Портал:Друга світова війна/Війська/Архів/2009-10-18
Радянські партизани — диверсійно-терористичні загони, які боролись методами партизанської війни проти військ Німеччини та її союзників на окупувавних Вермахтом територіях СРСР у 1941—1944 роках, а також проти місцевого населення та сил національного визволенення.
Стратегічне керування «партизанським рухом» здійснювала Ставка Верховного Головнокомандування СРСР через Центральний штаб партизанського руху (ЦШПР) у Москві. Начальником ЦШПР у 1942—1944 роках був секретар ЦК КП Білорусії Пантелеймон Кондратович Пономаренко. На місцях — у республіках та областях — були свої місцеві штаби, що були підпорядковані Центральному штабу. Начальником Українскього штабу партизанського руху був секретар ЦК КП(б)У Тимофій Амвросійович Строкач — український чекіст, заступник наркома внутрішніх справ УРСР.
Найбільш відомі керівники радянського партизанських військових з'єднань в Україні: Ковпак Сидір Артемович, Федоров Олексій Федорович, Сабуров Олександр Миколайович, Вершигора Петро Петрович.