Палац Правосуддя (Рим)
| Палац Правосуддя Palazzo di Giustizia | |
|---|---|
 | |
| 41.903611° пн. ш. 12.470833° сх. д. / 41.903611° пн. ш. 12.470833° сх. д.Координати: 41.903611° пн. ш. 12.470833° сх. д. / 41.903611° пн. ш. 12.470833° сх. д. | |
| Країна | Італія |
| Місто | Рим |
| Розташування | Італія |
| Тип | будівля судуd |
| Тип будівлі | Палац |
| Стиль | Бароко |
| Архітектор | Guglielmo Calderinid |
| Дата заснування | 1888 |
| Будівництво | 1888 —1911 роки |
| Адреса | piazza Cavourd |
  Палац Правосуддя Палац Правосуддя (Італія) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Палац правосуддя в Римі (італ.: Palazzo di Giustizia) — резиденція Касаційного суду Італії та Судової Публічної бібліотеки, розташована в районі Праті. Будівля виходить на П'яцца деї Трибуналі, Віа Трібоніано, П'яцца Кавур та Віа Ульпіано. Величезна будівля отримала серед місцевого населення прізвисько Palazzaccio.
Історія[ред. | ред. код]
.jpg)
Спроектований архітектором з Перуджі Гульєльмо Кальдерині і побудований між 1888 та 1910 роками, Палац правосуддя — одна із найграндіозніших нових будівель Рима, зведених після проголошення міста столицею королівства Італії.[1] Перший камінь у фундамент палацу був закладений 14 березня 1888 року в присутності Джузеппе Дзанарделлі, міністра юстиції та охоронця великої державної печатки, котрий наполягав на розташуванні Палацу в престижному районі Праті.[2]
Алювіальні ґрунти, на яких стоїть палац, потребували масивних бетонних платформ для підтримки фундаменту.[3] Незважаючи на це все ж знадобилися реставраційні роботи по стабілізації фундаменту (1970).[1]
Роботи з фундаментом призвели до археологічних знахідок, зокрема, було знайдено декілька саркофагів. В одному з них був виявлений скелет молодої жінки разом з лялькою зі слонової кістки, що нині зберігається в Antiquarium comunale.[2]
11 січня 1911 року палац був офіційно відкритий у присутності короля Італії Віктора Еммануїла III.
Надзвичайні розміри будівлі, вишукані прикраси і тривалий період будівництва викликали серйозні підозри в корупції.[4] У квітні 1912 року була призначена парламентська комісія для розслідування справи, яка представила свої висновки через рік[5][3]
Опис[ред. | ред. код]
Будівля в стилі пізнього ренесансу та бароко має розміри 170 на 155 метрів і повністю вкрита травертинським вапняком.[1] Головний фасад будинку, що виходить на річку Тибр, увінчано величезною бронзовою квадригою, встановленою 1926 року, роботи скульптора Етторе Ксіменеса з Палермо.[2] 10 великих статуй видатних юристів прикрашають пандуси перед головним фасадом і внутрішнім двором. Верхня частина фасаду, що виходить на П'яцца Кавур, прикрашена бронзовим гербом Савойської династії. У залі Верховного суду (Великий зал або Aula Maxima), розташовується кілька фресок, розпочатих Чезаре Маккарі (1840—1919), паралізованим в 1909 році, коли робота ще не була закінчена. Вона була продовжена до 1918 його колишнім студентом Паріде Паскуччі (1866—1954).[2]
Галерея[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Alberto Manodori Sagredo, ed., La Corte di cassazione : le opere d'arte del palazzo di giustizia di Roma (Rome: Gangemi, 2007; ISBN 978-88-492-1311-9)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Touring Club Italiano, Collana Guida d'Italia, Roma (8th ed., 1993; ISBN 88-365-0508-2), pp. 672—673 (Italian)
- ↑ а б в г Alberto Tagliaferri, Guide rionali di Roma — Rione XXII Prati (Rome: Fratelli Palombi Editori, 1994) pp. 57-60 (Italian)
- ↑ а б Armando Ravaglioli, Roma inizio secolo, in the series Roma tascabile (Rome: Newton Compton, 1995; ISBN 88-8183-220-8), p. 26
- ↑ Guglielmo Calderini, Guglielmo Calderini direttore dei lavori del Palazzo di giustizia in Roma agli illustri magistrati che dovranno giudicarlo (Rome: Casa editrice italiana, 1909)
- ↑ Commissione parlamentare d'inchiesta sulla spesa per la costruzione del palazzo di giustizia in Roma (Legge 4 aprile 1912, N. 317): Relazione e allegati (Rome: Tipografia del Senato, 1913)
