Покащів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Покащів
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район Ківерцівський
Громада Покащівська сільська рада
Код КОАТУУ 0721885401
Основні дані
Засноване 1577
Населення 1025
Площа 2,839 км²
Густота населення 222,97 осіб/км²
Поштовий індекс 45253
Телефонний код +380 3365
Географічні дані
Географічні координати 50°44′51″ пн. ш. 25°41′23″ сх. д. / 50.74750° пн. ш. 25.68972° сх. д. / 50.74750; 25.68972Координати: 50°44′51″ пн. ш. 25°41′23″ сх. д. / 50.74750° пн. ш. 25.68972° сх. д. / 50.74750; 25.68972
Середня висота
над рівнем моря
232 м
Місцева влада
Адреса ради 45253, Волинська обл., Ківерцівський р-н, с.Покащів, вул.Відродження,103 , тел. 9-93-31
Карта
Покащів. Карта розташування: Україна
Покащів
Покащів
Покащів. Карта розташування: Волинська область
Покащів
Покащів
Мапа

Пока́щів — село в Україні, у Ківерцівському районі Волинської області. Населення становить 633 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

У 1430-х- роках князь Свидригайло надає Покащів разом з Хорлупами луцьким православним владикам. У 1577 р. село належало до олицького замку Радзивіллів, які платили податок за 9 димів на волоках, 3 городників. Під назвою «Покощова» виступає в документі в 1585 р. про передачу церкви в селі єпископу Кирилу Терлецькому. У 1590 р. згадується як маєток луцького собору. Наприкінці ХІХ ст. було в селі 67 домів, 423 жителя, дерев'яна церква 1883 р., збудована на місці старої, від якої збереглася дзвіниця. За переписом 1911 р. в селі було 320 жителів, початкова німецька школа, 1 крамниця, паровий млин і фабрика сільськогосподарських машин[1]. Під час Першої світової війни південніше дороги на Покащів австрійцями були збудовані оборонні споруди. На початку Брусиловського прориву 22 травня (4 червня) 1916 р. Покащів був атакований російськими військами. Команди розвідників 5-го і 6-го стрілецьких полків проникли південніше дороги на Олику і Покащів в австрійські окопи першої лінії на широкому фронті, але при підході до другої лінії — були зустрінуті контратакою і відійшли.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 693 особи, з яких 318 чоловіків та 375 жінок.[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 632 особи.[3]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

Мова Відсоток
українська 99,68 %
російська 0,32 %

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся (Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року). Том 2. — Вінніпег, 1986. — С.251
  2. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 19 жовтня 2019. 
  3. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 19 жовтня 2019. 
  4. Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 19 жовтня 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]