Пляшка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Різні пляшки

Пля́шка — невелика місткість для довготривалого зберігання рідин, висока посудина переважно циліндричної форми і з вузьким горлечком, зручним для закупорювання корком. Виготовляється переважно із скла (часто темного), останнім часом часто з полімерних матеріалів (зазвичай з поліетилену). Рідше зустрічаються пляшки з кераміки, металу і інших матеріалів. Використовується для зберігання рідин, таких як вода, молоко, безалкогольні напої, пиво, вино, олія, ліки, шампуні, фарби і хімікати. Для наповнення пляшок на сучасних виробництвах використовують лінії розливу. Для герметизації горлечка пляшки використовують пляшкові кришки, внутрішні коркові стопори. Пляшки можуть бути запечатані індукційним ущільненням.

Великі пляшки іноді іменуються бу́тлями[1]. Відомі також натуральні «гарбузові пляшки» — калебаси, що виготовляють з плодів тикв.

Пляшки, що підлягають переробці маркуються відповідно до SPI коду переробки (англ. recycling codes) матеріалу. Деякі регіони США (і ін.країн) мають «контейнерний легалізований депозит»[2] (англ. container deposit legislation) — закріплений законом депозит, який повертається після повернення пляшки.

Етимологія[ред.ред. код]

Ємність з двома ручками з плоским «животом», зелене скло, IV століття до нашої ери, Сирія

Українське «пляшка» походить через посередництво пол. flaszka, flasza від від нім. Flasche («бутель», «велика пляшка»)[3]. У той же час у самій польській мові щодо пляшки вживають слово butelka — зменшену форму від butla, що походить від нім. Buttel < фр. bouteille < італ. bottiglia < пізньолат. butticula — зменшеної форми від лат. buttis («бочка», «амфора»)[4][5], що можливо, є адаптацією грец. βοῦττις («судно»)[6][7]. Від архаїчного варіанту польського слова (butel < нім. Buttel) походить також і укр. бутель («велика пляшка»).

Історія[ред.ред. код]

Композитний корпус, пофарбованої і глазурованої пляшки. Датується 16-м століттям. Пляшка з Ірану. Нью-Йорк Метрополітен-музей.

Пляшку вдосконалювали, використовуючи протягом тисячоліть. Деякі з найбільш ранніх пляшок, відносяться до Китаю, Фінікії, Риму і Криту. Китайці використовували пляшки для зберігання рідин. З доісторичних часів, пляшкові контейнери були створені з глини або у вигляді тканих контейнерів, запечатаних асфальтами. У стародавні часи амфори є найбільш широко використовуваним контейнером для зберігання рідких харчових продуктів, і глечики — для подачі цих рідин. Однак у першому тисячолітті до нашої ери, зразки малих пляшок (флакони) з напівпрозорого скла (порожнистого товстого скла в рудиментарній техніці видувного формування з скляної палички) були знайдені на Кіпрі і Родосі. Ранні скляні пляшки були зроблені фінікійцями; фінікійські зразки напівпрозорих і прозорих скляних пляшок були виявлені на Кіпрі і Родосі — різної довжини, від трьох до шести дюймів[8]. Ці фінікійські зразки датуються першим тисячоліттям до н. е., і вважається, використовувалися для парфумів.[9]

Щітки для пляшок всіх видів були інструменти аптекаря чи бакалійника

У Стародавньому Римі пляшки, що називалися ампули, означали посудину будь-якого типу і з будь-якого матеріалу (у тому числі скло), але найчастіше це були вази з довгою шиєю. Поступово, форма пляшки змінюється і стає більш циліндричною для зручності зберігання і транспортування.

У IV -му столітті, плоске дно (насправді ніколи не ідеально плоске) поступово змінюється формою з нижньою вгнутістю, що забезпечує стабільність. Таке увігнуте дно отримало широке поширення, за винятком старовинних пляшок Cristal[10]. В XIV—XVII ст. вони мають різні назви залежно від їх форми: «цибулина», «стебло», «куля».

У середньовічній Європі монополія на виробництво скла і посуду забезпечувалась склом муранських майстрів.

До кінця XVII-го століття, хоча виробничі центри ростуть по всій Європі, скляна пляшка є дорогим товаром. У Франції перший завод спеціалізований на пляшках заснований в Бордо Пітером Мітчеллом в 1723 році.

Перша пластикова пляшка з'явиться в 1960 році, а перша алюмінієва пляшка в 2000 році.

