Пратібха Патіл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пратібха Патіл
Пратібха Патіл

Час на посаді:
25 липня 2007 — 25 липня 2012
Попередник Абдул Калам
Наступник Пранаб Кумар Мукерджі

Губернатор Раджастхану
Час на посаді:
8 листопада 2004 — 23 липня 2007

Народився 19 грудня 1934(1934-12-19) (82 роки)
Надґаон, Британська Індія
Політична партія INC
Чоловік Девісінґх Рансінґх Шекхават

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Пратібха Патіл (гінді प्रतिभा देवीसिंह पाटिल, англ. Pratibha Patil, народилася 19 грудня 1934) — 12-тий Президент Індії та перша жінка на цій посаді. Пратібха Патіл відома своєю лояльністю сімейству Неру і Ганді, яке історично перебуває біля керма партії «Індійський національний конгрес», до якої належить президент Індії.

Біографія[ред.ред. код]

Пратібха Патіл народилася 19 грудня 1934 в селі Нагдаон (округ Джалгаон, штат Махараштра, Індія). Отримала ступінь магістра гуманітарних наук в коледжі Мулджі Джайтха при Університеті Північного Махараштри (місто Джалгаон) та вчений ступінь у галузі права в урядовому юридичному коледжі при Бомбейському університеті в Мумбаї. До початку політичної діяльності займалася адвокатською практикою.

Крім навчання в студентські роки цікавилася спортом, зокрема, захопилася настільним тенісом і домоглася в ньому непоганих результатів, ставши переможницею кількох міжвузівських турнірів. У 1962 році Пратібха Патіл була обрана «Королевою коледжу». У тому ж році вона зробила свій перший крок у політику, став депутатом асамблеї Махараштри від партії Індійський національний конгрес (ІНК), на основі якого сформувалася чинна нині владна коаліція Об'єднаний прогресивний альянс (ОПА).

Згодом до 1985 року Патіл була членом місцевого парламенту ще чотирьох скликань (у перший раз — від округу Джалгаон, потім — від округу Елдабад).

У липні 1965 Пратібха вийшла заміж за викладача, згодом політика, Девісінха Рансікха Шехавата. У них народилися син і дочка. За допомогою свого чоловіка Патіл заснувала низку громадських установ, зокрема, освітній інститут, що керує мережею шкіл і коледжів у містах Джалгаон і Мумбаї, інженерний коледж для сільської молоді, гуртожитки для працюючих жінок у Нью-Делі. Крім того, вона створила фабрику з виробництва цукру і стала її керівником.

У 1967 році Патіл увійшла в уряд свого рідного штату Махараштра, де протягом 11 років займала різні посади. З 1967 по 1972 рік вона виконувала обов'язки заступника при міністрі охорони здоров'я, міністра туризму і міністра житлового будівництва. У 1972 році стала міністром соціального добробуту, а через два роки — міністром охорони здоров'я. Крім цього, вона ще побувала на посадах міністра культури і міністра освіти.

У 1975 році зіграла провідну роль у створенні державної програми «Махіла Вікас Махамандал» штату Махараштра, діяльність якої була спрямована на допомогу жінкам, які намагалися знайти фінансову незалежність і самостійність.

У 1977 році після поразки на парламентських виборах уряд Індіри Ганді пішов у відставку. Патіл провела десять діб у в'язниці за підтримку, надану заарештованій Ганді.

У 1978 році в Індійському національному конгресі стався розкол. Багато видатних діячів партії вийшли із ІНК і приєдналися до її політичного конкурента. З липня 1979 по лютий 1980 Патіл була лідером опозиції в законодавчих зборах штату Махараштра, а в 1988–1990 роках очолювала регіональне відділення ІНК (І).

У 1982 році вона знову отримала портфель міністра в уряді Махараштри. У червні 1985 року була обрана до верхньої палати парламенту Індії — Ради штатів (Раджа сабха), де два роки, починаючи з листопада 1986 року, обіймала посади заступника голови Ради штатів, а також голови Комітету з привілеїв, входила до складу Ділової консультативного комітету. З 25 липня по 2 вересня 1987 була головою Ради штатів.

У 1991 році обрана від округу Амраваті депутатом Народної палати парламенту (Лок сабха), де очолила Комітет у справах палати.

Після 1996 року, коли завершився термін її повноважень у Народній палаті, протягом восьми років фактично перебувала в політичному забутті. У цей час продовжувала вести активну громадську роботу, пропагуючи ідею жіночої освіти і виступаючи проти дозволу абортів, звичаїв вимагати калим і носіння чадри (від останнього свого призову Патіл згодом відмовилася через потужної хвилі обурення з боку мусульман).

У листопаді 2004 року Патіл отримала призначення на пост губернатора штату Раджастхан, ставши першою жінкою, яка очолила великий штат. Інші найвищі політичні посади в штаті були також зайняті жінками. Найгучнішою подією за час перебування Патіл на чолі штату стало відхилення нею закону з контролю за «насильно зверненням в іншу віру», прийнятого правлячої в штаті індуїстсько-націоналістичною партією Бхаратія Джаната, але підданого різкій критиці низки християнських організацій.

У червні 2007 року правлячий ОПА після інтенсивних консультацій і торгу з лівими партіями висунув кандидатуру Патіл на посаду 13-го президента країни, мотивуючи цей крок тим, що він буде сприяти поліпшенню становища індійських жінок в рік 60-річчя незалежності країни. Пратібха Патіл отримала переконливу перемогу, отримавши майже вдвічі більше голосів, ніж кандидат від правих. 25 липня 2007 вона офіційно вступила на посаду глави держави і стала першою жінкою-президентом в історії країни. Термін її президентських повноважень закінчився 25 липня 2012. Наступником Патіл на цій посадістав індійський політик Пранаб Кумар Мукерджі.

Посилання[ред.ред. код]