Покровська церква (Голосіївська пустинь)
| Покровська церква | |
|---|---|
 Покровська церква Голосіївської пустині | |
| Голосіївська пустинь | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |
 Україна, Київ |
| Архітектор | Павло Спарро |
| Початок будівництва | 1845 |
| Кінець будівництва | 1846 |
| Зруйновано | після 1945 року? |
| Відбудовано | не відбудовувалася |
| Стиль | псевдоросійський |
| Епонім | Покрова Пресвятої Богородиці |
Покровська церква — православна церква в Голосіївській пустині на околиці Києва, збудована у 1845—1846 роках та зруйнована у 1950—60-х роках.
Історія[ред. | ред. код]
З кінця XVIII століття, внаслідок секуляризації у 1793 році земель Києво-Печерської лаври, приписана до неї Голосіївська пустинь почала занепадати[1][2], проте в 1840-х роках її почав відроджувати київський митрополит Філарет (Амфітеатров)[3][1], який дуже любив цю місцину[4][5]. Частково своїм коштом, а також на пожертви графині Анни Олексіївни Орлової-Чесменської[ru][2] він почав будівництво мурованих келій, влаштував скит та огородив пустинь мурованою огорожею[4], а також на місці старого храму[6] збудував нову муровану церкву на честь Покрови Пресвятої Богородиці[3][2]. Її будівництво проходило у 1845—1846 роках[3][4] (за іншими джерелами — у 1848—1850 роках[1]), автором проєкту був єпархіальний архітектор Павло Спарро[3]. Вже 28 липня 1846 року освятили храмовий престол Покрова Пресвятої Богородиці. Додатково у новій церкві облатували південний бічний вівтар на честь Трьох Святителів, а північний — на честь святого Іоанна Сочавського[3][7][4].
Це був тринавний однобанний цегляний тинькований храм із прибудованою дзвіницею, прямокутний у плані[1], в його архітектурі поєднувалися риси класицизму та нового на той час російсько-візантійського (псевдоросійського) стилю[3][7]. Головна баня над вівтарною частиною стояла на гранчастому барабані із закомарами, увінчувалася світловим ліхтарем і маківкою[7]. Західний фасад із бабинцем прикрашався трикутним фронтоном і завершувався шатровою дзвіницею із півциркульними дзвоновими прорізами, увінчаною маківкою та декорованою кокошниками[7]. На південному та північному бічних фасадах було по два додаткові входи, прикрашених портиками із трикутними фронтонами. Іконостас в інтер'єрі церкви був двоярусним[7]. В церкві зберігалася частинка мощей святого Іоанна Сучавського[5].
У 1855 році при церкві був похований шанований в Києві ієросхимонах Парфеній[5].
За радянських часів, у грудні 1927 року Покровську церкву закрили[3], роком раніше закрили й Голосіївську пустинь. Потроху монастирські будівлі почали розбирати на цеглу й остаточно зруйнували церкву в 1950-х—1960-х роках[7]. Територію монастиря передали Сільськогосподарській академії.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Третяк, 2004, с. 27.
- ↑ а б в Захарченко, 1888, с. 287.
- ↑ а б в г д е ж Кальницький, 2012, с. 98.
- ↑ а б в г Закревский, 1868, с. 272.
- ↑ а б в Сементовський, 1900, с. 297.
- ↑ Паломникъ кіевскій, 1871, с. 147.
- ↑ а б в г д е Третяк, 2004, с. 28.
Джерела[ред. | ред. код]
- Третяк К. О. Втрачені споруди та пам'ятники Києва: довідник. — К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2004. — 248 с. — 500 прим. — ISBN 966-594-548-3.
- Кальницький М. Б. Зруйновані святині Києва: втрати та відродження. — К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2012. — 224 с. — 600 прим. — ISBN 978-966-489-183-4.
- Сементовський М. М. Кіевъ, его святыни, древности, достопамятности. — 7-ме. — К. : Тип. С. В. Кульженко, 1900. (рос. дореф.)
- Захарченко М. М. Кіевъ теперь и прежде. — К. : Тип. С. В. Кульженко, 1888. (рос. дореф.)
- Закревский Н. Описаніе Кіева. — М. : Типографія В. Грачева и комп, 1868. — Т. 1. — 455 с. (рос. дореф.)
- Паломникъ кіевскій, или Путеводитель по монастырямъ и церквамъ кіевскім, для богомольцев, посѣщающихъ святыню Кіева. — 5-те. — К. : Тип. М. П. Фрица, 1871. (рос. дореф.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Голосіївська пустинь [Архівовано 20 жовтня 2012 у Wayback Machine.].
- Храми Києва. Мультимедійна енциклопедія. 2000.
