Північний вокзал (Париж)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Північний вокзал

Paris gare du nord 4 bis.JPG

48°52′58″ пн. ш. 2°21′24″ сх. д. / 48.8827777777780028° пн. ш. 2.35666666666670022° сх. д. / 48.8827777777780028; 2.35666666666670022Координати: 48°52′58″ пн. ш. 2°21′24″ сх. д. / 48.8827777777780028° пн. ш. 2.35666666666670022° сх. д. / 48.8827777777780028; 2.35666666666670022
Країна Flag of France.svg Франція
Розташування X округ Парижа[1]
Архітектор Жак Ігнас Хітторфф[d]
Статус (спадщини)
зареєстрована історична пам'ятка[d][1]
Адреса вулиця Мобож[d]

Північний вокзал. Карта розташування: Франція
Північний вокзал
Північний вокзал
Північний вокзал (Франція)
Північний вокзал у Вікісховищі?
Північний вокзал

Північний вокзал, Гар-дю-Нор (фр. Gare du Nord) — один із семи вокзалів Парижа, тупикова станція, що належить національному операторові SNCF. Розташований в X окрузі.

Вокзал забезпечує пересадки на метро (станція Гар-дю-Нор, лінії 4 та 5) та на мережу міських електричок RER (B, D та E).

У 2002 пропускна спроможність вокзалу становила 180 мільйонів пасажирів [2], що є одним з найвищих показників у світі. Вокзал обслуговує як приміське сполучення (Transilien, TER Picardie), так і далеке сполучення з північним сходом Франції (SNCF лінії, в тому числі TGV), Великою Британією (Eurostar), Бельгією, Нідерландами та Німеччиною (Thalys).

Історія[ред.ред. код]

Вперше вокзал на теперішньому місці побудований за замовленням залізничної компанії Chemin de Fer du Nord і відкритий 14 червня 1846. У тому ж році було завершено будівництво залізничної лінії Париж — Ам'єн — Лілль. Вокзал був занадто маленького розміру та не справлявся з потоком пасажирів. У 1860 був розібраний, і перенесений в Лілль, де знову зібрана будівля до сьогодні служить приміщенням вокзалу Lille-Flandres. [3].

Для проектування нової будівлі президент компанії Chemin de Fer du Nord, Джеймс Майер де Ротшильд найняв архітектора Жака-Іньяса Хітторфа. Будівництво тривало з травня 1861 по грудень 1865, але станцію відкрито недобудованою в 1864.

Фасад вокзалу виконаний у формі тріумфальної арки. Будівля кам'яна, дах підтримується чавунними конструкціями. Опорні колони із зовнішнього боку вокзалу були відлиті у Англії, оскільки в той час жодна інша країна світу не мала у своєму розпорядженні ливарних цехів такого розміру. Фасад прикрашений скульптурами, що символізують міста, в які ходили поїзди компанії. Вісім великих статуй (Лондон, Відень, Брюссель, Варшава, Амстердам, Франкфурт, Берлін, Кельн) символізують міста міжнародного сполучення, 12 менших, розташованих на фасаді нижче (Аррас, Лан, Лілль, Бове, Валансьєн, Кале, Руан, Ам'єн, Дуе, Дюнкерк, Камбре, Сен-Кантен) символізують міста внутрішнього сполучення, це міста північно-західної Франції.

Станція багаторазово розширювалася у зв'язку зі збільшенням обсягу пасажирських перевезень. Так, в 1884 додані 5 нових колій, в 1889 — додаткові колії для приміського сполучення.

У 1906 вокзал з'єднано зі станцією метро (лінія 4), в 1908 побудована інша станція на лінії 5.

У 1994, у зв'язку з введенням в дію лінії Євростар до Лондона, проведена істотна реорганізація під'їзних колій. Тепер вони виглядають таким чином:

  • Платформи 1 — 2: Службові платформи, закриті для пасажирів
  • Платформи 3 — 6: Кінцева Євростар
  • Платформи 7 — 8: Відправлення Thalys на Брюссель, Амстердам і Кельн.
  • Платформи 9 — 29: LGV Nord, поїзди далекого слідування, TER Picardie
  • Платформи 30 — 40: Приміське сполучення
  • Платформи 41 — 44 (підземний поверх): RER B і D

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Base Mérimée ministère de la Culture.
  2. La saturation du reseau ferre francilien
  3. Atrium construction d'octobre-novembre 2009

Посилання[ред.ред. код]