Соха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Робота з сохою

Соха́ — примітивне землеробське знаряддя для орання землі. Соха мала роздвоєну робочу частину (розсоху), яка була з'єднана у верхній частині з двома оглоблями, в які запрягали коня. Головна відмінність сохи від плуга полягає в тому, що соха не перевертала шар ґрунту, а лише відгортала його на бік. Соха, як знаряддя праці однієї родини, слугувала також і одиницею оподаткування в Русі. Соха вважається нащадком примітивнішого знаряддя обробки землі — мотики.

Етимологія[ред.ред. код]

Слово соха первісно означало «палиця з розвилкою», пор. «сошка» («підставка», «підпорка»), болг. і серб. соха (палиця с развилком), словен. sóhа («стовп с перекладиною»), словац. sосhа («колона»), пол. sосhа («развилок»), лужицьке sосhа («кіл с развилком»), російське усошье («відстань між бічними стовпами клуні»), церковнослов. ОСОШИТИ («очистити від сучків»). Назва «соха» відбиває примітивну конструкцію первісного плуга — палиця з відростком. Споріднене з литовським šakà («гілка», «сук», «развилина») та šakótas («розгалужений»), латиським saka («розгалуження дерева») та sаkаs («хомут», «ярмо»), давньоіндійським c̨ā́khā («гілка», «сук»), персським šāχ («гілка», «сук», «ріг»), вірменським c̣аχ («гілка»), готським hôhа («плуг»)[1]. Звідси походить і слово «сохатий» («з розгалуженими рогами», «лось»).

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Великий тлумачний словник сучасної української мови (з. Дод., допов. на CD) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2009. — 1736 с.: іл. — ISBN 966-569-013-2

Примітки[ред.ред. код]

  1. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973.