Воловець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Воловець
Volovec gerb.gif Volovec prapor.gif
Герб Воловця Прапор Воловця
Панорама Воловця
Панорама Воловця
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Воловецький район
Рада Воловецька селищна рада
Код КОАТУУ: 2121555100
Основні дані
Засноване 1433
Статус з 1957 року
Площа 11,76 км²
Населення 5166 (01.01.2018)[1]
Густота 439,2 осіб/км²
Поштовий індекс 89100
Телефонний код +380 3136
Географічні координати 48°42′40″ пн. ш. 23°11′18″ сх. д. / 48.71111° пн. ш. 23.18833° сх. д. / 48.71111; 23.18833Координати: 48°42′40″ пн. ш. 23°11′18″ сх. д. / 48.71111° пн. ш. 23.18833° сх. д. / 48.71111; 23.18833
Висота над рівнем моря 492 м
Водойма р. Вича, Волівчик
Відстань
Найближча залізнична станція: Воловець
До обл. центру:
 - залізницею: 118 км
 - автошляхами: 99,9 км
Селищна влада
Адреса 89100, Закарпатська обл., Воловецький р-н, смт Воловець, вул. Пушкіна, 7
Голова селищної ради Попелич Михайло Андрійович
Веб-сторінка Воловецька селищна рада
Карта
Воловець. Карта розташування: Україна
Воловець
Воловець
Воловець. Карта розташування: Закарпатська область
Воловець
Воловець

Commons-logo.svg Воловець у Вікісховищі

Волове́ць (пол. Wołowiec, угор. Volóc) — селище міського типу на Бойківщині, районний центр Воловецького району Закарпатської області України.

Воловець розташований у високогір'ї Українських Карпат, на південь від Вододільного хребта та на північ від масиву Полонина Боржава, в долині річок Вича (притока Латориці) та Волівчика, при підніжжі гір Темнатик та Плай, на висоті близько 500 м над рівнем моря.

Через Воловець проходить залізниця, котра сполучає Київ та Чоп. За 11 км від Воловця через с. Нижні Ворота проходить міжнародна траса М06 (Київ — Чоп). Відстань до обласного центру (Ужгород) 115 км, до Львова 190 км, до Києва 750 км.

Населення[ред. | ред. код]

У 1870 році в Воловці проживало 600 осіб.
В 1900 році в селі проживало 1284 осіб, в тому числі 839 українців, 253 німців, 177 угорців, 3 словаки, 1 румун, 11 євреїв.
У 2004 році в селищі проживало 5178 осіб.

У 2015 році в селищі проживало 7104 особи.

Історія[ред. | ред. код]

Воловець взимку
Воловець, гора Темнатик

Археологічні знахідки свідчать, що місцевість сучасного Воловця була заселена в добу бронзи. У 1930 році тут знайдено два скарби, які налічували 23 бронзових та 5 золотих предметів, які підтверджують існування тут поселення наприкінці ІІ тис. до н. е. За переказами, назва Воловця походить від назви річки Волівчик, в якій пастухи в давнину напували волів, які паслись на багатих травами полонинах.

Перша згадка про Воловець відноситься до 1433 року, коли він разом з навколишніми землями належав феодалам Переньї та частково Білкеям. В наступні роки Воловець переходив від одного до іншого, а на початку XVII ст. його включили в Мукачівську домінію. У 1625 році начальник гарнізону Мукачівського замку Янош Балиндя подарував його Олексі Шімону. В дарчій грамоті, підтвердженій 1628 року, вказувалося, що новий хазяїн зобов'язаний поселити тут своїх кріпаків.

У 1645 році трансільванський князь Дйордь ІІ Ракоці, який вів активну боротьбу за розширення своїх володінь, приєднав до них і Воловець. Село в той час було невеликим, в ньому проживало кілька десятків сімей. Основним заняттям жителів було тваринництво. На початку XVI ст. селяни були повністю закріпачені. Феодальні війни і міжусобиці неодноразово приводили до розорення Воловця. Так, в 1657 році польські війська на чолі з воєводою Любомирським зробили наїзд на володіння цього князя. Багато сіл, у тому числі Воловець, були зруйновані і спустошені. Після придушення визвольної війни угорського народу 1703–1711 рр. всі володіння її керівника Ференца ІІ Ракоці були конфісковані і в 1728 році перейшли до графа Карла Шенборна. Воловець увійшов у Мукачівсько-Чинадіївську домінію.

