Воловець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Воловець
Volovec gerb.gif Volovec prapor.gif
Герб Воловця Прапор Воловця
Панорама Воловця
Панорама Воловця
Воловець
Воловець на карті Воловецького району
Воловець на карті Воловецького району
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Воловецький район
Рада Воловецька селищна рада
Код КОАТУУ: 2121555100
Основні дані
Засноване 1433
Статус з 1957 року
Площа 6.67 км²
Населення 7104 (15.05.2015)[1]
Густота 765.2 осіб/км²
Поштовий індекс 89100
Телефонний код +380 3136
Географічні координати 48°42′40″ пн. ш. 23°11′18″ сх. д. / 48.71111° пн. ш. 23.18833° сх. д. / 48.71111; 23.18833Координати: 48°42′40″ пн. ш. 23°11′18″ сх. д. / 48.71111° пн. ш. 23.18833° сх. д. / 48.71111; 23.18833
Висота над рівнем моря 492 м
Водойма Вича (притока Латориці) та Волівчик
Відстань
Найближча залізнична станція: Воловець
До обл. центру:
 - залізницею: 118 км
 - автошляхами: 114 км
Селищна влада
Адреса 89100, Закарпатська обл., Воловецький р-н, смт. Воловець, вул. Пушкіна, 7
Карта
Воловець is located in Україна
Воловець
Воловець
Воловець is located in Закарпатська область
Воловець
Воловець

Commons-logo.svg Воловець у Вікісховищі

Волове́ць (пол. Wołowiec, угор. Volóc) — селище міського типу на Бойківщині, районний центр Воловецького району Закарпатської області України.

Воловець розташований у високогір'ї Українських Карпат, на південь від Вододільного хребта та на північ від масиву Полонина Боржава, в долині річок Вича (притока Латориці) та Волівчика, при підніжжі гір Темнатик та Плай, на висоті близько 500 м над рівнем моря.

Через Воловець проходить залізниця, котра сполучає Київ та Чоп. За 11 км від Воловця через с. Нижні Ворота проходить міжнародна траса М06 (Київ — Чоп). Відстань до обласного центру (Ужгород) 115 км, до Львова 190 км, до Києва 750 км.

Населення[ред.ред. код]

У 1870 році в Воловці проживало 600 осіб.
В 1900 році в селі проживало 1284 осіб, в тому числі 839 українців, 253 німців, 177 угорців, 3 словаки, 1 румун, 11 євреїв.
У 2004 році в селищі проживало 5178 осіб.

У 2015 році в селищі проживало 7104 особи.

Історія[ред.ред. код]

Воловець взимку
Воловець, гора Темнатик

Археологічні знахідки свідчать, що місцевість сучасного Воловця була заселена в добу бронзи. У 1930 році тут знайдено два скарби, які налічували 23 бронзових та 5 золотих предметів, які підтверджують існування тут поселення наприкінці ІІ тис. до н. е. За переказами, назва Воловця походить від назви річки Волівчик, в якій пастухи в давнину напували волів, які паслись на багатих травами полонинах.

Перша згадка про Воловець відноситься до 1433 року, коли він разом з навколишніми землями належав феодалам Переньї та частково Білкеям. В наступні роки Воловець переходив від одного до іншого, а на початку XVII ст. його включили в Мукачівську домінію. У 1625 році начальник гарнізону Мукачівського замку Янош Балиндя подарував його Олексі Шімону. В дарчій грамоті, підтвердженій 1628 року, вказувалося, що новий хазяїн зобов'язаний поселити тут своїх кріпаків.

У 1645 році трансільванський князь Дйордь ІІ Ракоці, який вів активну боротьбу за розширення своїх володінь, приєднав до них і Воловець. Село в той час було невеликим, в ньому проживало кілька десятків сімей. Основним заняттям жителів було тваринництво. На початку XVI ст. селяни були повністю закріпачені. Феодальні війни і міжусобиці неодноразово приводили до розорення Воловця. Так, в 1657 році польські війська на чолі з воєводою Любомирським зробили наїзд на володіння цього князя. Багато сіл, у тому числі Воловець, були зруйновані і спустошені. Після придушення визвольної війни угорського народу 1703–1711 рр. всі володіння її керівника Ференца ІІ Ракоці були конфісковані і в 1728 році перейшли до графа Карла Шенборна. Воловець увійшов у Мукачівсько-Чинадіївську домінію.

