Посесія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Посесія або посесійне право (від лат. possessio — володіння) — умовне володіння людьми чи землями в Речі Посполитій та Російській імперії.

В Російській імперії[ред. | ред. код]

умовне володіння людьми чи землями, надане промисловим підприємцям, переважно недворянського походження, в Російській імперії, у тому числі й в Україні, у XVIII—XIX століттях підприємці не мали права відчужувати робочу силу і землі від даного підприємства — в цьому й полягала умовність володіння. Початок посесії покладено указом Петра І в 1721 році. Посесія була формою поширення кріпацтва на сферу промисловості в період розвитку великої мануфактури. Посесія на робочу силу скасовано указами 1861 і 1863, однак на володіння землями в деяких місцях зберігалася до 1917.

У Речі Посполитій[ред. | ред. код]

Тимчасова або спадкова оренда держ. маєтку разом з приписаними до нього селянами. Існувала в Польщі у XVIII столітті, зберігалася також у першій половині XIX століття на землях Правобережної України та Білорусі, приєднаних до Російської імперії після поділів Польщі.

Дивіться також[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]