Потрійний стрибок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Легка атлетика
Стрибок у довжину
Колишній світовий рекордсмен Віллі Бенкс під час літніх Олімпійських ігор 1988 року в Сеулі, Південна Корея.
Умови проведення
Місце просто неба / в приміщенні
Рекорди (чоловіки)
світу

Джонатан Едвардс
Велика Британія Велика Британія
18,29 (1995)

в приміщенні
Уг Фабріс Занго
Буркіна-Фасо Буркіна-Фасо
18,07 (2021) i
Європи

Джонатан Едвардс
Велика Британія Велика Британія
18,29 (1995)

в приміщенні
Тедді Тамґо
Франція Франція
17,92 (2011) i
України Володимир Іноземцев
17,90 (1990)
Рекорди (жінки)
світу

Юлімар Рохас
Венесуела Венесуела
15,67 (2021)

в приміщенні
Юлімар Рохас
Венесуела Венесуела
15,43 (2020)
Європи

Інеса Кравець
Україна Україна
15,50 (1995)

в приміщенні
Тетяна Лебедєва
Росія Росія
15,36 (2004)
України Інеса Кравець
15,50 (1995)
International University Sports Federation — Gwangju 2015 — Men's Triple Jump Final, Dmitrii SOROKIN (RUS 17.29) wins Gold.

Потрі́йний стрибо́к — складна легкоатлетична вправа, яка має три послідовно виконувані стрибки — скачок, крок і стрибок. Відштовхнувшись від планки, спортсмен приземляється на ту ж саму ногу (скачок), далі відштовхнувшись цією ж ногою, приземляється на другу (крок), і далі, відштовхнувшись, робить приземлення в яму з піском на дві ноги (стрибок).

Результат у потрійному стрибку залежить від горизонтальної швидкості під час розбігу, кута і висоти ЗЦМТ після кожного відштовхування, оптимального співвідношення довжини окремих частин стрибка і технічної підготовленості стрибуна. Швидкість розбігу у провідних спортсменів становить 10—10,5 м/с. Кути вильоту ЗЦМТ становить 17°, 15° і 18° відповідно (скакання, крок, стрибок). Співвідношення довжини окремих частин стрибка перебувають у межах 38; 29,5 і 32,5 відсотки[1]. Залежно від індивідуальних особливостей параметри виконання рухових дій можуть видозмінюватись.

Так, у початківців довжина розбігу становить 25—30 м або 13—16 кроків, у кваліфікованих стрибунів — 40—43 м або 19—22 кроки. Завдання у розбігу — набрати максимальну швидкість перед відштовхуванням. Розбіг може бути виконаний з місця або з деякого відбігання. Підвищенням швидкості розбігу збільшується початкова швидкість вильоту стрибуна, а значить, і дальність стрибка. Швидкість наприкінці розбігу зростає внаслідок збільшення довжини та темпу кроків. Характерна для розбігу в потрійному стрибку є відсутність попередньої підготовки до відштовхування, а довжина останніх кроків не змінюється, що забезпечує збереження швидкості розбігу перед відштовхуванням.

У потрійному стрибку атлет ставить ногу на місце відштовхування з передньої частини стопи під кутом 70° з дещо більшою амортизацією, а тулуб зберігає невеликий нахил вперед, що сприяє в «скаканні» більшому просуванню ЗЦМТ вперед, ніж вгору. На думку В. А. Креєра, В. Б. Попова, зв'язок «скакання» з «кроком» характеризує рівень спеціальної підготовки стрибуна і є найвідповідальнішим фактором підготовки стрибуна до високих спортивних результатів. Кут відштовхування при «скаканні» становить 60—65° при незначному куті вильоту. Це не дає підстави вважати перше відштовхування механічним пробіганням.

Чільна десятка стрибунів усіх часів[ред. | ред. код]

Чоловіки[ред. | ред. код]

Станом на липень 2021

Місце Відстань Спортсмен Країна Дата Місце
1. 18,29 Джонатан Едвардс Велика Британія Велика Британія 07 серпня 1995 Гетеборг
2. 18,21 Крістіан Тейлор США США 27 серпня 2015 Пекін
3. 18,14 Вілл Клей США США 29 червня 2019 Лонг-Біч
4. 18,09 Кенні Гаррісон США США 27 липня 1996 Атланта
5. 18,08 Педро Пічардо Куба Куба 28 травня 2015 Гавана
6. 18,04 Тедді Тамґо Франція Франція 18 серпня 2013 Москва
7. 17,97 Віллі Бенкс США США 16 червня 1985 Індіанаполіс
8. 17,92 Христо Марков Болгарія Болгарія 31 серпня 1987 Рим
Джеймс Бекфорд Ямайка Ямайка 20 травня 1995 Одесса
10. 17,90 Володимир Іноземцев СРСР СРСР 20 червня 1990 Братислава
Жадел Грегоріу Бразилія Бразилія 20 травня 2007 Белен

Жінки[ред. | ред. код]

