Ренато Руджеро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ренато Руджеро
італ. Renato Ruggiero
Ім'я при народженні італ. Renato Ruggiero
Народився 9 квітня 1930(1930-04-09)[1][2][3]
Неаполь, Італія[4]
Помер 4 серпня 2013(2013-08-04)[1][2][3] (83 роки)
Мілан, Італія[4]
Країна  Італія
Діяльність дипломат, політик, правник, підприємець
Alma mater Неапольський університет імені Федеріко II
Знання мов італійська
Заклад Організація Об’єднаних Націй
Посада міністр закордонних справ Італії[d], Minister of Foreign Traded, Minister of Foreign Traded і Minister of Foreign Traded
Партія Італійська соціалістична партія
Діти Riccardo Ruggierod
Нагороди
Кавалер Великого хреста ордена Святого Григорія Великого лицар-командор ордена Святого Михайла і Святого Георгія Кавалер Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»

Ренато Руджеро (італ. Renato Ruggiero; 9 квітня 1930(19300409), Неаполь — 4 серпня 2013, Мілан) — італійський державний діяч і дипломат, міністр закордонних справ Італії (20012002).

Біографія[ред. | ред. код]

Після отримання в 1955 року юридичної освіти в Неапольському університеті імені Фрідріха II почав займатися дипломатичною діяльністю. Працював у дипломатичних представництвах в Сан-Паулу, Москві, Вашингтоні та Белграді.

  • 19701973 — глава апарату президента Європейської комісії Франко Мальфатті.
  • 19731977 — керівник генеральної дирекції з регіональної політики Єврокомісії.
  • 19771980 — радник із зовнішньої політики прем'єр-міністра і глави апарату міністра закордонних справ Італії.
  • 19801984 — постійний представник Італії при Європейському Співтоваристві.
  • 19841985 — начальник економічного відділу МЗС Італії.
  • 19851987 — генеральний секретар і керівник департаменту кадрів МЗС Італії.
  • 19871991 — міністр зовнішньої торгівлі Італії.
  • 19911995 — обіймав керівні посади в концерні Fiat та ряді інших великих кампаній.
  • 19951999 — генеральний директор Світової організації торгівлі.
  • 19992001 — президент концерну Eni.
  • 20012002 — міністр закордонних справ Італії, пішов у відставку через незгоду з курсом прем'єр-міністра Сільвіо Берлусконі і партії Ліга Півночі.
  • 20062008 — консультант з європейської політики прем'єр-міністра Романо Проді.

До самої смерті працював у Citigroup.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]