Полонський Євген Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Полонський Євген Павлович
Народження 3 лютого 1923(1923-02-03)
Рогізна, Володарський район, Україна
Смерть 1993
Країна  СРСР
 Україна
Жанр портрет, пейзаж і натюрморт
Навчання Харківський художній інститут
Діяльність художник
Вчитель Бесєдін Сергій Фотійович і Любимський Олександр Павлович
Член Національна спілка художників України
Партія КПРС
Учасник німецько-радянська війна
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Слави 3 ступеня медаль «За відвагу» медаль «За відвагу»

Євге́н Па́влович Поло́нський (3 лютого 1923, Рогізна — 1993) — український художник; член Спілки радянських художників України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 3 лютого 1923 року в селі Рогізній (нині Білоцерківський район Київської області, Україна). Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985), Слави ІІІ ступеня (22 квітня 1945), двома медалями «За відвагу» (10 жовтня 1944; 17 травня 1945)[1].

1953 року закінчив Харківський художній інститут, де зокрема навчався у Сергія Бесєдіна і Олександра Любимського. Був членом КПРС з 1961 року. Жив у Луганську, в будинку на вулиці Чайковського № 21. Помер у 1993 році[2].

Творчість[ред. | ред. код]

Працював у галузі станкового (писав портрети, пейзажі, натюрморти) та монументально-декоративного живопису. Серед робіт:

живопис
  • «Чайковський в Україні» (1953);
  • «Вперше на роботу» (1956);
  • «Орачі» (1968);
  • «Партизанські стежки» (1969);
  • «На сінокосі» (1969);
  • «Дорога в осінньому лісі» (1969; картон, олія);
  • «Портрет ветерана колгоспного будівництва Македона Ф. А.» (1970);
  • «Очікування» (1973; полотно, олія; соцреалізм);
  • «Спогади» (1978);
  • «Рідне повітря» (1982; полотно, олія; імпресіонізм);
  • «Нічна зміна» (1983; полотно, олія; соцреалізм);
  • «Літній день» (1986);
декоративні панно і плафони
  • «Тріумф шахтарської праці» в Будинку техніки Луганська (1955; у співавторстві з Петром Бондаренком);
  • «Будівники-творці» у Будинку культури будівельників Луганська (1960—1962; у співавторстві з Ігорем Паничем та Петром Бондаренком);
  • «Героїчному комсомолу — слава!» у Будинку культури «Юність» у місті Молодогвардійську (1963; у співавторстві з Ігорем Паничем та Петром Бондаренком);
  • «Слава шахтарській праці» (1963).

Брав участь у всесоюзних виставках з 1953 року, всеукраїнських з 1957 року.

Окремі роботи художника представлені в Луганському, Донецькому художніх музеях та в інших державних і приватних колекціях в Україні та за кордоном[2].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]