Праща

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Праща
Осмар Шиндлер «Давид і Голіаф» (1888)

Пра́ща (прасл. *porktja)[1] — зброя для метання каміння, металевих куль і іншого, відомий всім народам з глибокої старовини.

Слово праща за походженням є церковнослов'янізмом (стцерк.-слов. прашта) і виводиться від прасл. *pьrati («бити»)[1].

Праща являє собою мотузок або ремінь з розширеною середньою частиною, один кінець якого згорнутий в петлю, в яку протягується кисть пращника. В розширену частину пращі, що знаходиться в центрі, вкладається снаряд (камінь, металева кулька). Вільний кінець пращник притримує тією ж рукою, на яку одягнена петля. Для метання снаряда пращник обертає пращу з снарядом над головою, поступово підсилюючи кругові рухи, і у момент найсильнішого маху випускає вільний кінець пращі.

Камінь для метання підбирався порівняно круглий, вагою 200—400 грамів, — кулі саме такої ваги можна було надати максимальну кінетичну енергію. Дальність метання обмежувалася приблизно 90 метрами, його точність залишала бажати кращого.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 4: Н — П / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін.; Ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 2003. — 656 с. ISBN 966-00-0590-3.