Почаївська духовна семінарія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Почаївська духовна семінарія
ПДС
50°00′18″ пн. ш. 25°30′38″ сх. д. / 50.005032000028° пн. ш. 25.51080900002777696° сх. д. / 50.005032000028; 25.51080900002777696Координати: 50°00′18″ пн. ш. 25°30′38″ сх. д. / 50.005032000028° пн. ш. 25.51080900002777696° сх. д. / 50.005032000028; 25.51080900002777696
Тип духовний навчальний заклад
Країна  Україна
Розташування 47025, Тернопільська область, Кременецький район, м. Почаїв, вул. Возз'єднання, 11.
Засновано 1994 р.
Ректор архієпископ Йов (Смакоуз)
Приналежність УПЦ (МП)
Сайт офіційний сайт
Мапа
CMNS: Pochayiv theological seminary у Вікісховищі

Почаївська Духовна Семінарія — духовний навчальний заклад УПЦ МП, що здійснює підготовку священнослужителів. Знаходиться на території Почаївської лаври.

Історія[ред. | ред. код]

Архімандрит Дамаскін (Малюта)

У 1925 році на території Почаївської лаври за активної підтримки її намісника архімандрита Дамаскіна (Малюти) була заснована монастирська богословська школа з трирічним курсом навчанням, у якій спочатку навчалися послушники і ченці Почаївської лаври. У 1934 році за ініціативи предстоятеля Польської Православної Церкви митрополита Діонісія (Валединського) школа була перетворена у «Православну Чернечо-богословську школу імені преподобного Іова Почаївського при Почаївській лаврі». Щодо створення школи митрополит Діонісій пояснив, що: «зважаючи на значний притік православного народу у святкові дні у Почаєві необхідно, щоб прихожани в храмі мали можливість вознести молитву, могли б чути живе слово пастиря духовного про правду і віру Христову. Для цієї мети необхідно богословські науки поставити в школі по можливості на високому рівні. Вивчення світських наук, розширюючи розумовий кругозір учнів, сприяє до інтенсивнішого сприйняття наук богословських»[1]. Також, намагання дати быльшу освыченысть монахам зумовлювало выдвыдування лаври багатьох наукових і шкільних екскурсій. Дану школу очолював намісник монастиря архімандрит Дамаскін. Його замісником був архімандрит Веніамін (Новіцький). У школі освіту здобували монахи, іноки та послушники. Навчання було розраховане на 6 років. Перші 2 роки присвячувалися вивченню загальноосвітніх наук, а останні 4 — вивченню богословських наук. Навчальний рік тривав 8 місяців — з 1 жовтня по 31 травня. В основному заняття проводилися у вечірній час (по три години на день), бо в школі вчилися здебільшого лаврські монахи та послушники, які були зайняті послушаннями. Протягом тижня у кожному класі проходило 12 уроків, кожен з яких урок тривав 1 годину. Серед предметів були: Священна історія Старого і Нового Завіту, коротка Церковна історія, Аскетика, Віровчення, Моральне богословіє, Патрологія (коротка), Викриття сектантства та унії, Історія Лаври і Польська мова. Навчання велося на високому рівні і користувалося популярністю серед насельників монастиря (були випадки, коли заняття відвідували 80-річні монахи). Це позитивно вплинуло на лаврську братію, яка стала більш освіченою. У 1939 році за підтримки Волинської духовної семінарії чернеча школа випустила перших випускників, але з початком Другої світової війни семінарія була закрита польською владою. Під час німецько-радянської війни школа відновила свою діяльність. У монастирі були організовані пастирські курси, які, незважаючи на воєнний час, успішно діяли і готували священнослужителів[2]. Після окупації Волині СРСР навчальний заклад припинив існування, а у його будівлі у 1960-х розташувався музей атеїзму.

Феодор Гаюн

У січні 1991 року у Почаївській лаврі були відновлені пастирські курси. Для цього звільнили приміщення колишнього музею атеїзму, а пастирські курси перетворили в Духовне училище з регентським класом. У 1992 році регентський клас перевели у Кременець, у будівлю, де раніше знаходилося Волинське єпархіальне жіноче училище. 4 квітня 1994 року постановою синоду РПЦвУ духовне училище у Почаєві отримало статус семінарії. Першим ректором був призначений єпископ Феодор Гаюн.

У тому ж 1994 році семінарія випустила перших випускників у кількості 18 чоловік[1]. У 1997 році ректором семінарії став викладач Одеської Духовної Семінарії архімандрит Нафанаїл (Крикота). До 1997 року в семінарії загалом налічувалося близько 80 студентів і 18 викладачів. 19 травня 1998 року рішенням Священного Синоду УПЦ при семінарії був відкритий сектор заочного навчання[3]. У травні 1999 року випускники Сергій Сторчевой та Ігор Юрша подали прохання ректорові на розгляд про постриження усіх вихованців 4-го класу в перший ступінь священства — читці. Прохання було задоволене, і в 1999 році у семінарії відбувся перший випуск вихованців-читців. Ця традиція триває і до сьогодення. У 2004 році у семінарії почалося будівництво храму на честь преподобних Іова та Амфілохія Почаївських. 8 вересня 2007 року храм був освячений і з того часу у ньому постійно здійснюються богослужіння. 5 серпня 2016 року ректора семінарії архімандрита Нафанаїла (Крикоту) хіротонісали у єпископа Шумського (вікарія Тернопільської єпархії). 29 січня 2016 року Священний Синод призначив єпископа Нафанаїла вікарієм Волинської єпархії з титулом Камінь-Каширський і звільнив його від ректорських обов'язків. Новим ректором було обрано єпископа Серафима (Залізницького) із титулом Шумського єпископа[4].

Ректори[ред. | ред. код]

Ректор єпископ Серафим Залізницький)
  1. Єпископ Феодор (Гаюн) (8 грудня 1992 року — 15 квітня 1997 року)
  2. Єпископ Нафанаїл (Крикота) (15 квітня 1997 року — 29 січня 2016 року)
  3. Єпископ Серафим (Залізницький) (29 січня 2016 року — 25 вересня 2018 року)
  4. Єпископ Йов (Смакоуз) (з 25 вересня 2018)[5]

Архітектура[ред. | ред. код]

Будинок семінарії побудований із цегли асиметрично у стилі еклектики і є триповерховим прямокутником (35 м х 17м). У північній частині будівлі на високому рустованому цоколі є прибудова. Будинок семінарії оперізує з трьох сторін замкнений одноповерховий келійний корпус під мансардним дахом. Віконні прорізи за формою є прямокутні, витягнуті арочні та кругові плоскі. Міжярусні карнизи оформлені зубчасто. У споруді поєднані світськість (класичний стиль оформлення з давньослов'янськими мотивами), сакральність (купол у східній частині вальмового даху) та асиметричність елементів декору[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б http://pdsem.mrezha.net/history.html
  2. Почаївська семінарія
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 17 жовтня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. Журнали засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 29 січня 2016 року
  5. Ректор Почаївської семінарії РПЦвУ послав «смоктати смерічки» охочих святкувати Різдво 25 грудня. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 7 грудня 2019.
  6. http://zabytki.in.ua/uk/1277/pochayivska-seminariya

Посилання[ред. | ред. код]