Рене Фаєрстоун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рене Фаєрстоун
Народилася13 квітня 1924(1924-04-13) (100 років)
Ужгород, Перша Чехословацька Республіка
Країна Угорщина
Діяльністьмисткиня, модельєрка
IMDbID 0278661

Рене Фаєрстоун, уроджена Вайнфельд (англ. Renée Firestone; нар. 13 квітня 1924, Ужгород, Підкарпатська Русь, Перша Чехословацька Республіка) — угорська єврейка[hu], яка пережила Голокост і педагог, яка стала відомою завдяки своєму дизайну одягу в 1960-х роках після того, як емігрувала до Сполучених Штатів[1][2].

Раннє життя

[ред. | ред. код]

Народилася Рене Вайнфельд в Ужгороді, Чехословаччина, 13 квітня 1924 року. Вона жила на території, анексованій Угорщиною в 1938 році. У 1944 році вона була депортована до концтабору Аушвіц разом із сім'єю, коли їй було 19 років[1][3]. Там вона втратила матір і сестру, потім пережила марш смерті, перш ніж її звільнили в 1945 році[1][3]. Її батько також вижив, але незабаром помер від туберкульозу[1].

У Празі вона вийшла заміж за чоловіка, який пережив трудовий табір в Угорщині, а потім концентраційний табір «Маутгаузен»[4]. Вони емігрували до Сполучених Штатів у 1948 році та оселилися в Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія[1].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Фаєрстоун стала успішним модельєром і просвітником Голокосту[en][1][3]. Вона спочатку співпрацювала з модельєром Руді Гернрайхом[en] у 1950-х роках, перш ніж запустити власну лінію одягу в 1960 році[5]. У 2012 році вона була представлена ​​на виставці «Каліфорнійські жінки-дизайнери: 1896—1986» Музею каліфорнійського дизайну[d][6]. Деякі з її дизайнів одягу знаходяться в постійній колекції Музею мистецтв округу Лос-Анджелес (LACMA)[5][7].

Починаючи з 1977 року, Фаєрстоун присвятила себе просвіті інших про Голокост, і вона багато публічно виступала[1][3][5]. У 2012 році вона свідчила в судовому комітеті[en] Сенату США щодо претензій щодо епохи Голокосту в 21 столітті[8]. У 2018 році вона сказала: «Знайомтеся. Люди не знають один одного. Ви повинні розуміти, що ми всі однакові… Якщо ви когось не знаєте, це просто для вас незнайомець, і це дуже легко позбутися чужинця»[3].

У ЗМІ

[ред. | ред. код]

Фаєрстоун — одна із п'яти угорців, які пережили Голокост, чия історія була представлена ​​в документальному фільмі «Останні дні», який отримав премію «Оскар» 1998 року. Його спродюсували Джун Беллор[d], Кеннет Ліппер[en], Стівен Спілберг і фонд візуальної історії «Survivors of Shoah»[en]. Фільм був ремастеризований[en] і запланований на ширший прокат у 2021 році на Netflix[9].

Фаєрстоун є однією із головних геройок документального фільму 2016 року «Останній сміх[en]» режисерки Ферне Перлстайн[en][10]. У фільмі Фаєрстоун чітко висловила свою позицію щодо використання гумору про Голокост[en] як засобу виживання та опору: «Це нормально висміювати нацистів, але не самі вбивства. Для мене висміювати нацистів — це нормально»[5].

Фаєрстоун також є однією з шести жінок, знятих у документальному фільмі режисера Джона Кіна «Після Аушвіца» 2017 року. Фільм розповідає про життя тих жінок, які вижили після звільнення з Аушвіца та імміграції до Америки. Пишучи для The New York Times, рецензент Кен Яворовскі[d] сказав, що фільм показує, як вони зіткнулися з надією та боротьбою та, зрештою, з миром. Він писав: «Біль, який лежить в основі „Після Аушвіца“, є глибоким. Проте надія все ще мерехтить у цьому документальному фільмі… Починаючи зі звільнення союзниками концтаборів, у фільмі простежується досвід жінок, використовуючи інтерв'ю та кадри новин, деякі з них жахливо жорстокі… Цей цінний фільм висвітлює пізніші успіхи жінок»[11]. Френк Шек[en] написав для The Hollywood Reporter: «Після Аушвіца» є надихаючим свідченням незламності людського духу"[2].

У 2021 році Фаєрстоун була представлена як інтерактивне голографічне зображення в Музеї Голокосту[en] в Лос-Анджелесі, до 60-річчя музею. Відвідувачі голографічної виставки «Dimensions in Testimony», створеної «USC Shoah Foundation[en]», мали змогу задавати запитання, на які зображення Фаєрстоун відповідало в режимі реального часу[12].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж Renée Firestone. USC Shoah Foundation. 16 вересня 2020. Процитовано 25 червня 2021.
  2. ↑ а б Scheck, Frank (19 квітня 2018), 'After Auschwitz': Film Review, The Hollywood Reporter, процитовано 13 січня 2023
  3. ↑ а б в г д Salonga, Robert (24 квітня 2018). Holocaust survivor, 94, recounts atrocities to keep memory alive. The Mercury News. Процитовано 25 червня 2021.
  4. ↑ Ravitz, Jessica (27 січня 2015). Voices of Auschwitz: Klara Firestone, daughter of Renee Firestone. CNN. Процитовано 25 червня 2021.
  5. ↑ а б в г Sharon, Edelson (2 березня 2017). Renee Firestone Has the Last Laugh: Designer left her business to educate young people. Women's Wear Daily. Процитовано 25 червня 2021.
  6. ↑ а б Anderton, Frances (21 вересня 2012). Finalists for 6th Street Bridge and California's Designing Women. KCRW. Процитовано 25 червня 2021.
  7. ↑ Heyward, Bianca (18 квітня 2021). Holocaust Survivor Honored on 97th Birthday. The Beverly Hills Courier. Процитовано 25 червня 2021.
  8. ↑ Holocaust-Era Claims in the 21st Century. United States Senate Committee on the Judiciary. 20 червня 2012. Процитовано 25 червня 2021.
  9. ↑ Simonpillai, Radheyan (18 травня 2021). 'There is still so much hatred': looking back on Holocaust documentary The Last Days. The Guardian. Процитовано 25 червня 2021.
  10. ↑ Pearlstein, Ferne, The Last Laugh (Documentary, Comedy), Tangerine Entertainment, процитовано 11 квітня 2022
  11. ↑ Jaworowski, Ken (19 квітня 2018), Review: 'After Auschwitz' Looks at Six Survivors and Their Lives, The New York Times, процитовано 13 січня 2023
  12. ↑ Gutknecht, Hans (30 липня 2021), Holocaust survivors' experiences captured in groundbreaking holographic display at LA museum, Los Angeles Daily News, процитовано 13 січня 2023
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рене_Фаєрстоун&oldid=43408033