Винні пляшки[ред.ред. код]

Важливість скляної пляшки для виноробства важко переоцінити, оскільки в поєднанні з високоякісною пробкою, виготовленою з кори коркового дуба, вона дозволяє довго витримувати вино. Скло володіє всіма якостями, необхідними для довгострокового зберігання. Це в кінцевому підсумку призвело до «замкненого розливу» — практики, коли вино поміщають в пляшку виробники (винні будинки), а не купець. До того часу вино продавалося на розлив (в амфорах) і переливалося в пляшки тільки в магазині купця. Це створювало широкі можливості для шахрайства та фальсифікації, оскільки щодо вмісту пляшок споживачеві доводилось покладатися на слово купця. Вважається, що вина найбільше фальсифікувалися за межами виноробних регіонів. Крім того, не всі купці були достатньо обережні, щоб уникнути окислення або забруднення під час розливу. Зокрема, у випадку з портвейном, розлив купцем сумнівної якості старих портвейнів в результаті призвів до встановлення високих цін (за якісні портвейни на ринку через це почали просити вищу ціну). Щоб уникнути цих проблем, найпрекрасніше вино починає розливатися за місцем виробництва (у тому числі всі портвейни, з 1974).

Існує багато форм і розмірів пляшок для вина, найпопулярніші з яких — «Бордо», «Бургундія», «Шампанське».

Докладніше: Винні пляшки

Кодд-подібне горлечко пляшки[ред.ред. код]

Кодд-горлечко пляшки

У 1872 році британський виробник безалкогольних напоїв Хірам Кодда з Камбервеля (англ. Camberwell), Лондон, розробив і запатентував пляшку, розроблену спеціально для газованих напоїв. Кодд-горлечко пляшки було розроблене і виготовлене з вкладкою з мармуру і гумової шайби-прокладки в шийці. Пляшки заповнювались дном доверху. Пляшка мала спеціальну форму, як можна бачити на фото праворуч. Незабаром після своєї появи пляшка стала надзвичайно популярною в пивоварній промисловості в Європи, Азії і Австралії, а також для розливу безалкогольних напоїв. Пляшки, повторно використовувалися протягом багатьох десятиліть, але поступово їх використання знижувалось, оскільки діти розбивали пляшки для вилучення мармурових кульок. Тепер пляшки відносно рідкісні і стали предметом колекціонування, особливо у Великій Британії. Кодд-подібний дизайн досі використовується для японських безалкогольних напоів Рамуне і індійських напоїв під назвою Банта.

Пластикова пляшка[ред.ред. код]

Пластикові пляшки за розміром варіюються від вельми малої до великих бутлів. Пляшки штампують в виробничому процесі стрейтч видувним формуванням.

Докладніше: Пластикова пляшка

Алюмінієві пляшки[ред.ред. код]

Алюмінієві пляшки для напоїв, виробництво яких розпочате в 2002 році, також відомі як «bottlecan», виготовлені з алюмінію вторинної переробки. Пляшка має кришку-наконечник, яка кріпиться на пластмасовій втулці.

Докладніше: Алюмінієві пляшки

Стандарти розмірів і місткості пляшок у різних країнах[ред.ред. код]

Зазвичай пляшки виготовляються стандартного розміру. У російській системі мір (винна) пляшка — одиниця об'єму рідини, рівна 0,615 літра. У СРСР наймасовішими були пляшки місткістю 0,5 літра (двох основних різновидів: молочні з широким горлечком, такі, що запечатувалися фольгою, і для інших напоїв — з вузьким горлечком) і 0,7 літра (для вина). Горілку і коньяк також наливають і в пляшки 0,25 л (їх ще називають «чекушками»). Для шампанського часто використовувалися пляшки більшої місткості з міцнішого скла, а для коньяку — особливі плоскі пляшки. Основний міжнародний розмір винних пляшок — 0,75 літра.

Для технічних, наукових і медичних цілей виготовляються пляшки з нанесеною шкалою, що дає змогу приблизно оцінити об'єм налитої рідини. Для лабораторних цілей виготовляються пляшки різної форми, наприклад, з двома горлечками.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Бутель // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. законодавчо вимагається акумулювання певного розміру грошової застави при купівлі безалкогольних та алкогольних напоїв, соків, молока, води, та/або інших контейнерів у місці продажу цих товарів. Коли контейнер повертається до уповноваженого на викуп центру або до первісного продавця в деяких юрисдикціях, депозит повністю або частково відшкодовується
  3. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 4: Н — П / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін.; Ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 2003. — 656 с. ISBN 966-00-0590-3.
  4. Aleksander Brückner, Słownik etymologiczny języka polskiego, Kraków, Krakowska Spółka Wydawnicza, 1927.
  5. Słownik zapożyczeń niemieckich w polszczyźnie, red. Marek Łaziński, s. 42, Warszawa, Wydawnictwo Naukowe PWN, 2008, ISBN 978–83–01–15588–9.
  6. Bootle, Online Etymology Dictionary
  7. βοῦττις, Henry George Liddell, Robert Scott, A Greek-English Lexicon, on Perseus
  8. Perrot and Chipiez, Histoire de l'art, v iii, 734—744
  9. George Rawlinson, History of Phoenicia, 1889, Green Longmans publisher, 583 pages
  10. Quelle est l'origine du culot creux des bouteilles de vin ?

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]