Рей Браун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рей Браун
Ray Brown (cropped).jpg
Народився 13 жовтня 1926(1926-10-13)[1][2]
Піттсбург[1]
Помер 2 липня 2002(2002-07-02)[1][2] (75 років)
Індіанаполіс[1]
Громадянство/підданство США
Діяльність композитор і джазмен[d]
У шлюбі з Елла Фіцджеральд
Діти Ray Brown, Jr.[d]
Нагороди

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Рей Бра́ун (повне ім'я англ. Raymond Matthews Brown; *13 жовтня 1926, Пітсбург, Пенсильванія — 2 липня 2002) — американський джазовий музикант (контрабас, віолончель), керівник ансамблю, бендлідер.

Музична біографія[ред.ред. код]

Рей Браун (праворуч) та Мілт Джексон.

У шкільний період вчився грі на фортепіано і контрабасі. У 1944 отримав перший ангажемент в оркестр Джіммі Гінслі, потім перейшов до «Снукаму» Расселлу (1945). В кінці 1945 прибув до Нью-Йорка, де став членом комбо Діззі Гіллеспі, працював з ним в Голлівуді. Надалі грав в його боп-біг-бенді (1946–1947). У 1948 створив тріо, з яким акомпанував Еллі Фіцджеральд під час її гастролей і на концертах Jazz at the Philharmonic (JATP). В той час він був музикальним керівником і чоловіком Елли Фіцджеральд. У 1951—66 виступав у складі тріо Оскара Пітерсона. Багато гастролював з ним (зокрема, в Японії в 1964). Займався педагогічною діяльністю (з 1959 — викладач Школи джазу в Нью-Йорку). Написав музику до французького кінофільму Le Tricheurs. Працював в Голлівуді (1966). Проявив себе як композитор і музичний видавець. Видав підручник для виконавців на контрабасі. У жовтні 1989 відвідав СРСР з олл-стар-бендом під орудою Джина Гарріса.

Записи: іменні (з 1950), зокрема в тріо і біг-бенді, крім того з Луї Армстронгом і Еллою Фіцджералд, «Бадді» Де Франко, «Діззі» Гиллеспі, Лайонелом Гемптоном, Мілтом Джексоном (у першому складі його квартету), «Додо» Мармарозой, Чарлі Паркером, Оскаром Пітерсоном, «Бадом» Павеллом, «Сонні» Роллінсом, «Сонні» Стітом, Беном Вебстером, з різними ансамблями JATP, Стеном Гетцем/Джеррі Малліганом, Коулменом Гокінсом, Мейнардом Фергюсоном, Роєм Елдріджем, «Барні» Кесселом, Шеллі Менном.

Міжнародну популярність Рей Браун придбав перш за все як учасник тріо Оскара Пітерсона. Видатний представник мейнстрім-джаза. Вніс вагомий внесок до розвитку свінгу, бібопа, кул-джазу. Залишився вірний класиці модерну-джазу до останнього часу (є видним сервайвл-музикантом). Один з найбільших представників школи Джіммі Блентона (разом з Оскаром Петтіфордом і Чарлі Мінгусом), продовжив початі ним спроби перетворити контрабас в повноправний виконуючий соло інструмент. Ще в період роботи з Гиллеспі здійснив спільно з ним запис великої концертної програми для контрабаса і біг-бенда (LP One Bass Hit, Verve, кінець 1940-х років). Показав необмежені можливості контрабаса як лідируючого мелодійного інструменту і в записах з своїм біг-бендом (включаючи соло без супроводу). Використовував як піцикатну, так і смичкову техніку гри на контрабасі, у ряді випадків застосовував і віолончель (як змінний інструмент). Граючи в рітм-групі ансамблю або оркестру, часто виходить за рамки бекграунда, створюючи контрапунктичний голос, доповнюючий партії мелодійних інструментів. Разом з Джоном Люісом (фортепіано), Мілтом Джексоном (вібрафон) і Кенні Кларком (ударні) брав участь в створенні одного з найкращих комбо кул-джазу — Modern Jazz Quartet (спочатку — квартет М. Джексона, що виділився з складу біг-бенда Гиллеспі). У анкетах джазових журналів протягом багатьох років займав провідні місця серед басистів.

