Простошапкопсиди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Простошапкопсиди
Період існування: цисуралій–дотепер
Haplomitrium hookeri
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Печіночники (Marchantiophyta)
Клас: Простошапкопсиди (Haplomitriopsida)
Stotler & Stotl.-Crand.
Синоніми

Treubiopsida M.Stech, J.-P.Frahm, Hilger & W.Frey

Вікісховище: Haplomitriopsida

Простошапкопсиди (Haplomitriopsida) — нещодавно визнаний клас печіночників, що включає п'ятнадцять видів у трьох родах. Нещодавні кладистичні аналізи ядерних, мітохондріальних і пластидних генних послідовностей відносять цю монофілетичну групу до базальної сестринської групи для всіх інших печіночників[1][2][3][4].

Опис[ред. | ред. код]

Рослини Treubia ростуть у вигляді розпростертого листяного талому. Роздвоєні листки розширюються, як крила, з обох боків середньої жилки, або можуть бути складені вгору та притиснуті один до одного, що надає рослинам гофрований вигляд. Навпаки, Haplomitrium росте у вигляді підземного кореневища з прямостоячими листяними стеблами. Тонкі, округлі листки розташовані навколо вертикальних стебел, створюючи вигляд м’якого моху. Вид Haplomitrium ovalifolium з Австралії часто має роздвоєне листя, яке асиметричне, дещо схоже на листя Treubia[5].

Haplomitrium має низку унікальних ознак, які відрізняють його від інших печіночників, наприклад відсутність ризоїдів. Вегетативні стебла мають центральну водопровідну нитку з великими отворами, що походять від плазмодесми[6]. Цей центральний ланцюг оточений циліндром клітин, які проводять їжу по всій рослині. Подібне розташування нагадує про ксилему та флоему судинних рослин. Попри те, що деякі види печіночника талоїдного роду Pallaviciniaceae також мають центральну провідну нитку[7], Haplomitrium відрізняється тим, що має шар, що проводить їжу, і не виробляє калози.

Treubia також має ознаки, які відрізняються від тих, що зустрічаються в інших мохоподібних[8], такі як диференціація п’яти ідентифікованих зон у середній жилці стебла. На відміну від інших листяних видів, масляні тільця в його клітинах обмежені певними скупченнями клітин, як це відбувається у Marchantiopsida. Ці скупчення масляних тіл з’являються у вигляді темних плям на листках, коли рослину підносять до світла[9].

Різноманіття[ред. | ред. код]

Живі представники групи демонструють по суті гондванський розподіл з центром різноманітності в Австралазії. Такий розподіл означає, що сучасні роди випромінювалися до початку крейдяного періоду, коли Гондвана розпалася. Шустер припускає, що види, поширені в північній півкулі, «спливли» на Індостан до Азії, а потім поширилися через Берингову протоку до Північної Америки[10].

Класифікація[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Heinrichs, Jochen; S. Robbert Gradstein; Rosemary Wilson; Harald Schneider (2005). Towards a natural classification of liverworts (Marchantiophyta) based on the chloroplast gene rbcL. Cryptogamie Bryologie. 26 (2): 131—150.
  2. He-Nygrén, Xiaolan; Aino Juslén; Inkeri Ahonen; David Glenny; Sinikka Piippo (2006). Illuminating the evolutionary history of liverworts (Marchantiophyta)—towards a natural classification. Cladistics. 22 (1): 1—31. doi:10.1111/j.1096-0031.2006.00089.x. PMID 34892891. S2CID 86082381.
  3. Forrest, Laura L.; Christine E. Davis; David G. Long; Barbara J. Crandall-Stotler; Alexandra Clark; Michelle L. Hollingsworth (2006). Unraveling the evolutionary history of the liverworts (Marchantiophyta): multiple taxa, genomes and analyses. The Bryologist. 109 (3): 303—334. doi:10.1639/0007-2745(2006)109[303:UTEHOT]2.0.CO;2. S2CID 85912159.
  4. Renzaglia, Karen S.; Scott Schuette; R. Joel Duff; Roberto Ligrone; A. Jonathan Shaw; Brent D. Mishler; Jeffrey G. Duckett (2007). Bryophyte phylogeny: Advancing the molecular and morphological frontiers. The Bryologist. 110 (2): 179—213. doi:10.1639/0007-2745(2007)110[179:BPATMA]2.0.CO;2. S2CID 85788756.
  5. Schuster, Rudolf M. (1992). The Hepaticae and Anthocerotae of North America (вид. Volume 5). Chicago, Ill.: Field Museum of Natural History. с. 294—297, 333. ISBN 0-914868-20-9.
  6. Bartholomew-Began, Sharon E. (1991). A morphogenetic re-evaluation of Haplomitrium Nees (Hepatophyta), Jumgermanniopsida). Bryophytorum Bibliotheca. 41.
  7. Hébant, C. (1977). The conducting tissues of bryophytes. Bryophytorum Bibliotheca. 10.
  8. Duckett, Jeffrey G.; Anna Carafa; Roberto Ligrone (2006). A highly differentiated glomeromycotean association with the mucilage-secreting, primitive antipodean liverwort Treubia: clues to the origins of mycorrhizas. American Journal of Botany. 93 (2): 797—813. doi:10.3732/ajb.93.6.797. PMID 21642142.
  9. Allison, K. W.; John Child (1975). The Liverworts of New Zealand. Dunedin, NZ: University of Otago Press. с. 232—233.
  10. Schuster, Rudolf M. (1983). "Phytogeography of the Bryophyta". Pages 463-626 in R. M. Schuster (ed.), New Manual of Bryology (Japan: Hattori Botanical Laboratory). Шаблон:Listed Invalid ISBN.

Посилання[ред. | ред. код]