Раймунд Фрідріх Кайндль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Раймунд Фрідріх Кайндль
нім. Raimund Friedrich Kaindl
Кайндль.jpg
Народився 31 серпня 1866(1866-08-31)
Чернівці, Австрійська імперія
Помер 14 березня 1930(1930-03-14) (63 роки)
Грац, Австрія
Громадянство
(підданство)
Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина
Flag of Austria.svg Австрія
Національність австрієць
Діяльність педагог, мовознавець, історик, викладач університету
Alma mater Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Сфера інтересів історія, етнографія, фольклористика
Заклад Наукове товариство імені Шевченка
Вчене звання ректор Чернівецького університету
Науковий ступінь доктор філософії
Відомий завдяки: «Історія Буковини»

Ра́ймунд Фрі́дріх Ка́йндль (нім. Raimund Friedrich Kaindl; *31 серпня 1866, Чернівці — †14 березня 1930, Грац) — австрійський історик, визначний буковинознавець, етнограф, фольклорист, педагог громад­ський діяч, професор і ректоро Чернівецького універ­ситету. Дійсний член НТШ. Є автором близько 300 наукових праць з буковинської тематики.

Життєпис[ред. | ред. код]

Будинок по вулиці Шевченка, 94 (колишня Новий Світ, 58), в якому жив Р. Ф. Кайндль.

Раймунд Фрідріх Кайндль походив із родини німецького колоніста. Його дід Йозеф, пекар, перебрався з Долішньої Австрії до Снятина, де в 1820 році народився Антон Кайндль, батько історика. Здобувши освіту на вчительських курсах, Антон Кайндль працював учителем малювання у Чернівецькій головній школі, а згодом в учительській семінарії. Як людина різнобічних і практичних здібностей, він займався і підприємництвом, збудував власний млин і заснував кахлеву "фабрику". Мати, Ернестіна з Вінклерів, походила із збіднілого дворянського роду з Франкфурта-на-Майні. Ця обставина вплинула на майбутнього історика, який, будучи австрійцем по батьку і німцем по матері, почував себе з юних літ уособленням єдності німців Австрії та Німеччини.

В домі Кайндлів працювала служниця - старенька гуцулка. Вона розповідала дітям старовинні казки, легенди і перекази, прививаючи любов до місцевого фольклору та мелодійної української мови. Щойно навчившись писати, Раймунд Фрідріх почав записувати почуті казки та легенди. Змалку він полюбляв оглядати цікаві споруди та місця, пов'язані з минулим краю. Все це прививало зацікавлення історією, етнографією і фольклором Буковини.

Навчався у Першій цісарсько-королівській державній гімназії в Чернівцях, яку з відзнакою закінчив 22 червня 1885 р. Згідно відомостей класного журналу гімназії учнів 8-о класу за 1884/1885 навчальний рік Раймунд Кайндль, уродженець Чернівців, римо-католицького віровизнання, звільнений від оплати за навчання на підставі рішення Крайової шкільної ради Буковини від 11 квітня 1878 Ч.423, щодо майбутньої професії не визначився, серед навчальних предметів найвищих результатів здобув у релігієзнавстві, німецькій мові та філософській пропедевтиці.

У жовтні 1885 року Кайндль вступив до філософського факультету Чернівецького університету, де 8 семестрів поспіль слухав лекції з історії, географії та германістики. Влітку 1891 р. закінчив навчання в університеті, здавши іспити на вчителя історії та географії середньої школи. Після цього він пропрацював один учбовий рік як стажист у Чернівецькій вищій гімназії, а з осені 1892 р. розпочав педагогічну діяльність, як суплент (тобто молодший учитель) у Чернівецькій православній вищій реальній школі. Ще в червні цього ж року Р. Ф. Кайндль склав іспит на вчителя німецької мови.

Водночас молодий науковець здобував і вчені ступені. 3 грудня 1891 р. він захистив докторську (промоційну) роботу на тему "Zur Passio Adalperti Martiris" ("До страждання мученика Альберта") й отримав ступінь доктора філософії. Його науковим керівником був професор Йоган Лозерт (1846-1936). Серед інших університетських вчителів Кайндля, які мали вплив на його подальшу дослідницьку діяльність, потрібно назвати професора австрійської історії Ф. Ціглауера фон Блюменталя (1829-1906). Останній, безсумнівно, вплинув на вибір ним теми габілітаційної роботи - "Набуття Буковини Австрією".

