Перейти до вмісту

Дениші

50°12′55″ пн. ш. 28°24′28″ сх. д.H G O
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Дениші
Герб Денишів Прапор Денишів
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Тер. громада Тетерівська територіальна громада
Код КАТОТТГ UA18040530040040014 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Дениші 
Основні дані
Населення 1 164 (2001)
Площа 1,324 км²
Густота населення 879,15 осіб/км²
Поштовий індекс 12422
Географічні дані
Географічні координати 50°12′55″ пн. ш. 28°24′28″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря 		208 м
Водойми р. Тетерів
Відстань до
обласного центру 		20 км
Відстань до
районного центру 		20 км
Найближча залізнична станція Житомир
Відстань до
залізничної станції 		20 км
Місцева влада
Адреса ради вул. Шевченка, 25-А, с. Тетерівка, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12420
Карта
Дениші. Карта розташування: Україна
Дениші
Дениші
Дениші. Карта розташування: Житомирська область
Дениші
Дениші
Мапа
Мапа

CMNS: Дениші у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Дениші́ (раніше також Дунаївці) — село в Україні, у Тетерівській територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Чисельність населення становить 1 164 особи (2001). У 1923—2015 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.

Загальна інформація

[ред. | ред. код]

Розміщується на лівому березі річки Тетерів, за 20 км від обласного й районного центру Житомира та від залізничної станції Житомир. Через село проходить автодорога Житомир-Любар[1].

Населення

[ред. | ред. код]

За довідником 1885 року в поселенні мешкало 220 осіб, дворів — 33[2].

Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців становила 1 086 осіб, з них: православних — 772, римокатоликів — 183, чоловіків — 553, жінок — 533[3].

Наприкінці 19 століття в поселенні налічувалося 932 мешканці, дворів — 124[4], у 1906 році — 586 мешканців, дворів — 77[5], у 1923 році — 1 092 мешканці, дворів — 152[6].

На початок 1970-х років в селі було 293 двори із населенням 843 особи[1].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення станом на 12 січня 1989 року становила 1 305 осіб, станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 1 164 особи[7].

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1141 98.02 %
російська 22 1.89 %
білоруська 1 0.09 %
Усього 1164 100 %

Історія

[ред. | ред. код]

На території села виявлено кам'яні знаряддя бронзової доби, слов'янські кургани 6—7 століть та могильник 8—12 століть[1]. У 1751 році Велику Татаринівку та Дениші з руднею успадкував равицький староста Ян Аксак. Згадується у люстрації Київського воєводства 1754 року, спадщина київського каштеляна Воронича, подимне вносили від 130 дворів (разом із Татаринівкою)[9].

У другій половині 19 століття — село Житомирського повіту Волинської губернії. Лежало за 20 верст від м. Житомир, серед лісів над Тетеревом, біля поштового тракту з Любара до Житомира. Належало графині Стадницькій із Дзялинських, колишня власність Білинських. Тоді була в селі найбільша на Волині гамарня, збудована в середині століття. Входило до православної парафії у Троянові[10]. За довідником 1885 року — колишнє поміщицьке село Троянівської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Лежало на річці Тетерів, були церковна парафія, заїзд, лавка, цегельний, чавуноливарний та залізорудний заводи[2].

Наприкінці 19 століття — село Троянівської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Лежало за 22 версти від Житомира, на річці Тетерів. Були церква, цегельня, ливарня, копальня залізної руди. Належало Дутиліним, колишня власність Дзялинських, згодом перейшло з посагом до Стадницьких[4].

У 1906 році — село Троянівської волості (6 стану) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до губернського та повітового центру м. Житомир становила 20 верст, до волосного центру містечка Троянів — 15 верст. Поштове відділення — м. Житомир[5].

У 1923 році включене до складу новоствореної Денишівської сільської ради, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Троянівського району Житомирської округи; адміністративний центр ради[11]. Розміщувалося за 18 верст від районного центру міст. Троянів[6].

У 1932—1933 роках село постраждало від Голодомору. Тоді у Денишах спостерігалися випадки трупоїдства[12].

14 листопада 1935 року, в складі сільської ради, передане до Житомирської міської ради Київської області, 14 травня 1939 року — до складу новоутвореного Житомирського району Житомирської області[11].

На фронтах Другої світової війни воювало 238 селян, 97 з них нагороджені орденами й медалями, 141 загинув. На їх честь встановлено три пам'ятники.

В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, який обробляв 1,4 тис. га угідь, з них 1 тис. га — рілля. Вирощували зернові культури, льон, картоплю. Напрямок тваринництва — м'ясо-молочний. 48 селян нагороджено орденами й медалями СРСР, серед них ланкову М. А. Ратушинську — орденом Жовтневої Революції, тракториста М. І. Камінського і вчительку Н. О. Кондратович — орденом Трудового Червоного Прапора. В селі були середня школа, клуб, дві бібліотеки, фельдшерсько-акушерський пункт, аптека, пологовий будинок, будинки побутових послуг, відпочинку, відділення зв'язку[1].

30 грудня 1962 року, в складі сільської ради, передане до Коростишівського району Житомирської області, 4 січня 1965 року повернуте до складу відновленого Житомирського району[11].

7 серпня 2015 року включене до складу новоутвореної Тетерівської територіальної громади Житомирського району Житомирської області[13].

Відомі люди

[ред. | ред. код]
  • Бондарчук Володимир Гаврилович (1905—1993) — український геолог, доктор геолого-мінералогічних наук, професор, академік АН УРСР.
  • Захарчук С.С. - почесний громадянин Денишів.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Чорнобривцева О. С. (голова редколегії тому). Дениші, Житомирський район, Житомирська область // Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 727 с. — 15 000 прим.
  2. ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 206. (рос. дореф.)
  3. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 20.(рос. дореф.)
  4. ↑ а б Denesze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 401. (пол.)
  5. ↑ а б Денеши // Списокъ населенныхъ мѣстъ Волынской губерніи (PDF) (рос. дореф.) (вид. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета). Житомир: Волынская губернская типографія. 1906. с. 8. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 28 листопада 2025.
  6. ↑ а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF) (рос.) (вид. Издание Волынского Губернского Отдела Управления). Житомир: Волынская губернская административно-территориальная комиссия. 1923. с. 150. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 28 листопада 2025.
  7. ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 28 листопада 2025.
  8. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  9. ↑ Жеменецький К. (2015). Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (пол.). Біла Церква: Олександр Пшонківський. с. 100, 140. ISBN 978-617-604-057-6. Процитовано 27 листопада 2025.
  10. ↑ Denesze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 956. (пол.)
  11. ↑ а б в Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795—2006: Довідник (PDF) (вид. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області). Житомир: Вид-во «Волинь». с. 261. ISBN 966-690-090-4. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 28 листопада 2025.
  12. ↑ Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Житомирська область: У 7 кн. — Житомир : Знання України, 2006. — Т. 1. — ISBN 966-655-220-5.
  13. ↑ Перелік актів, за якими проведені зміни в адміністративно-територіальному устрої України. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 26 листопада 2025.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дениші&oldid=47416854