Покко Сильвестр Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Сильвестр Іванович Покко (2 січня 1882(18820102), село Пруди Віленської губернії, тепер Ошмянського району Гродненської області, Республіка Білорусь — 10 листопада 1953, місто Харків) — український радянський діяч, голова Харківської губернської ЧК. Член Центральної Контрольної Комісії КП(б)У в листопаді 1920 — червні 1930 р. Член Центральної контрольної комісії ВКП(б) у грудні 1925 — червні 1930 р.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 21 грудня 1881 (2 січня 1882) в селі Пруди Віленської губернії. Білорус з італійськими коренями. З 1902 року працював робітником на заводах в Україні. У 1904—1905 роках служив у російській імператорській армії.

У 1905—1914 роках — молотобоєць, слюсар, коваль на заводах міста Катеринослава. Учасник революційних подій 1905—1907 років у Катеринославі.

Член РСДРП(б) з 1905 року. Підпільна кличка — Генерал.

У 1914—1915 роках — слюсар Ризького пробкового заводу, слюсар Ризького заводу «Всеобщей компании электричества» (ВЭК), який перевели у 1915 році до міста Харкова. Арештований у 1916 році за революційну діяльність, засланий в Тургайский край (тепер — Казахстан).

У квітні 1917 року повернувся до Харкова, працював слюсарем та головою лікарняної каси Харківського заводу «ВЕК».

У 1917 році — голова Петинського районного комітету РСДРП(б) міста Харкова, член Харківської Ради робітничих і солдатських депутатів, член Харківського комітету РСДРП(б) і скарбник Харківського комітету РСДРП(б) та газети «Донецкий пролетарий». Допомагав Артему евакуювати радянські установи Харкова в останні дні перед німецькою окупацією міста у 1918 році. У 1918 році перебував у складі 5-ї революційної армії РСЧА.

Ерде залишив яскравий опис Покка: «Сильвестру Івановичу в 1917 році було всього близько 35 років. Але… він здавався літньою людиною. Таке враження він справляв … завдяки своїй солідної зовнішності. Покка був широкий у кості, кремезний, з міцно посадженої на короткій шиї головою і великим, вилицюватим, добродушним обличчям».

У грудні 1918 — січні 1919 року — голова Харківської губернської Надзвичайної комісії (ЧК). У березні — червні 1919 року — знову голова Харківської губернської Надзвичайної комісії (ЧК). У 1920 році — голова Харківського губернського Революційного трибуналу. У 1920 році також обирався головою Петинського районного комітету КП(б)У міста Харкова.

У 1920 — 1923 роках — голова Центральної Контрольної Комісії КП(б)У. З 1923 року — член Колегії Народного-Комісаріату Робітничо-Селянської Інспекції (РСІ) УСРР.

У 1920-х роках — голова Харківської окружної Контрольної Комісії КП(б)У, з 1927 року — голова Дніпропетровської окружної Контрольної Комісії КП(б)У. Член Президії ЦКК КП(б)У.

Був заарештований за часів сталінських репресій, провів декілька років в ув'язненні. Звільнений у 1940 році. Після звільнення працював ковалем в Киргизькій РСР. До 1950 року — начальник бюро винаходів Харківського заводу імені Дзержинського.

З 1950 року перебував на пенсії у місті Харкові, де й помер.

Джерела[ред. | ред. код]