Отримавши державну і крайову стипендії для продовження фахового навчання, Р. Ф. Кайндль взяв відпустку і записався позаштатним слухачем XIX-го курсу Інституту австрійських історичних досліджень у Відні, який свого часу закінчили його вчителі та й інші провідні історики Австрії. Перебуваючи в столиці, він працював над написанням докторської (габілітаційної) дисертації, яку захистив 15 липня 1893 р. у Чернівецькому університеті.

Незабаром відбулися зміни і в особистому житті Раймунда Фрідріха. Під час етнографічних експедицій долиною Черемо­шу він познайомився з донькою службовця лісозаготівельної фірми в Устеріках Людмилою Кіслінгер, яка допомагала йому збирати етнографічний матеріал. Спільна дослідницька робота зблизила молодих людей, і 16 листопада 1893 р. вони повінча­лися у Кутах. Її батько прожив серед гуцулів 25 років і повідо­мив Кайндлю багато цікавої інфомації про їхній побут і звичаї, а Людмила - про їжу, ткацтво й вишивку.

Наприкінці 1893 р. (на титулі 1894 р.) побачила світ фунда­ментальна праця Кайндля «Гуцули: їхнє життя, звичаї та народні перекази», - результат багаторічних етнографічних експедицій дослідника в Карпатські гори.

Тоді ж Р. Ф. Кайндль поновився на посаді суплента вищої ре­альної школи, в якій працював до 31 травня 1896 р. (фактично - до кінця червня). Там він викладав історію та німецьку мову, а також був класним керівником.

Крім виконання обов'язкової навчальної програми, Р. Ф. Кайндль проводив з дітьми пішоходні краєзнавчі екскурсії по місту й околицях, оглядаючи історичні місця та прививаючи дітям інтерес і любов до рідного краю.

26 травня 1896 р. міністерство освіти та культів призначи­ло Р. Ф. Кайндля головним учителем (професором) Чернівець­кої учительської семінарії, де він працював до початку 1901 р. Завдяки тому, що професор Ф. Ціглауер фон Блюменталь вий­шов на пенсію, на його місце було призначено Кайндля. 8 бе­резня того року газета «Буковина» повідомила, що «др. Раймунд Кайндль, звісний зі своїх численних етнографічних праць про буковинських русинів, зістав надзвичайним професором ав­стрійської історії при Чернівецькому університеті».

Наприкінці 1880-х та у 1890-х роках брав участь в етнографічних, а також археологічних експедиціях Буковиною та сусідніми регіонами.

У 1910-1911 рр., він став деканом, а в грудні 1912 р. - ректором Чернівецької Francisco-Josephina. Вступа­ючи на цю посаду, професор Р. Ф. Кайндль виголосив інаугура­цій ну промову на тему «Історія і народознавство», у якій виклав свої провідні думки в галузі теоретичного народознавства. Між іншим, незадовго перед тим він запровадив спецкурси і практичні заняття з народознавства на філософському фа­культеті Чернівецького університету.

Зважаючи на те, що Р. Ф. Кайндль був чудовим знавцем іс­торичних джерел, міністр внутрішніх справ Австрії призначив його 29 червня 1913 р. консерватором архівної ради Букови­ни строком на 5 років. Тобто, вчений очолив крайовий архів, створений ще 1907 року на чолі з професором кафедри історії Східної Європи В. Мильковичем.

Поряд із роботою як учителя, викладача і лектора в галузі ав­стрійської історії вчений віддавав багато сил і часу буковинсько­му краєзнавству, етнографії та фольклористиці. Вже на ранньо­му етапі наукової діяльності Р. Ф. Кайндль був дуже плідним ав­тором, який майже щорічно видавав монографії й активно пуб­лікував численні статті та повідомлення в австрійських, німець­ких, львівських і чернівецьких часописах. Частина його праць добре ілюстрована фотографіями і малюнками, оскільки вчений освоїв мистецтво фотографування й мав хист до малювання. В далеких мандрівках по Гуцульщині і Закарпаттю важкий фо­тографічний апарат з триногою був його незмінним супутником.

Крім досліджень у галузі історії, етнографії та фольклори­стики, вчений вивчав археологічні пам'ятки Буковини і став піонером у проведенні розкопок середньовічних українських старожитностей краю, зокрема літописного давньоруського міста Василева на Дністрі.