Дискографія[ред.ред. код]

Рей Браун як лідер[ред.ред. код]

  • 1946 — New Sounds in Modern Music — (Savoy Records)
  • 1956 — Bass Hit! — (Norgran Record)
  • 1958 — This is Ray Brown — (Polygram)
  • 1960 — Jazz Cello — (Verve Records)
  • 1962 — Ray Brown with the All Star Band — (Verve Records)
  • 1962 — Featuring Cannonball Adderley — (Verve Records)
  • 1962 — Much in Common — with Milt Jackson — (Polygram)
  • 1965 — Ray Brown with Milt Jackson — (Verve Records)
  • 1972 — This One's for Blanton (Duke Ellington, Ray Brown) — (Original Jazz)
  • 1974 — The Giants (Oscar Peterson, Ray Brown, Joe Pass)- (Original Jazz Classics)
  • 1975 — Hot Tracks (Herb Ellis and the Ray Brown Sextet)- (Concord Jazz)
  • 1975 — Brown's Bag — (Concord Jazz)
  • 1975 — Overseas Special — (Concord Jazz)
  • 1975 — The Big 3 — (Pablo Records)
  • 1977 — As Good as it Gets — (Concord Jazz)
  • 1977 — Something for Lester — (Japanese)
  • 1979 — Tasty! — (Concord Jazz)
  • 1979 — Live at the Concord Jazz Festival — (Concord Jazz)
  • 1981 — Echoes from West — (Atlas)
  • 1982 — Ray Brown, vol 3 — (Japanese)
  • 1982 — Milt Jackson — Ray Brown Jam — (Pablo Records)
  • 1984 — Soular Energy — (Groove Note/Concord Jazz)
  • 1984 — One O'Clock Jump — (Verve Records)
  • 1985 — Bye Bye Blackbird — (Paddle Wheel)
  • 1985 — Don't Forget the Blues — (Concord Jazz)
  • 1985 — The Red Hot Ray Brown Trio — (Concord Jazz)
  • 1988 — Two Bass Hits — (Capri)
  • 1988 — Bam Bam Bam — (Concord Jazz)
  • 1989 — Georgia on My Mind — (LOB)
  • 1990 — Moore Makes 4 — (Concord Jazz)
  • 1990 — Summer Wind: Live at the Loa — (Concord Jazz)
  • 1991 — 3 Dimensional: The Ray Brown Trio — (Concord Jazz)
  • 1993 — Bassface — (Telarc)
  • 1994 — Black Orpheus — (Evidence)
  • 1994 — Don't Get Sassy — (Telarc)
  • 1994 — Some of My Best Friends Are … The Piano Players — (Telarc)
  • 1995 — Seven Steps to Heaven — (Telarc)
  • 1996 — Some of My Best Friends Are … The Sax Players — (Telarc)
  • 1996 — Live at Scullers — (Telarc)
  • 1997 — SuperBass — (Telarc)
  • 1998 — Some of My Best Friends Are … Singers — (Telarc)
  • 1998 — Summertime (Ray Brown Trio, Ulf Wakenius)- (Telarc)
  • 1998 — Moonlight in Vermont — (Prevue)
  • 1999 — Christmas Songs with The Ray Brown Trio — (Telarc)
  • 2000 — Some of My Best Friends Are … The Trumpet Players — (Telarc)
  • 2000 — Blues for Jazzo — (Prevue)
  • 2001 — Live at Starbucks — (Telarc)
  • 2001 — SuperBass 2 — (Telarc)
  • 2002 — In the Pocket (Herb Ellis/Ray Brown Sextet)- (Concord Jazz)
  • 2002 — Some of My Best Friends Are … Guitarists — (Telarc)
  • 2006 — Bassics-the Best of the Ray Brown Trio 1997—2000 — (Concord Jazz)

Сумісні — Рей Браун як співлідер[ред.ред. код]

