Аерозольний диспенсер
Аерозольний диспенсер (також: аерозольний балон, аерозольна упаковка) — пристрій, який являє собою паковання з внутрішнім тиском для зберігання і контрольованої видачі аеродисперсних систем — дуже дрібних, невидимих неозброєним оком (розмір частинок від 10−7 до 10−5 см) рідких або твердих частинок, які знаходяться в зваженому стані в газоподібному або рідкому середовищі. Використовується для одержання аерозолю (піни, туману). Аерозольні диспенсери застосовуються як пристрої разового використання. Виконуються у вигляді металевого або скляного контейнера (у формі пляшки — рідше), проте, можуть бути і збірними (з двох або трьох ємностей) і мати різну форму та конструкцію.
Виготовляється дуже широкий асортимент товарів де використовуються аерозольні диспенсери: лак для волосся, засоби для засмаги, засоби від опіків, засоби від поту, парфумерні рідини, дитяча присипка, креми/гелі для гоління, освіжувачі повітря, освіжувачі ротової порожнини, лікарські форми, лако-фарбові вироби (нітроемалі), харчові продукти (рідкий сир, збиті вершки), перцеві аерозолі що увійшли до штатного спорядження поліцейських США,[1] аерозолі сльозоточивої та дратівної дії, стиснуте повітря для очищення електронного устаткування й інших чутливих пристроїв, засоби від комах, поліуретан (монтажна піна). Протягом багатьох років лаки для волосся складали більш 30 % від загального об'єму виробництва парфумерно-косметичних товарів у світі.
Таке паковання аерозолей виникло в 1949 році і з того часу отримало широке поширення.
розпилювальний отвір, ковпачок-активатор, розпилювальна головка, внутрішнє ущільнення, зовнішнє ущільнення, стрижень, пружина, корпус (кишені), трубка
Аерозольний диспенсер складається з металевого або скляного балону в якому під тиском перебуває активна речовина (чи продукт) з пропелентом (стиснуті гази), клапанних пристосувань, розпилювальної головки та сифонної трубки. Клапан чи вентиль складається з запобіжного ковпачка, диска, розпилювальної головки, днища, зовнішнього ущільнення, внутрішнього ущільнення, стрижня, пружини, корпуса (кишені), трубки. Ковпачок запобігає випадковому натисканню розпилювальної головки. Герметизація в аерозольному диспенсері залежить від взаємного розташування стрижня та ущільнення на корпусі. В стрижні наявний отвір, який при вільному розташуванні стрижня перебуває вище ущільнення. В цьому стані аерозольний диспенсер герметично закритий. Над вмістом перебуває шар газоподібного стиснутого пропеленту, який створює тиск на вміст ємності. Коли балон закритий, частина газу випаровується і створює всередині ємності тиск 0,3-0,6 МПа.
Механізм роботи такий: для того, щоб користуватись виробом натискають пальцем на головку клапана і відкривають його. Продукт під тиском газу по сифонній трубці подається до отвору в стрижні клапану, який під дією пальця опустився нижче ущільнення, і з отвору виривається струя із сильно розпиленими частинками. Зріджений газ переходить в газоподібний стан і розсіюється в просторі, а активний продукт тонким шаром покриває предмет на який направлений отвір на диску.
В залежності від продукту, струя може нагадувати туман (лаки, фарби, одеколони), дим або порох (пудра, дитяча присипка), піну (шампуні, креми для гоління, харчова пінка).
При використанні як пропеленту зріджених газів тиск в ємкості завжди залишається постійним, оскільки одночасно зі збільшенням об'єму газоподібного шару і зменшення тиску в ньому пропелент із рідкої фази переходить в газоподібну і підтримує постійний тиск доти, поки в ємності є рідкий пропелент.
Пропеленти, функція яких — видача активного продукту з диспенсера шляхом створення в ньому тиску розділяють на три основні групи:
- зріджені гази: фторорганічні з'єднання, тобто хладони: хладон-11 (трихлорфторметан), хладон-12 (дихлордифторметан), хладон-14, хладон-21 (дихлорфторметан), хладон-22 (хлордифторметан), хладон-113 (трихлортрифторетан), хладон-114 (дихлортетрафторетан), хладон-142 (хлордифторетан), хладон-С318 (октафторциклобутан)); хлоровані вуглеводні (вінілхлорид і ін.), вуглеводні парафінового ряду (бутан, пропан, ізобутан і ін.);
- зтиснені (важкозтискувані) гази: азот, закис азоту і ін;
- леткі органічні розчинники: етиленхлорид і ін.
