Римський салют
Римський салют —(не плутати з нацистським жестом)
Одне з перших зображень подібного жесту є на колоні імператора Траяна. Традиційно, піднімаючи руку як привітання, воїн показував зустрічному, що його меч — у піхвах, а сам жест був доказом мирних намірів.
XIX і XX сторіччя[ред. | ред. код]
12 жовтня 1892 у США на Клятві вірності прапору США Френсіс Белламі на День Колумба продемонстрував наступний ритуал: під час проголошення слів «Клянуся у вірності моєму прапору» праву руку піднімають до грудей, потім різко скидають угору і спрямовують на прапор. Цей ритуал швидко отримав назву «салют Белламі», його стали широко використовувати у скаутських організаціях. Через схожість із нацистським вітанням салют Белламі скасували і Конгрес ухвалив рішення вимовляти клятву, поклавши праву руку на серце.
Італія[ред. | ред. код]
Прийнято за ініціативою Беніто Муссоліні на знак відродження римських традицій або як вираження відновлення зв'язку фашистської Італії з великим минулим.
Німеччина[ред. | ред. код]
У Німеччині вітання епізодично використовувала Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини (NSDAP) з 1923 року; стало обов'язковим для цього руху 1926 року. Названий привітанням Гітлера (нім. Hitlergruß), він функціонував як вираження прихильності всередині партії.
Після Другої світової війни[ред. | ред. код]
Італія[ред. | ред. код]
Італійська конституція забороняє відтворення фашистської партії. За Законом Шельби, прийнятим 20 червня 1952, таким відтворенням вважається підтримка недемократичних цілей п'ятьма і більше особами. 25 червня 1993 закон Манчіно додав заборону усіх форм расової, етнічної, та релігійної дискримінацій. Громадські демонстрації, зібрання та публікації такого виду заборонені. Санкції включають заборону на спортивні змагання і призупинення дій водійських прав та паспортів. Однак ці закони важко реалізувати в життя і рідко використовуються. 2005 року італійський футболіст Паоло Ді Каніо створив навколо себе численні суперечки, вітаючи вболівальників «Лаціо» римським салютом. Також він захоплювався Муссоліні.
Німеччина[ред. | ред. код]
Використання салюту і супровідні фрази були заборонені у Німеччині законом після закінчення Другої світової війни. Стаття 86 німецького кримінального кодексу передбачає покарання до трьох років тюремного ув'язнення за будь-яке використання салюту, якщо він використовується не в художніх, наукових або освітніх цілях.
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Allert, Tilman; Translated by Jefferson Chase (April 2009). The Hitler Salute: On the Meaning of a Gesture (вид. Picador). Picador. ISBN 978-0-312-42830-3.
- Falasca-Zamponi, Simonetta (2000). Fascist spectacle: the aesthetics of power in Mussolini's Italy. Studies on the history of society and culture 28 (вид. illustrated). University of California Press. ISBN 978-0-520-22677-7.
- Kershaw, Ian (2001). The "Hitler myth": Image and reality in the Third Reich (вид. 2, reissue). Oxford University Press. ISBN 978-0-19-280206-4.
- Ledeen, Michael Arthur (2001). D'Annunzio: the first duce (вид. 2, illustrated). Transaction Publishers. ISBN 978-0-7658-0742-7.
- Parker, Noel (1990). Portrayals of revolution: images, debates, and patterns of thought on the French Revolution (вид. illustrated). SIU Press. ISBN 978-0-8093-1684-7.
- Soucy, Robert (1997). French Fascism: The Second Wave, 1933–1939 (вид. illustrated). Yale University Press. ISBN 978-0-300-07043-9.
- Winkler, Martin M. (2009). The Roman Salute: Cinema, History, Ideology. Columbus: Ohio State University Press. ISBN 978-0-8142-0864-9.