Координати: 50°54′21″ пн. ш. 25°33′20″ сх. д. / 50.90583° пн. ш. 25.55556° сх. д. / 50.90583; 25.55556
Очікує на перевірку

Гайове (Луцький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Пшебраже)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Гайове
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район Луцький район
Рада Тростянецька сільська громада
Код КАТОТТГ UA07080110030073246
Основні дані
Населення 486
Площа 2,372 км²
Густота населення 204,89 осіб/км²
Поштовий індекс 45282
Телефонний код +380 3365
Географічні дані
Географічні координати 50°54′21″ пн. ш. 25°33′20″ сх. д. / 50.90583° пн. ш. 25.55556° сх. д. / 50.90583; 25.55556
Середня висота
над рівнем моря 		201 м
Місцева влада
Адреса ради вул. Волі, 23, с. Тростянець, Ківерцівський р-н, Волинська обл., 45214;
староста — вул. Миколи Олексюка, 12, с. Озеро, Ківерцівський р-н, Волинська обл., 45222
Карта
Гайове. Карта розташування: Україна
Гайове
Гайове
Гайове. Карта розташування: Волинська область
Гайове
Гайове
Мапа
Мапа

CMNS: Гайове у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Гайове.

Гайове́ (іноді Переброди[1], до 1964 р. — Преображенське, Пшебраже (пол. Przebraże), Пшебродзь (пол. Przebródź))— село в Україні, у Луцькому районі Волинської області. Населення становить 486 осіб.

Історія

[ред. | ред. код]

Колишні назви села та його адміністративно-територіальні приналежності

[ред. | ред. код]
Колишні назви села
Назва Період Посилання
Пшебродзь 1864-1921 [2]
Пшебраже 1921-1946 [2], [3]
Преображенське 1946-1964 [3], [4]
Гайове 1964-н.ч. [4]

Село Пшебродзь (пол. Przebródź)[2], як польська колонія, було засноване у 1864 році.

7 червня 1946 року село Пшебраже було перейменовано на Преображенське (а Пшебраженську сільську Раду перейменовано в Преображенську сільську Раду) Указом Президії Верховної Ради УРСР [3].

У 1964 році село Преображенське було перейменовано в село Гайове[4]

Адміністративно-територіальні приналежності села
Назва села Адміністративно-територіальна приналежність Період
Пшебродзь Луцький повіт, Волинська губернія, Російська імперія 1864-1917
Пшебраже ґміна Тростянець, Луцький повіт, Волинське воєводство, Польська Республіка 1921-1939
Пшебраже Пшебраженська сільська Рада, Киверцівський район, Волинська область, УРСР 1939-1941
Пшебраже район Ківерці, Луцький ґебіт, Генеральна округа Волинь-Поділля, Райхскомісаріат Україна 1942-1944
Преображенське Преображенська сільська Рада, Киверцівський район, Волинська область, УРСР 1946-
Гайове Озерська сільська рада, Ківерцівський район, Волинська область, УРСР 1965-2018
Гайове Тростянецька сільська громада, Ківерцівський район, Волинська область, Україна 2018-2020
Гайове Ківерцівська міська об'єднана територіальна громада, Луцький район, Волинська область, Україна 2020 - н.ч.

Українсько-польські стосунки часів II Світової війни

[ред. | ред. код]

У селі, у проміжку 8–10 березня 1943 року, відбулася, так звана, «антиукраїнська акція», на згадку про яку натрапили у фондах державних архівів України. Цей населений пункт відомий як значний осередок польської самооборони, яку не могли б створити й озброїти без санкції німецької адміністрації. Вона успішно відбила всі атаки загонів УПА і була ліквідована лише з приходом Червоної армії[1].

За іншими даними, село було найбільшим центром польської самооборони (тут було понад 30 самооборонних «пляцувок») у період «волинської трагедії». В селі функціонувала майстерня, у якій ремонтували пошкоджену трофейну зброю та виробляли автомати Стен. За свідченням істориків, до середини 1943 року у селі Пшебраже, проживало приблизно 20 тисяч поляків. Керівниками «самооборони» були Альберт Василевські, Людвік Францевич Малиновський, Генрик Цибульський (пол. Henryk Cybulski).

Коротка хронологія історичних подій в селі Пшебраже в 1943 р.