Перша половина XIX ст. характеризувалася розширенням поміщицького господарства за рахунок наділів кріпаків і посиленням їх експлуатації. Пригнічені селяни не мирилися з кріпосницькими порядками і неодноразово виступали проти експлуататорів. У 1761–1762 рр. 33 жителі Воловця перебували в тюрмі за непідкорення адміністрації домінії. Влітку 1831 року на Закарпатті вибухнуло повстання селян, в якому взяли участь і жителі села. В результаті революції 1848–1849 рр. кріпосне право відмінили.

У другій половині XIX ст. Воловець був порівняно великим селом на Верховині. У 30-ті роки XIX ст. у Воловці почало діяти напівкустарне підприємство по виготовленню черепиці і цегли. У 1872 році італійськими промисловцями було розпочато будівництво залізниці.

У 1882 році у Воловці почав діяти перший навчальний заклад — державна початкова школа.
В 1900 році в селі проживали 1284 чол., в тому числі 839 українців, 253 німців, 177 угорців, 3 словаки, 1 румун, 11 євреїв; в селі було 198 будинків, з яких 24 кам'яних та 174 дерев'яних. Триповерховий будинок належав багатому Грімбергу.
У 1900 році тільки 346 жителів вміли читати і писати. В 1909 році двоє вчителів навчали 107 учнів.
У 1901 році одна із будапештських фірм змонтувала у Воловці лісопилку, яка виготовляла будматеріали, на ній працювало 25—30 чоловік. В 1906 р. її переобладнали, обладнавши паровим двигуном.
1914 рік — Російські війська оволоділи селом, 200 воловчан приєднались до війська.
1919 рік — проголошено Радянську владу, а в кінці квітня цього року чехословацькі війська ввійшли у Воловець.
1929–1933 роки — мітинги і демонстрації проти соціального гноблення.
1932–1933 роки — судові процеси проти непокірних 36 селян, шо пасли худобу у лісі біля Латориці, демонстрації голодних селян.
1938 рік — у Воловці проживало 2350 чоловік, у школі навчало семеро вчителів 132 дітей.
1939 рік — Угорська окупація. Страчено 3-х чоловік, 11 кинуто в тюрму, 93 відправлено на примусові роботи.
9 жовтня 1944 року у Воловець увійшли радянські війська 351 стрілецької дивізії.
Листопад 1944 року — створено Народний комітет, який передав землі селянам і націоналізував лісопильний завод.
У 1944 році почала функціонувати початкова школа, а в 1945 році на її базі — середня.
1946 рік — почав діяти медпункт.
1947 рік — відкрито лікарню на 30 ліжок.
1948 рік — створено колгосп «Радянська Верховина».
1950 рік — відкрито клуб і бібліотеку з книжковим фондом 18000 екземплярів.
1957 рік — Воловець став селищем міського типу.
1958 рік — почав працювати соко-винний завод.
1963 рік — створено лісокомбінат.
1973 рік — почала функціонувати «нижня площадка» філіалу Львівського заводу «Електрон».
1978 рік — почала функціонувати «верхня площадка» філіалу Львівського заводу «Електрон».

Відомі люди[ред. | ред. код]

Група учнів 11-А класу Воловецької СШ, 1965, по центр — Марія Годованець
  • Коберський Лев — один з перших кавалерів бойової нагороди Українських Січових Стрільців — срібної медалі хоробрості, похований у селищі
  • Мирослав-Любомир Чепа — український психолог, автор гіпотези Вельтмана-Чепи, закінчив Воловецьку СШ
  • Марія Максимівна Годованець (*1937) — вчителька фізики, класний керівник учнів 11-А класу Воловецької СШ 1965 року р. в., сестра відомих українських вчених, докторів медичних наук, професорів УжДУ, братів Олександра Кишка та Миколи Кишка, та доктора фізико-математичних наук, проректора та професора УжДУ, Михайла Кишка.
  • Лендєл Василь Георгійович (* 1949) — український хімік

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Трамплін

У 1850-х рр. в Воловці було збудовано найкращий в Австро-Угорщині на той час лижний трамплін. У 1862 року монарх Австро-Угорської імперії Франц-Йосип відвідав Воловець у супроводі герцогів Шварценберга та Естергазі. Тут вони весело провели час: спускалися з гір на лижах, стрибали з місцевого трампліна.

Про цей цікавий історичний факт можна довідатися, оглянувши оновлені фотоекспозиції районного краєзнавчого музею у смт Воловець. На жаль, за стільки років від унікального трампліна вже практично нічого не залишилося. Досі збереглись тільки бетонні тумби поміж ялинками в лісі — колишній фундамент трампліну.

Гірськолижний курорт[ред. | ред. код]

Курорт Воловець сподобається новачкам, лижникам, які тільки почали освоювати гірські схили. Це селище — ідеальне місце, якщо ви хочете відвідати якомога більше пам'яток Карпат.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]