Просічка (папір)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Просічка
Зображення
CMNS: Просічка у Вікісховищі
Просічення на фіскальній марці США (1898)

Просічка (англ. rouletting) — результат механічного надрізання паперу або іншого матеріалу за допомогою спеціальних ножів, багато в чому аналогічний перфорації (і тому часто теж називається «перфорацією»[1]), проте не призводить до видалення частинок матеріалу і ставить за мету зниження механічної міцності паперу за певними лініями.

Історія[ред. | ред. код]

Просічка була винайдена в 1848 році Генрі Арчером для перфорування маркових листів, тому також відома як арчерівська просічка (Archer roulette). Її розробка почалася з пробної просічки, для якої був використаний аркуш марок Великої Британії «Червоний пенні» номіналом в 1 пенні випуску 1841 року.

Перший ранок після переходу Швеції з лівого на правосторонній рух[що?]

Застосування[ред. | ред. код]

Найчастіше просічка нині зустрічається при виготовленні туалетного паперу та інших засобів гігієни, а також для створення складених по лініях просічок пачок паперу, що застосовуються в принтерах, касових апаратах та інших пристроях, що реєструють, з безперервною подачею паперу (так звана «стрічка з просіченнями»)[2][3].

Види ножів для просічки маркового аркуша

Меншою мірою просічка застосовується для виготовлення поштових марок і віньєток, поступившись місцем більш зручним для виробника і більш естетичним для споживача зубцюванням. Просічка була характерна для деяких марок кінця XIX — початку XX століття (Фінляндії, Саксонії, Брауншвейга, пошти Турн-і-Таксис, Данцига, США та ін), особливо ранніх випусків і провізоріїв, що часто виготовлялися в умовах обмежених технічних можливостей (Див., Наприклад, угандійські каурі).

Просічення на віньєтці Червоного Хреста Югославії (1989)

Види просічки[ред. | ред. код]

Просікання буває пунктирною, лінійною, зигзагоподібною та ін. Може бути і кольоровою, тобто виробленою за попередньо надрукованою кольоровою лінією або за допомогою пофарбованих ножів.

У деяких випадках зустрічається комбінована перфорація (зубцювання та просікання), наприклад, на марках Південної Африки 1942 року. В цей час просічка застосовується для самоклеєних марок.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітка[ред. | ред. код]

  1. Например, «Филателистический словарь» О. Басина считает просечку видом фигурной перфорации, под которой, в свою очередь, подразумевает перфины; см.:
  2. Станок для порезки туалетной бумаги с возможностью нанесения просечки. spravka.ua; ООО, Умелец. Архів оригіналу за 1 липня 2012. Процитовано 20 червня 2011.
  3. Изготовление промышленных ножей. ООО «УралМашТехноСервис». Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 20 червня 2011. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)

Література[ред. | ред. код]

  • Марки без просечки // Большой филателистический словарь / Н. И. Владинец, Л. И. Ильичёв, И. Я. Левитас, П. Ф. Мазур, И. Н. Меркулов, И. А. Моросанов, Ю. К. Мякота, С. А. Панасян, Ю. М. Рудников, М. Б. Слуцкий, В. А. Якобс; под общ. ред. Н. И. Владинца и В. А. Якобса. — М.: Радио и связь, 1988. — 320 с. — 40 000 экз. — ISBN 5-256-00175-2.
  • Марки длиннозубцовые // Большой филателистический словарь / Н. И. Владинец, Л. И. Ильичёв, И. Я. Левитас, П. Ф. Мазур, И. Н. Меркулов, И. А. Моросанов, Ю. К. Мякота, С. А. Панасян, Ю. М. Рудников, М. Б. Слуцкий, В. А. Якобс; под общ. ред. Н. И. Владинца и В. А. Якобса. — М.: Радио и связь, 1988. — 320 с. — 40 000 экз. — ISBN 5-256-00175-2.
  • Марки неперфорированные // Большой филателистический словарь / Н. И. Владинец, Л. И. Ильичёв, И. Я. Левитас, П. Ф. Мазур, И. Н. Меркулов, И. А. Моросанов, Ю. К. Мякота, С. А. Панасян, Ю. М. Рудников, М. Б. Слуцкий, В. А. Якобс; под общ. ред. Н. И. Владинца и В. А. Якобса. — М.: Радио и связь, 1988. — 320 с. — 40 000 экз. — ISBN 5-256-00175-2.
  • Марки обрезанные // Большой филателистический словарь / Н. И. Владинец, Л. И. Ильичёв, И. Я. Левитас, П. Ф. Мазур, И. Н. Меркулов, И. А. Моросанов, Ю. К. Мякота, С. А. Панасян, Ю. М. Рудников, М. Б. Слуцкий, В. А. Якобс; под общ. ред. Н. И. Владинца и В. А. Якобса. — М.: Радио и связь, 1988. — 320 с. — 40 000 экз. — ISBN 5-256-00175-2.
  • Стальбаум Б. К. Что надо знать филателисту. — М.: ЦФА «Союзпечать» Министерства связи СССР, 1968.(Перевірено 20 червня 2011)