  • У  ніч  з 4 на 5  липня  повстанські відділи сконцентрувалися на околицях Пшебража, у якому на той час перебувала сильна база самооборони, з якої поляки тероризували навколишні українські села Омельне, Гавчиці, Тростянець. Бій за Пшебраже тривав добу. Під час штурму польських позицій повстанці змушені були використовувати навіть артилерію, однак взяти бази не змогли, оскільки з тилу штурмуючих несподівано атакували радянські партизани, які змусили повстанців відступити.
  • 12 липня керівник самооборони Генрик Цибульський зі своїм загоном провів вдалу попереджувальну атаку на школу кадрів УПА в селі Тростянець, у результаті якої її було знищено та розпорошено загони противника. Існує також версія, що напад поляків на Тростянець був з метою покарати мешканців села за те, що тут напередодні було вбито польського шуцмана, який хотів знайти їздового для перевезення партії масла із фільварку, що містився у колишній рільничій школі, до Ківерців.
  • 31 липня  відбулася друга атака загонами ОУН  і  УПА скупчення поляків у Пшебражому, проте була відбита польською самообороною.
  • 31 серпня українські сили підсилені львівським угрупуванням, за допомогою важкої артилерії розпочали штурм колонії Пшебраже. Поляки залучилися підтримкою підпоручника «Джазгі» партизанського загону АК «Луна», що налічував 107 людей, та самообороною з Рафалівки. Водночас через Варханські болота у напрямі на Германівку пробралася окрема відбірна група захисників Пшебража, що складалася зі 120 людей, підсилена відділом кінної розвідки Пшебража у складі 30 бійців, яка налагоджувала контакти з радянськими партизанськими загонами. Бандерівці не очікували контратаки (вони не врахували найгіршого — зрадництва) і зазнали великих втрат. У результаті залишки військ УПА почали відступати. Це була остання атака УПА на найбільший польський бастіон на Волині.

У «Кресовій книзі справедливих», яку написав Ромуальд Нєдзєлко, а випустив у світ Інститут національної пам'яті Республіки Польща, розповідається: «За свідченням Богуслава Лозінського, двоє українців — Сидір Ольхович і Никифор Климчук — попередили поляків, що неподалік села Тростянець бандерівці створюють потужне угрупування. Обидва прибули у Пшебраже з білими хустинами в руках і повідомили, що вони — українські патріоти, але не визнають методів боротьби, які використовують бандерівці. Тому передали командуванню Пшебража докладну інформацію про сили упівців у Тростянці та погодилися бути провідниками, якщо потрібно буде наступати».

Битви за Пшебраже припинилися наприкінці січня 1944 року, коли вторгнення Червоної Армії докорінно змінило ситуацію на Волині. Учасники самооборони були змушені переховуватися, чи вступити в комуністичні партизанські загони. 1945 р. польські мешканці були змушені переселитися до Польщі в рамках взаємних польсько-українських переселень, а більшість навколишніх хуторів і колоній припинили існування.

Сучасність

[ред. | ред. код]

До 8 жовтня 2018 року село підпорядковувалось Озерській сільській раді Ківерцівського району Волинської області[5].

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 457 осіб, з яких 205 чоловіків та 252 жінки.[6]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 469 осіб.[7]

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]

Мова Відсоток
українська 99,38 %
російська 0,41 %
інші 0,21 %

Відомі люди

[ред. | ред. код]
  • Генрик Цибульський (пол. Henryk Cybulski) — народився в Пшебражі, до війни працював лісником, був знаним бігуном-стаєром; переконаний кресовий шовініст і українофоб; ув'язнений у сталінських концтаборах, утік із Сибіру й повернувся додому, в 1943—1944 рр. за дорученням уряду підпільної Польщі керував самообороною рідного села та нападами на сусідні українські села, співпрацював зі сталінськими червоними партизанами та окупаційною німецькою адміністрацією. Після приходу радянської влади самооборона Пшебража була розпущена, а Цибульський спершу переховувався, а пізніше вступив до комуністичної польської партизанської бригади «Ґрюнвальд», проте зазнав переслідувань комуністичної служби безпеки. В середині 80-х років в українському середовищі обговорювали роман Генрика Цибульського «Червоні ночі» (до 1990 року з'явилося п'ять накладів твору), у якому описана історія оборони села Пшебража[9].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Борщик Я., Позняк-Хоменко Н. Волинь до «Волині»: протистояння почалося задовго до липня 43-го [Архівовано 10 липня 2018 у Wayback Machine.] // Історична правда. — 2018. — 7 липня.
  2. ↑ а б в Волинська трагедія 1943—1944 років. Архів оригіналу за 14 лютого 2017. Процитовано 8 червня 2022.
  3. ↑ а б в Указ Президії Верховної Ради УРСР від 7.6.1946 «Про збереження історичних найменувань та уточнення … назв … Волинської області» — Вікіджерела. uk.wikisource.org. Архів оригіналу за 12 липня 2020. Процитовано 27 жовтня 2021.
  4. ↑ а б в Облікова картка — Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
  5. ↑ Озерська сільська рада Волинська область, Ківерцівський район. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 15 червня 2020. Процитовано 15 червня 2020.
  6. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.
  7. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.
  8. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.
  9. ↑ Тима П. Волинська проблема — дилеми українців у Польщі [Архівовано 5 лютого 2017 у Wayback Machine.]

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]


Волинська область Це незавершена стаття з географії Волинської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гайове_(Луцький_район)&oldid=36544419