Покровська церква (Голосіївська пустинь)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Покровська церква
Pokrovskaya cerkov goloseevo.jpg
Покровська церква Голосіївської пустині
Голосіївська пустинь
Тип споруди церква
Розташування Україна УкраїнаКиїв
Архітектор Павло Спарро
Початок будівництва 1845
Кінець будівництва 1846
Зруйновано після 1945 року?
Відбудовано не відбудовувалася
Стиль псевдоросійський
Епонім Покрова Пресвятої Богородиці

Покровська церква  — православна церква в Голосіївській пустині на околиці Києва, збудована у 1845—1846 роках та зруйнована у 1950—60-х роках.

Історія[ред. | ред. код]

З кінця XVIII століття, внаслідок секуляризації у 1793 році земель Києво-Печерської лаври, приписана до неї Голосіївська пустинь почала занепадати[1][2], проте в 1840-х роках її почав відроджувати київський митрополит Філарет (Амфітеатров)[3][1], який дуже любив цю місцину[4][5]. Частково своїм коштом, а також на пожертви графині Анни Олексіївни Орлової-Чесменської[ru][2] він почав будівництво мурованих келій, влаштував скит та огородив пустинь мурованою огорожею[4], а також на місці старого храму[6] збудував нову муровану церкву на честь Покрови Пресвятої Богородиці[3][2]. Її будівництво проходило у 1845—1846 роках[3][4] (за іншими джерелами — у 1848—1850 роках[1]), автором проєкту був єпархіальний архітектор Павло Спарро[3]. Вже 28 липня 1846 року освятили храмовий престол Покрова Пресвятої Богородиці. Додатково у новій церкві облатували південний бічний вівтар на честь Трьох Святителів, а північний — на честь святого Іоанна Сочавського[3][7][4].

Це був тринавний однобанний цегляний тинькований храм із прибудованою дзвіницею, прямокутний у плані[1], в його архітектурі поєднувалися риси класицизму та нового на той час російсько-візантійського (псевдоросійського) стилю[3][7]. Головна баня над вівтарною частиною стояла на гранчастому барабані із закомарами, увінчувалася світловим ліхтарем і маківкою[7]. Західний фасад із бабинцем прикрашався трикутним фронтоном і завершувався шатровою дзвіницею із півциркульними дзвоновими прорізами, увінчаною маківкою та декорованою кокошниками[7]. На південному та північному бічних фасадах було по два додаткові входи, прикрашених портиками із трикутними фронтонами. Іконостас в інтер'єрі церкви був двоярусним[7]. В церкві зберігалася частинка мощей святого Іоанна Сучавського[5].

У 1855 році при церкві був похований шанований в Києві ієросхимонах Парфеній[5].

За радянських часів, у грудні 1927 року Покровську церкву закрили[3], роком раніше закрили й Голосіївську пустинь. Потроху монастирські будівлі почали розбирати на цеглу й остаточно зруйнували церкву в 1950-х—1960-х роках[7]. Територію монастиря передали Сільськогосподарській академії.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Третяк К. О. Втрачені споруди та пам'ятники Києва: довідник. — К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2004. — 248 с. — 500 прим. — ISBN 966-594-548-3.
  • Кальницький М. Б. Зруйновані святині Києва: втрати та відродження. — К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2012. — 224 с. — 600 прим. — ISBN 978-966-489-183-4.
  • Сементовський М. М. Кіевъ, его святыни, древности, достопамятности. — 7-ме. — К. : Тип. С. В. Кульженко, 1900. (рос. дореф.)
  • Захарченко М. М. Кіевъ теперь и прежде. — К. : Тип. С. В. Кульженко, 1888. (рос. дореф.)
  • Закревский Н. Описаніе Кіева. — М. : Типографія В. Грачева и комп, 1868. — Т. 1. — 455 с. (рос. дореф.)
  • Паломникъ кіевскій, или Путеводитель по монастырямъ и церквамъ кіевскім, для богомольцев, посѣщающихъ святыню Кіева. — 5-те. — К. : Тип. М. П. Фрица, 1871. (рос. дореф.)

Посилання[ред. | ред. код]