Соха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Робота з сохою
Дві сохи в музею села Куліониса в Литві. Зверху видно голоблі, знизу — подвійний леміш, зліва — ручки, у середині — привої
Лемеші сохи

Соха́, також ра́ло, ора́ло — примітивне землеробське знаряддя для орання землі. Соха мала роздвоєну робочу частину (розсоху), яка була з'єднана у верхній частині з двома оглоблями, в які запрягали коня. Головна відмінність сохи від плуга полягає в тому, що соха не перевертала шар ґрунту, а лише відгортала його на бік. Соха, як знаряддя праці однієї родини, слугувала також і одиницею оподаткування в Русі. Соха вважається нащадком примітивнішого знаряддя обробки землі — мотики.

Етимологія[ред.ред. код]

Слово «соха» первісно означало «палиця з розвилкою» (пор. «сошка» — «підставка»). Назва відбиває примітивну конструкцію первісного плуга — палиця з відростком. Споріднене з литовським šakà («гілка», «сук», «развилина») та šakótas («розгалужений»), латиським saka («розгалуження дерева») та sаkаs («хомут», «ярмо»), давньоіндійським c̨ā́khā («гілка», «сук»), персським šāχ («гілка», «сук», «ріг»), вірменським c̣аχ («гілка»), готським hôhа («плуг»)[1]. Звідси походить і слово «сохатий» («з розгалуженими рогами», «лось»).

Слово рало, орало походить від прасл. *ordlo і пов'язане з *orati («орати»).

Будова[ред.ред. код]

Соха складалася з розсохи — вертикальної основи у вигляді масивної вилки, на кінці якої надівали залізні лемеші, голобель, що з'єднували розсоху з хомутом коня, і привоїв — зв'язок, що з'єднували нижню частину розсохи з голоблями. Вся конструкція мала вигляд трикутника[2].

Історія[ред.ред. код]

У давньоруських пам'ятках згадується з другої половини XIII століття, але використовувалася і раніше, про що свідчать знахідки лемешів VII—VIII ст. Соха залишалася головним орним знаряддям російських селян аж до 30-х років XX ст. Ще в 1928 році в СРСР було 4,6 млн сіх[3].

Соха з одним лемешем називалася «косулею». Отримала поширення первісно у Владимирському Опіллі.

Рало[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Великий тлумачний словник сучасної української мови (з. Дод., допов. на CD) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2009. — 1736 с.: іл. — ISBN 966-569-013-2

Примітки[ред.ред. код]

  1. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973. 
  2. Русская соха (рос.)
  3. БСЭ, 2-е издание.