  • 1977 — Quadrant (Milt Jackson, Ray Brown, Mickey Roker, Joe Pass)- (Original Jazz Classics)
  • 1977 — Rockin' In Rhythm (Hank Jones, Ray Brown, Jimmie Smith)- (Concord Jazz)
  • 1990 — Uptown: Songs of Harold Arlen, Duke Ellington & Others (André Previn, Mundell Lowe, Ray Brown)- (Telarc)
  • 1991 — Old Friends (André Previn)- (Telarc)
  • 1995 — The More I See You (Oscar Peterson, Clark Terry, Benny Carter, Ray Brown)- (Telarc)
  • 1996 — Introducing Kristin Korb with the Ray Brown Trio — (Telarc)
  • 1998 — Triple Play — (Telarc)
  • 2000 — The Duo Sessions (As Good as It Gets & Tasty" — (Concord Jazz)
  • 2002 — Triple Scoop — (Concord Jazz)
  • 2002 — Ray Brown, Monty Alexander, Russell Malone — (Telarc)
  • 2003 — Straight Ahead (Monty Alexander, Ray Brown, Herb Ellis)- (Concord Jazz)

Рей Браун у супроводі[ред.ред. код]

  • 1952 — Lady Day (Billie Holiday)
  • 1952 — Cosmopolite (Benny Carter, Oscar Peterson)
  • 1953 — King of Tenors (Ben Webster)
  • 1953 — Bounce Blues (Ben Webster)
  • 1953 — Diz and Getz (Dizzy Gillespie, Stan Getz)
  • 1954 — Music For Loving: Ben Webster with Strings (Ben Webster)
  • 1956 — Ella and Louis (Ella Fitzgerald, Louis Armstrong)
  • 1957 — The Poll Winners (Barney Kessel, Shelly Manne)
  • 1961 — Oscar, Ray, and Milt: The Very Tall Band (Oscar Peterson Trio) — (Telarc)
  • 1962 — Night Train (Oscar Peterson Trio)- (Polygram)
  • 1963 — These Are the Blues (Ella Fitzgerald) (Verve)
  • 1977 — Montreux '77 (Oscar Peterson)- (Original Jazz Classics)
  • 1977 — Soaring (Barney Kessel, Jake Hanna)
  • 1986 — King of America (Elvis Costello)- (Columbia)
  • 1989 — After Hours: Jazz Standards — (Telarc)
  • 1990 — Live at the Blue Note (Oscar Peterson)- (Telarc)
  • 1990 — Last Call at the Blue Note (Oscar Peterson)- (Telarc)
  • 1990 — Saturday Night at the Blue Note (Oscar Peterson)- (Telarc)
  • 1990 — Encore at the Blue Note (Oscar Peterson)- (Telarc)
  • 1994 — Santa's Bag: An All-Star Jazz Christmas — (Telarc)
  • 1995 — Frank Morgan: Love, Lost & Found — (Telarc)
  • 1998 — Oscar and Benny (Oscar Peterson, Benny Green)- (Telarc)
  • 2003 — Walk On — (Telarc)
  • 19?? — Jazz Showcase — (Telarc)
  • 19?? — Jazz: Live from New York — (Telarc)
  • 19?? — The Legendary Oscar Peterson Trio Live at the Blue Note — (Telarc)
  • 19?? — Jackson, Johnson, Brown & Company — (Original Jazz Classics)

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Record #120558947 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б data.bnf.fr: open data platform, платформа відкритих даних, платформа открытых данных, plateforme de données ouvertes, piattaforma di dati aperti, Opendata-Plattform, otevřená data platforma, åben-data-platform, տվյալների բաց շտեմարան, platforma za odprte podatke, plataforma de datos abierta, plataforma de dados aberta, платформа адкрытых дадзеных, платформа на отворените данни, platforma otwartych danych, ашық деректер платформасы, ачык маалыматтарды платформа, açıq data platforma, ochiq ma'lumotlar platforma, açık verilerin platformu, платформа отвореног података, platforma otvorenih podataka, platforma otvorenog podataka, platforma otvorených údajov, πλατφόρμα ανοικτών δεδομένων, platformu atklātā datu, platforma atvira duomenų, platvormi avatud andmete, avoimen datan foorumi, nyílt adatok platformja, პლატფორმა ღია მონაცემები, платформа за отворени податоци, нээлттэй мэдээллийн тавцан, platformă de date deschise, platformo de malferma datumoj — 2011.
  3. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред.ред. код]