Перша половина XIX ст. характеризувалася розширенням поміщицького господарства за рахунок наділів кріпаків і посиленням їх експлуатації. Пригнічені селяни не мирилися з кріпосницькими порядками і неодноразово виступали проти експлуататорів. У 1761–1762 рр. 33 жителі Воловця перебували в тюрмі за непідкорення адміністрації домінії. Влітку 1831 року на Закарпатті вибухнуло повстання селян, в якому взяли участь і жителі села. В результаті революції 1848–1849 рр. кріпосне право відмінили.

У другій половині XIX ст. Воловець був порівняно великим селом на Верховині. У 30-ті роки XIX ст. у Воловці почало діяти напівкустарне підприємство по виготовленню черепиці і цегли. У 1872 році італійськими промисловцями було розпочато будівництво залізниці.

У 1882 році у Воловці почав діяти перший навчальний заклад — державна початкова школа.
В 1900 році в селі проживали 1284 чол., в тому числі 839 українців, 253 німців, 177 угорців, 3 словаки, 1 румун, 11 євреїв; в селі було 198 будинків, з яких 24 кам'яних та 174 дерев'яних. Триповерховий будинок належав багатому Грімбергу.
У 1900 році тільки 346 жителів вміли читати і писати. В 1909 році двоє вчителів навчали 107 учнів.
У 1901 році одна із будапештських фірм змонтувала у Воловці лісопилку, яка виготовляла будматеріали, на ній працювало 25—30 чоловік. В 1906 р. її переобладнали, обладнавши паровим двигуном.
1914 рік — Російські війська оволоділи селом, 200 воловчан приєднались до війська.
1919 рік — проголошено Радянську владу, а в кінці квітня цього року чехословацькі війська ввійшли у Воловець.
1929–1933 роки — мітинги і демонстрації проти соціального гноблення.
1932–1933 роки — судові процеси проти непокірних 36 селян, шо пасли худобу у лісі біля Латориці, демонстрації голодних селян.
1938 рік — у Воловці проживало 2350 чоловік, у школі навчало семеро вчителів 132 дітей.
1939 рік — Угорська окупація. Страчено 3-х чоловік, 11 кинуто в тюрму, 93 відправлено на примусові роботи.
9 жовтня 1944 року у Воловець увійшли радянські війська 351 стрілецької дивізії.
Листопад 1944 року — створено Народний комітет, який передав землі селянам і націоналізував лісопильний завод.
У 1944 році почала функціонувати початкова школа, а в 1945 році на її базі — середня.
1946 рік — почав діяти медпункт.
1947 рік — відкрито лікарню на 30 ліжок.
1948 рік — створено колгосп «Радянська Верховина».
1950 рік — відкрито клуб і бібліотеку з книжковим фондом 18000 екземплярів.
1957 рік — Воловець став селищем міського типу.
1958 рік — почав працювати соко-винний завод.
1963 рік — створено лісокомбінат.
1973 рік — почала функціонувати «нижня площадка» філіалу Львівського заводу «Електрон».
1978 рік — почала функціонувати «верхня площадка» філіалу Львівського заводу «Електрон».

Відомі люди[ред.ред. код]

Група учнів 11-А класу Воловецької СШ, 1965, по центр — Марія Годованець
  • Коберський Лев — один з перших кавалерів бойової нагороди Українських Січових Стрільців — срібної медалі хоробрості, похований у селищі
  • Мирослав-Любомир Чепа — український психолог, автор гіпотези Вельтмана-Чепи, закінчив Воловецьку СШ
  • Марія Максимівна Годованець (*1937) — вчителька фізики, класний керівник учнів 11-А класу Воловецької СШ 1965 року р. в., сестра відомих українських вчених, докторів медичних наук, професорів УжДУ, братів Олександра Кишка та Миколи Кишка, та доктора фізико-математичних наук, проректора та професора УжДУ, Михайла Кишка.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Трамплін

У 1850-х рр. в Воловці було збудовано найкращий в Австро-Угорщині на той час лижний трамплін. У 1862 року монарх Австро-Угорської імперії Франц-Йосип відвідав Воловець у супроводі герцогів Шварценберга та Естергазі. Тут вони весело провели час: спускалися з гір на лижах, стрибали з місцевого трампліна.

Про цей цікавий історичний факт можна довідатися, оглянувши оновлені фотоекспозиції районного краєзнавчого музею у смт Воловець. На жаль, за стільки років від унікального трампліна вже практично нічого не залишилося. Досі збереглись тільки бетонні тумби поміж ялинками в лісі — колишній фундамент трампліну.

Гірськолижний курорт[ред.ред. код]

Курорт Воловець сподобається новачкам, лижникам, які тільки почали освоювати гірські схили. Це селище - ідеальне місце, якщо ви хочете відвідати якомога більше пам'яток Карпат.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]