Посох

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

По́сох (від прасл. *soxa — «дерево з розвилкою», звідки й «соха»)[1], ціпо́к, палиця — палиця особливого виду і призначення. Вважається, що в давнину посохи наділялися певною силою для різних цілей. Основним призначенням посоха було спирання на нього під час ходьби.

Пастуший посох[ред. | ред. код]

Посохи з незапам'ятних часів використовуються пастухами, зокрема вівчарами. Пастуший посох з гаком на кінці зазвичай відомий під назвами «ґирлиґа», «ґерлиґа»[2] чи «ковінька» (зменшена форма від «ковеня»)[3]. Роблять ґирлиґи, з твердої і в'язкої деревини (клена, дуба, в'яза, горобини), ретельно обробляють поверхню, усуваючи задирки. Довжина палиці має бути не менш ніж 2 метри. Ґирлиґа має кілька функцій: опора для ходьби по пересіченій місцевості (зокрема, у горах), ловіння овець, кіз чи ягнят за шию або ноги, зброя проти хижаків.

На пастуший посох дещо схожа патериця католицьких єпископів — з верхнім кінцем, загнутим у вигляді спіралі.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  2. Ґирлиґа // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — 572 с.