Станом на серпень 2021

Місце Відстань Спортсменка Країна Дата Місце
1. 15,67 Юлімар Рохас Венесуела Венесуела 01 серпня 2021 Токіо
2. 15,50 Інеса Кравець Україна Україна 10 серпня 1995 Гетеборг
3. 15,39 Франсуаз Мбанґо Камерун Камерун 17 серпня 2008 Пекін
4. 15,34 Тетяна Лебедєва Росія Росія 04 липня 2004 Іракліон
5. 15,32 Хрисопії Деветзі Греція Греція 21 серпня 2004 Афіни
6. 15,31 Катерін Ібаргуен Колумбія Колумбія 18 липня 2014 Монако
7. 15,29 Яміле Альдама Куба Куба 11 липня 2003 Рим
8. 15,28 Яргеліс Савіньє Куба Куба 31 серпня 2007 Осака
9. 15,25 Ольга Рипакова Казахстан Казахстан 04 вересня 2010 Спліт
10. 15,20 Шарка Кашпаркова Чехія Чехія 04 серпня 1997 Афіни
Тереза Марінова Болгарія Болгарія 24 вересня 2000 Сідней

Техніка стрибка[ред. | ред. код]

Підготовка до наступного відштовхування проводиться в останній третині польоту з великою активністю, створюючи визначений ритм відштовхування і стрибка в цілому. Цей ритм складається з довгого зльоту у положенні «кроку», енергійного виносу поштовхової ноги для підготовки повторного відштовхування та опускання поштовхової ноги зі загрібанням, з пружним її ставленням, поступальним і довгим відштовхуванням у поєднанні з маховими рухами. Такий характер підготовчих дій (замах, опускання поштовхової ноги із зустрічними маховими рухами ногою і руками) дозволяє стрибуну: а) надати нозі необхідної швидкості кутового переміщення щодо тіла і за найменшої амплітуди; б) досягнути цілісності та активності при переході від польотної до опорної фази; в) не допустити перевантаження опорної ноги та розвинути більше зусилля для пересування вперед по всій амплітуді відштовхування.

У другому відштовхуванні нога ставиться на всю стопу більш випрямленою і з більшим нахилом до доріжки. У зв'язку з необхідністю зміни направлення руху тіла на 32—34° (сума кутів при опусканні й вильоту) навантаження на м'язи й суглоби досягає найбільшої величини. Надмірне згинання в кульшовому та колінному суглобах негативно впливає на досягнення висоти та довжини «кроку». Після другого відштовхування і вильоту в «кроці» стрибун приймає вихідне положення для наступного відштовхування, піднімаючи махову ногу і відводячи назад поштовхову. Кут розведення стегон на момент замаху досягає найбільшої амплітуди (100—105°). Опускання поштовхової ноги проводиться таким же рухом зі загрібанням як і в «скаканні» одночасно з зустрічним швидким і за широкою амплітудою рухом махової ноги та рук. Це сприяє збільшенню потужності поштовху і зберіганню стійкої рівноваги в польоті. Після відриву від опори стрибун займає характерне положення у «кроці», коли зігнута махова нога попереду, а поштовхова позаду. Перед приземленням стрибун розгинає махову ногу, готуючись до приземлення, а руки відводить назад. В останньому відштовхуванні нога ставиться на всю стопу майже випрямленою під кутом 65°, тіло — у вертикальному положенні або дещо нахилено вперед. Великий нахил тулуба вперед приводить до втрати рівноваги. Завдання в останньому відштовхуванні — не втратити поступальної швидкості.

Рухи у стрибку майже не відрізняються від стрибка в довжину з незначного розбігу. Стрибуни виконують політ у «кроці» з витягнутими вгору руками, а потім зводять ступні ніг і готуються до приземлення. Деякі стрибуни використовують спосіб «прогнувшись». Після зведення стоп обидві ноги утримуються разом високо і далеко спереду тулуба. У зв'язку зі зниженням швидкості доцільно одразу після торкання піску, м'яко згинаючи коліна, активно рухатися вперед через сильно зігнуті ноги. У стрибках як засоби загальної фізичної підготовки використовуються: довготривалий рівномірний біг помірної інтенсивності, кросовий біг, пересування на лижах, плавання, веслування, різноманітні рухливі та спортивні ігри (для розвитку загальної витривалості); вправи без предметів, з різними обтяженнями, елементи акробатики й гімнастики (для опорно-рухового апарату і силової підготовки); спортивні ігри, гімнастичні та акробатичні вправи (для покращення спритності та координації рухів). Загальнорозвивальні вправи виконуються в різних вихідних положеннях (стоячи, сидячи, лежачи), на місці, в русі, з нахилами, поворотами, шляхом махових рухів, зі згинанням і розгинанням, з предметами та партнерами. Крім того, ці вправи можуть мати вибірковий вплив на окремі м'язові групи або частини тіла.

Для покращення спеціальної фізичної та технічної підготовки використовуються основні та спеціальні вправи: швидкісно-силові, бігові та стрибкові. Ці вправи можуть використовуватися з подоланням власної ваги, різними додатковими обтяженнями, з використанням дії зовнішнього середовища, з подоланням зовнішнього опору.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. В. А. Креєр, В. Б. Попов, 1986