З іншого боку, Р Ф. Кайндль цікавився новітньою українською літературою, особливо творчістю Ю. Федьковича. Він знайшов і опублікував 6 невідомих листів письменника з передмовою та ґрунтовними коментарями. Саме цей внесок в українське літературознавство дав привід до обрання Кайндля 1899 р. дій­сним членом Історично-філософічної секції НТШ. Те, що єдиний чернівецький вчений неукраїнського походження, став дійсним членом НТШ, свідчить про визнання його заслуг українською науковою громадськістю.

Р. Ф. Кайндль добре знав українську мову та її діалекти. У спілкуванні з людьми дослідник був простим, відкритим та ввічливим. Із сердечністю і любов'ю він писав про життя укра­їнських селян й досить об'єктивно висвітлював їхнє становище.

Водночас Р. Ф. Кайндль був активним діячем німецької гро­мади краю. Він відстоював ідею єднання та культурного розвит­ку німецького населення Карпатського регіону, поважаючи при цьому такі ж права інших народів. Кайндль брав діяльну участь у створенні Товариства християнських німців на Буковині, яке постало 2 квітня 1897 р. У1899 р. він очолив одну із важливих ділянок роботи товариства - створення мережі книгарень на основ головної книгарні Чернівців Він організовував книжкові виставки бібліотечний каталог, публічні біблютеки та інше.

У березні 1911 р. Р. Ф. Кайндль очолив Товариство християн­ських німців, що дало новий імпульс до його активного розвит­ку. Новий голова звернув велику увагу на розширення зв'язків товариства, тому за його головування товариство активно спів­працювало з іншими культурними союзами: німецьким шкіль­ним товариством, товариством німців за кордоном та іншими.

Завдяки професору Кайндлю народилась ідея з'їзду в Чернів­цях німців усього Карпатського регіону, яка була гаряче підтри­мана німецькою громадськістю. Перший з'їзд відбувся ЗО черв­ня - 4 липня 1911 р. і мав дуже широкий резонанас серед німців краю. Головою цього форуму був професор Р. Ф. Кайндль. За заслуги в галузі історії та етнографії німців, науковій та громад­ській діяльності його було обрано головою відділу колонізації та міграції Фундації німецького народознавства в Готі, дипломова­ним членом Товариства ім. Коменського в Берліні тощо.

1914 рік приніс суттєві зміни у життя Р. Ф. Кайндля, як і в життя всього краю. Після початку Першої світової війни, коли у вересні 1914 р. Буковину зайняла російська армія, він будучи проректором Чернівецького університету Кайндль організував допомогу для німців-біженців. Через декілька тижнів Кайндль зрозумів, що йому загрожує депортація до Росії, тому він виїхав до Румунського королівства, яке тоді ще дотримувалося ней­тралітету, а звіди вже дістався до Відня. Там Р. Ф. Кайндль майже рік займався наданням допомоги біженцям з Карпат­ського регіону. На початку зимового семестру 1915/1916 років професора Кайндля запросили очолити кафедру історії Австрії університету м. Ґрац, що в Штаєрмарку. Там вчений працював аж до смерті 14 березня 1930 р., що сталася внаслідок серце­вого нападу у Вальтендорфі під Ґрацом. Похований на цвинтарі св. Леонарда м. Грац. Незадовго до смерті професор Кайндль написав розділ про німецькомовне пись­менство Буковини до ґрунтовної «Історії німецько-австрійської літератури», в якому підкреслив самобутність і оригінальність німецькомовної творчості Ю. Федьковича.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Головні праці вченого:

  • «Русини на Буковині», 1889
  • «Гуцули: їх життя, звичаї та народні перекази», — Чц., 2000 («Die Guzulen. Wien», 1894)
  • «Календар свят у русинів і гуцулів», 1896
  • «Фольклорні матеріали», 1898
  • «Русинські казки та міфи на Буковині», 1899
  • «Приповідки та мовні звороти на Буковині і в Галичині» 1902—1903
  • «Народознавство», 1903
  • «Історія німців Прикарпаття» (у трьох томах) 1907—1911
  • «Історія Чернівців від найдавніших часів до сьогодення» («Geshichte von Czernowitz: von den altesten Zeiten bis zur Gegenwart»), 1908

«Історія Чернівців від найдавніших часів до сьогодення»[ред. | ред. код]

До ювілею міста у видавництві Генріха Пардіні вийшла книга «Історія Чернівців з найдавніших часів до сьогодення, присвячена 60-літньому ювілею Його Величності Цісаря Франца Йосипа, та в пам'ять про першу документальну згадку про місто Чернівці», написана німецькою мовою. На її видання магістратом було виділено 1800 корон.

