Антифашизм
![]() | Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. (червень 2014) |
![]() | Нейтральність цієї статті під сумнівом. (червень 2014) |
Антифаши́зм — сукупність політичних ідеологій, що складають опозицію фашистським та нацистським ідеологіям, організаціям й урядам.
Основні відомості[ред. | ред. код]
Існує різниця між антифашизмом як політичним рухом та як особистим вибором окремої людини. В широкому сенсі, антифашист — це будь-яка людина, незгодна з ідеологією фашизму або та, що бере участь в антифашистських акціях прямої дії.
Основні принципи
Рухи
|
Антифашизм можна умовно розділити на: лівий антифашизм, що виступає проти фашизму під стягом лівих ідеологій (анархізму, комунізму й соціалізму); ліберальний антифашизм, що виступає з точки зору класичного лібералізму й антитоталітаризму; християнський антифашизм, що вбачає у фашизмі, перед усім, ворога традиційних християнських цінностей. Слід відокремлювати політизованих антифашистів від людей, що мають антирасистські й загальнолюдські переконання, яких не можна йменувати антифашистами, через відсутність у них певних політичних поглядів. Не завжди антифашизм виступає проти націоналізму: така ідеологія може бути частиною деяких помірних націоналістичних рухів, оскільки фашизм базується насамперед на імперіалізмі, а також тоталітаризмі. Історично лівий антифашизм був найактивнішим та найвойовничішим супротивником фашизму.[джерело?]
Нині антифашизм став невід'ємною частиною багатьох політичних й культурних течій, зокрема анархізму, більшості гілок субкультури скінхедів, хардкор руху та його відгалужень та інших течій, так чи інакше споріднених з культурою панк. Термін «антифа», скорочений варіант від слова антифашист, було вигадано журналістами і є своєрідним мемом, за допомогою якого вони позначають сучасних антифашистів.[2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Website des Bündnis Dresden-Nazifrei. Архів оригіналу за 7 лютого 2010. Процитовано 28 березня 2011.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 січня 2011. Процитовано 28 березня 2011.
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- В. Пономарьов. Антифашизм // Політична енциклопедія / редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови). — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 33. — ISBN 978-966-611-818-2.
Посилання[ред. | ред. код]
- Енцо Траверсо. Інтелектуали й антифашизм. За критичну історизацію. [Архівовано 27 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Спільне. — 9.05.2015.
- Журнал «Антифашистський мотив» [Архівовано 30 травня 2015 у Wayback Machine.]
- Антифашистський інформаційно-аналітичний портал [Архівовано 23 березня 2015 у Wayback Machine.]
- Коротка історія антифашистського руху [Архівовано 14 грудня 2011 у Wayback Machine.]
|