Полонський Євген Павлович
Полонський Євген Павлович | ||||
---|---|---|---|---|
Народження |
3 лютого 1923 Рогізна, Володарський район, Україна | |||
Смерть | 1993 | |||
Країна |
СРСР Україна | |||
Жанр | портрет, пейзаж і натюрморт | |||
Навчання | Харківський художній інститут | |||
Діяльність | художник | |||
Вчитель | Бесєдін Сергій Фотійович і Любимський Олександр Павлович | |||
Член | Національна спілка художників України | |||
Партія | КПРС | |||
Учасник | німецько-радянська війна | |||
Нагороди | ||||
|
Євге́н Па́влович Поло́нський (3 лютого 1923, Рогізна — 1993) — український художник; член Спілки радянських художників України.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 3 лютого 1923 року в селі Рогізній (нині Білоцерківський район Київської області, Україна). Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985), Слави ІІІ ступеня (22 квітня 1945), двома медалями «За відвагу» (10 жовтня 1944; 17 травня 1945)[1].
1953 року закінчив Харківський художній інститут, де зокрема навчався у Сергія Бесєдіна і Олександра Любимського. Був членом КПРС з 1961 року. Жив у Луганську, в будинку на вулиці Чайковського № 21. Помер у 1993 році[2].
Творчість[ред. | ред. код]
Працював у галузі станкового (писав портрети, пейзажі, натюрморти) та монументально-декоративного живопису. Серед робіт:
- живопис
- «Чайковський в Україні» (1953);
- «Вперше на роботу» (1956);
- «Орачі» (1968);
- «Партизанські стежки» (1969);
- «На сінокосі» (1969);
- «Дорога в осінньому лісі» (1969; картон, олія);
- «Портрет ветерана колгоспного будівництва Македона Ф. А.» (1970);
- «Очікування» (1973; полотно, олія; соцреалізм);
- «Спогади» (1978);
- «Рідне повітря» (1982; полотно, олія; імпресіонізм);
- «Нічна зміна» (1983; полотно, олія; соцреалізм);
- «Літній день» (1986);
- «Тріумф шахтарської праці» в Будинку техніки Луганська (1955; у співавторстві з Петром Бондаренком);
- «Будівники-творці» у Будинку культури будівельників Луганська (1960—1962; у співавторстві з Ігорем Паничем та Петром Бондаренком);
- «Героїчному комсомолу — слава!» у Будинку культури «Юність» у місті Молодогвардійську (1963; у співавторстві з Ігорем Паничем та Петром Бондаренком);
- «Слава шахтарській праці» (1963).
Брав участь у всесоюзних виставках з 1953 року, всеукраїнських з 1957 року.
Окремі роботи художника представлені в Луганському, Донецькому художніх музеях та в інших державних і приватних колекціях в Україні та за кордоном[2].
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Полонський Євген Павлович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 369.;
- Полонський Євген Павлович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 182.
- Народились 3 лютого
- Народились 1923
- Уродженці Володарського району (Київська область)
- Померли 1993
- Випускники Харківського художнього інституту
- Члени Національної спілки художників України
- Члени КПРС
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Кавалери ордена Слави III ступеня
- Нагороджені медаллю «За відвагу»
- Українські живописці
- Радянські художники
- Радянські військовики Другої світової війни
- Художники Луганська
- Українські художники-монументалісти
- Українські портретисти
- Українські пейзажисти
- Українські натюрмортисти
- Радянські художники-монументалісти
- Радянські художники-портретисти
- Радянські художники-пейзажисти
- Радянські натюрмортисти
- Художники-соцреалісти
- Українські художники-імпресіоністи