Праця була схвалена критиками та науковцями, зокрема, Мироном Кордубою. Книга створена на основі писемних, у тому числі рукописних джерел; проілюстрована старими фотографіями та гравюрами. До сьогодні вважається найбільш повною за обсягом зібраного матеріалу про Чернівці.

У 2008 році видавництво Зелена Буковина перевидало книгу на 2-х мовах: німецький оригінальний текст та український переклад.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

9 жовтня 1994 р. на стіні родинного будинку Кайндлів на вул. Т. Шевченка відкрито пам’ятну дошку на честь видатного вченого.

А у жовтні наступного року з нагоди 120-річчя Чернівецького університету ім'я Раймунда Фрідріха Кайндля було викарбувано на мармуро­вій стелі серед переліку ректорів, встановленій у вестибюлі його головного корпусу.

Чернівецька міська рада на сесії 30 червня перейменувала вулицю Челюскінців на честь історика Раймунда Фрідріха Кайндля.

У Німеччині існує наукове товариство, яке носить ім'я Кайндля.

У м. Аугсбург видається журнал «Кайндль-Архів».

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • С. В. Пивоваров. Кайндль Раймунд-Фрідріх // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2019. — ISBN 944-02-3354-X.
  • С. Л. Юсов. Кайндль Раймунд-Фрідріх // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 24. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  • Кайндль (Kaindl) Раймунд Фрідріх // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003. — Т. 3. — С. 921.
  • Кайндль Раймунд Фрідріх // УЛЕ. — Київ, 1990. — Т. 2.- С375-376.
  • Карбулицький І. Розвій народного шкільництва на Буковині. - Вашківці, 1907. - С. 76
  • Раймунд Фрідріх Кайндль // Записки НТШ. - 1931. - Т. 151. - С. 235-236
  • Масан О. Літописець Чернівців // Чернівці. - 1991. - 30 серпня. - С. 5
  • Держархів Чернівецької обл., ф.-228, Державний ліцей "Арон Пумнул", оп. 3, спр. 41, арк. 20.
  • Держархів Чернівецької обл., ф.-3, Буковинська крайова управа, оп. 2, спр. 11242, арк. 35-36.
  • Norst A. Alma Mater Francisco-Josephina: Festschrift Zu Deren 25-J hrigem Bestande. - Czernowitz: Pardini, 1900. - S. 61.
  • Bukowiner Post. - 1893. - 14. Nov. - S. 4.
  • Фолькльорні матеріяли із збірки професора д-ра Раймунда Кайндля // Етно­графічний збірник НТШ. - Львів, 1898. - T. 5. - С. 141.
  • Масан О. Приятель українського народу (Р. Ф. Кайндль та його «Гуцули»). - С. 176.
  • XXXII. Jahres-Bericht der gr.-or. Ober-Realschule In Czernowitz / Veroffentlicht am Schlusse des Schuljahres 1895/96 von C.Mandyczewski, Direktor. - Czernowitz, 1896. -S. 46.
  • Klein A.A. Leben und Werk. - S. 295.
  • Kaindl R.F. Geschichte und Volkskunde. - Czemowitz, 1913.
  • Rein K. Op. cit. - S. 164,178-179.
  • Державний архів Чернівецької області. - Ф. 39. - On. 1. - Спр. 5732.
  • Історія створення та діяльності архіву в документах // Ляпунов Ю., Никирса М. Доку-ментальна столиця Буковини (до 90-річчя створення архіву). - Чернів­ці: Букрек, 1998. - С. 40.
  • Norst A. Op. cit. - S. 61-62.
  • Осачук C. Німецький дім у Чернівцях. - Чернівці, 1994. - С. 13.
  • Раймунд Фрідріх Кайндль // Записки НТШ. - 1931 - Т. 151. - С. 235-240.
  • Раймунд Фрідріх Кайндль. Розвідки з нагоди 150-ліття від дня народження. - Чернівці: Книги ХХІ, 2016. - 224 с

Посилання[ред. | ред. код]