Поверхнева активність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Поверхне́ва акти́вність (рос. поверхностная активность; англ. surface activity; нім. Grenzflächenaktivität f, Ober-flächenaktivität f) — здатність деяких речовин змінювати поверхневий натяг на поверхні поділу двох тіл, що зумовлено адсорбцією. Так, поверхнево-активні речовини (ПАР) зменшують натяг, поверхнево-неактивні речовини (ПНА) — не змінюють його, а поверхнево-інактивні (ПІР) — збільшують[1].

Поверхнева активність оцінюється за величиною dσ/dc, яка характеризує здатність знижувати поверхневий натяг розчину σ зі зміною концентрації поверхнево-активної речовини в розчині с. Одиниця вимірювання поверхневої активності — гіббс, 1 гіббс = (ерг/см²)/ (моль/л).

Поверхневу активність використовують при очищенні від забруднень і обезжирюванні предметів, наприклад, розчином мила, при насичуванні деревини водними розчинами речовин для надання їй довговічності або вогнестійкості, при збагаченні руд кольорових металів.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Калібабчук, В (2013). Медична хімія (українська). Київ: ВСВ "Медицина". с. 181. ISBN 978-617-505-287-7. 

Література[ред.ред. код]