Римський салют
Римський салют — жест, який у Стародавньому Римі використовувався клієнтами як вітання та побажання здоров'я своєму патрону (існує версія, що спочатку цим жестом вказували на пагорб, на якому розташовувався храм бога здоров'я), згодом, коли імператор став «патроном всіх римлян» — для вітання імператора.
Одне з перших зображень подібного жесту є на колоні імператора Траяна. Традиційно, піднімаючи руку як привітання воїн показував зустрічному, що його меч — у піхвах, цей жест був доказом мирних намірів.
Зміст
XIX і XX сторіччя[ред. • ред. код]
12 жовтня 1892 у США на Клятві вірності прапору США Френсісом Белламі на Дні Колумба було продемонстровано наступний ритуал: під час проголошення слів «Клянуся у вірності моєму прапору», права рука піднімається до грудей, потім різко скидається вгору і прямує прямо на прапор. Цей ритуал швидко отримав назву «салют Белламі» і став широко використовуватись у скаутських організаціях. Через схожість з нацистським вітанням салют Белламі був скасований і Конгрес ухвалив рішення вимовляти клятву, поклавши праву руку на серце.
Італія[ред. • ред. код]
Прийнято за ініціативою Беніто Муссоліні, на знак відродження римських традицій або як вираження відновлення зв'язку фашистської Італії з великим минулим.
Німеччина[ред. • ред. код]
У Німеччині вітання епізодично використовувалось Націонал-соціалістичною робочою партією Німеччини (NSDAP) з 1923 року; стало обов'язковим для цього руху 1926 року. Названий привітанням Гітлера (нім. Hitlergruß), він функціонував як вираження прихильності всередині партії.
Після Другої світової війни[ред. • ред. код]
Італія[ред. • ред. код]
Італійська конституція забороняє відтворення фашистської партії. За Законом Шельби, прийнятим 20 червня 1952, таким відтворенням вважається підтримка недемократичних цілей п'ятьма і більше особами. 25 червня 1993 закон Манчіно додав заборону усіх форм расової, етнічної, та релігійної дискримінацій. Громадські демонстрації, зібрання та публікації такого виду заборонені. Санкції включають заборону на спортивні змагання і призупинення дій водійських прав та паспортів. Однак ці закони важко реалізувати в життя і рідко використовуються. 2005 року італійський футболіст Паоло Ді Каніо створив навколо себе численні суперечки, вітаючи вболівальників «Лаціо» римським салютом. Також він захоплювався Муссоліні.
Німеччина[ред. • ред. код]
Використання салюту і супровідні фрази були заборонені у Німеччині законом після закінчення Другої світової війни. Стаття 86 німецького кримінального кодексу передбачає покарання до трьох років тюремного ув'язнення за будь-яке використання салюту, якщо він використовується не в художніх, наукових або освітніх цілях.
Див. також[ред. • ред. код]
Література[ред. • ред. код]
- Allert, Tilman; Translated by Jefferson Chase (April 2009). The Hitler Salute: On the Meaning of a Gesture (вид. Picador). Picador. ISBN 978-0-312-42830-3.
- Falasca-Zamponi, Simonetta (2000). Fascist spectacle: the aesthetics of power in Mussolini's Italy. Studies on the history of society and culture 28 (вид. illustrated). University of California Press. ISBN 978-0-520-22677-7.
- Kershaw, Ian (2001). The "Hitler myth": Image and reality in the Third Reich (вид. 2, reissue). Oxford University Press. ISBN 978-0-19-280206-4.
- Ledeen, Michael Arthur (2001). D'Annunzio: the first duce (вид. 2, illustrated). Transaction Publishers. ISBN 978-0-7658-0742-7.
- Parker, Noel (1990). Portrayals of revolution: images, debates, and patterns of thought on the French Revolution (вид. illustrated). SIU Press. ISBN 978-0-8093-1684-7.
- Soucy, Robert (1997). French Fascism: The Second Wave, 1933–1939 (вид. illustrated). Yale University Press. ISBN 978-0-300-07043-9.
- Winkler, Martin M. (2009). The Roman Salute: Cinema, History, Ideology. Columbus: Ohio State University Press. ISBN 978-0-8142-0864-9.
 |
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
