Покостівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Покостівка
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Житомирський район
Рада/громада Високопічська сільська рада
Код КОАТУУ 1822081502
Основні дані
Населення 251
Площа 1,054 км²
Густота населення 238,14 осіб/км²
Поштовий індекс 12425
Телефонний код +380 412
Географічні дані
Географічні координати 50°14′05″ пн. ш. 28°13′09″ сх. д. / 50.23472° пн. ш. 28.21917° сх. д. / 50.23472; 28.21917Координати: 50°14′05″ пн. ш. 28°13′09″ сх. д. / 50.23472° пн. ш. 28.21917° сх. д. / 50.23472; 28.21917
Середня висота
над рівнем моря
223 м
Місцева влада
Адреса ради 12424, Житомирська обл., Житомирський р-н, с.Висока Піч, вул.Чуднівська,1 , тел. 40-27-66
Карта
Покостівка. Карта розташування: Україна
Покостівка
Покостівка
Покостівка. Карта розташування: Житомирська область
Покостівка
Покостівка
Мапа

Покості́вка — село в Україні, в Житомирському районі Житомирської області. Населення становить 251 особа.

Географія[ред. | ред. код]

Через село тече річка Шийка, ліва притока Тетерева.

У селі річка Жовта впадає в Шийку.

На південному сході річка Нікоть впадає в Шийку.

Історія[ред. | ред. код]

У 1906 році село Чуднівської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 35 верст, від волості 25. Дворів 19, мешканців 186[1].

Починаючи з другої половини 1920-х років, радянська влада посилила репресії проти церкви на Житомирщині. Заборонялися релігійні видання, закривалися або навіть руйнувалися церкви, костьоли, синагоги, молитовні будинки. Так, жителі Покостлівки та ще кількох навколишніх сіл протестували проти намірів влади перебудувати костьол під школу, а садибу ксьондза — під дитячий садок. Як наслідок 17 селян було поміщено за ґрати і звинувачено у контрреволюційній агітації[2].

У жовтні 1935 року із села Покостівка до Харківської області, на основі компрометуючих матеріалів НКВС, ешелоном було виселено 29 родин (155 осіб), з них 28 — польських і одна українська. Серед виселених 44 особи чоловічої статі, 54 жіночої, 57 дітей. Натомість на місце вибулих радянська влада переселяла колгоспників-ударників з Київської і Чернігівської областей[3][4].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Житомирська область: У 7 кн. — Житомир : Знання України, 2006. — Т. 1. — 724 с. — ISBN 966-655-220-5.
  • Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006. Довідник. — Житомир: Волинь, 2007. — 620 с. ISBN 966—690–090–4
  • Список населених місць Волинскої губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.

Посилання[ред. | ред. код]