Хладони (хладон-11, хладон-12, хладон-14), а також їх суміші, широко використовуються у парфумерно-косметичній промисловості. Більшість хладонів негорючі, пожежобезпечні, безколірні, не мають запаху чи смаку.
В Радянському Союзі як пропелент використовували фреони, наприклад суміш фреону-112 і фреону-114, чи суміш їх з ізопропілміристинатом.
Для захисту тари аерозольних упаковок з жерсті та алюмінію використовують однокомпонентні епоксидно–фенольні матеріали.[2]
Пропеленти повинні відповідати таким основним вимогам:
- гранична допустима концентрація по токсичності в повітрі виробничих приміщень не нижче 500см3/м3;
- повинні бути хімічно інертними і не піддаватись гідролізу;
- при евакуації продукту з диспенсера пропелент не повинен утворювати вибухонебезпечні суміші з повітрям;
- не здійснювати подразнюючу дію на шкіру, дихальні шляхи, слизову оболонку очей;
- тиск насиченої пари пропеленту при 20 °C повинен знаходитись в межах 0,2-0,8 МПа;
- забезпечувати подачу не менше 98 % вмістимого диспенсера.
При виборі пропелентів враховують властивості продукту і вимоги до характеру струї, призначення продукту, консистенцію і хімічний склад продукту, розчинну здатність пропелента, характер дії пропелента на тару. Кількість пропелента залежить від призначення аерозолей і може коливатись в межах співвідношень маси пропелента до продукта від 8:92 до 95:5.
Для отримання піни як пропелента застосовують стиснені (не зріджені) гази: азот, закис азоту, гелій. Азот також виключає можливість окиснення продукта.
Як розчинники використовують органічні розчинники (вуглеводні, спирти, ефіри, кетони і ін) і воду. Розчинники призначені для отримання розчину активної речовини з пропелентом. Також за допомогою пропелента розчинник допомагає розприділенню невеликої кількості повітря в активній речовині. Якщо використовується вода, то при виборі пропелента враховують можливість протікання реакції гідролізу і характер дії пропелента в такому випадку на тару.
Склад одеколонів, на водній основі приблизно такий: 3 % парфумерної композиції, 36 % етилового спирту, 54 % дистильованої води і 7 % пропелентів (хладон-С318 і ізобутан у відношенні 70:30).
В ній відсутній розчинник, а корисний продукт міститься в еластичному пакеті (плівковий поліетилен або алюмінієва фольга). Цей пакет поміщений в жорстку тару(балон), а пропелент оточує цей пакет зі всіх сторін, створюючи тиск на нього і при відкриванні клапана витісняючи вміст пакету. Таким чином пропелент відділений від тривалого контакту з корисним продуктом.
-
Фарба в аерозольному диспенсері (балон) -
Стиснуте повітря для очищення електронного устаткування -
«Бомба для комах» — перший комерційний аерозольний балон -
- ↑ Бокій О. М. Визначення поняття «несмертельна зброя» в українському законодавстві / Ученые запискиТаврического национального университета им. В. И. Вернадского серия «Юридические науки» , Том 21 (60) № 1 2008 р. ISSN 1606-3716
- ↑ Л. Д. Масленнікова, К. С. Гриньків. Модифікація епоксидного олігомера аміловим спиртом / Вісник Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» Збірник наукових праць [Архівовано 26 квітня 2012 у Wayback Machine.], 2011 № 23
- Пульверизатор
- Форсунка
- Аерограф
- Аерозольна фарба в балонах
- Спрей-арт
- Дурнувата вервечка
- Аерозоль (лікарська форма)
- Вогнегасний аерозоль
- ВУГЛЕВОДНІ-ПРОПЕЛЕНТИ [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] // Фармацевтична енциклопедія
- ПРОПЕЛЕНТИ [Архівовано 11 червня 2016 у Wayback Machine.] // Фармацевтична енциклопедія