Палац Правосуддя (Рим)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Палац Правосуддя
Palazzo di Giustizia
Палац Правосуддя (Рим)
Палац Правосуддя (Рим)
41.903611° пн. ш. 12.470833° сх. д. / 41.903611° пн. ш. 12.470833° сх. д. / 41.903611; 12.470833Координати: 41.903611° пн. ш. 12.470833° сх. д. / 41.903611° пн. ш. 12.470833° сх. д. / 41.903611; 12.470833
Країна Італія
Місто Рим
Розташування Італія
Тип будівлі Палац
Стиль Бароко
Архітектор Guglielmo Calderini[d]
Будівництво 1888 1911 роки
Адреса Piazza Cavour[d]

Палац Правосуддя. Карта розташування: Італія
Палац Правосуддя
Палац Правосуддя
Палац Правосуддя (Італія)
Палац Правосуддя у Вікісховищі?

Палац правосуддя в Римі (італ.: Palazzo di Giustizia) — резиденція Касаційного суду Італії та Судової Публічної бібліотеки, розташована в районі Праті. Будівля виходить на П'яцца деї Трибуналi, Віа Трiбонiано, П'яцца Кавур та Віа Ульпіано. Величезна будівля отримала серед місцевого населення прізвисько Palazzaccio.

Історія[ред. | ред. код]

Палац правосуддя, 2019 рік

Спроектований архітектором з Перуджі Гульєльмо Кальдерині і побудований між 1888 та 1910 роками, Палац правосуддя — одна із найграндіозніших нових будівель Рима, зведених після проголошення міста столицею королівства Італії.[1] Перший камінь у фундамент палацу був закладений 14 березня 1888 року в присутності Джузеппе Дзанарделлі, міністра юстиції та охоронця великої державної печатки, котрий наполягав на розташуванні Палацу в престижному районі Праті.[2]

Алювіальні ґрунти, на яких стоїть палац, потребували масивних бетонних платформ для підтримки фундаменту.[3] Незважаючи на це все ж знадобилися реставраційні роботи по стабілізації фундаменту (1970).[1]

Роботи з фундаментом призвели до археологічних знахідок, зокрема, було знайдено декілька саркофагів. В одному з них був виявлений скелет молодої жінки разом з лялькою зi слонової кістки, що нині зберігається в Antiquarium comunale.[2]

11 січня 1911 року палац був офіційно відкритий у присутності короля Італії Віктора Еммануїла III.

Надзвичайні розміри будівлі, вишукані прикраси і тривалий період будівництва викликали серйозні підозри в корупції.[4] У квітні 1912 року була призначена парламентська комісія для розслідування справи, яка представила свої висновки через рік[5][3]

Опис[ред. | ред. код]

Будівля Палацу в стилі пізнього ренесансу і бароко має розміри 170 на 155 метрів і повністю вкрита травертинським вапняком.[1] Головний фасад будинку, що виходить на річку Тибр, увінчано величезною бронзовою квадригою, встановленою 1926 року, роботи скульптора Етторе Ксіменеса з Палермо.[2] 10 великих статуй видатних юристів прикрашають пандуси перед головним фасадом і внутрішнім двором. Верхня частина фасаду, що виходить на П'яцца Кавур, прикрашена бронзовим гербом Савойської династії. У залі Верховного суду (Великий зал або Aula Maxima), розташовується кілька фресок, розпочатих Чезаре Маккарі (1840—1919), паралізованим в 1909 році, коли робота ще не була закінчена. Вона була продовжена до 1918 року його колишнім студентом Паріде Паскуччі (1866—1954).[2]

Література[ред. | ред. код]

  • Alberto Manodori Sagredo, ed., La Corte di cassazione : le opere d'arte del palazzo di giustizia di Roma (Rome: Gangemi, 2007; ISBN 978-88-492-1311-9)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Touring Club Italiano, Collana Guida d'Italia, Roma (8th ed., 1993; ISBN 88-365-0508-2), pp. 672—673 (Italian)
  2. а б в г Alberto Tagliaferri, Guide rionali di Roma — Rione XXII Prati (Rome: Fratelli Palombi Editori, 1994) pp. 57-60 (Italian)
  3. а б Armando Ravaglioli, Roma inizio secolo, in the series Roma tascabile (Rome: Newton Compton, 1995; ISBN 88-8183-220-8), p. 26
  4. Guglielmo Calderini, Guglielmo Calderini direttore dei lavori del Palazzo di giustizia in Roma agli illustri magistrati che dovranno giudicarlo (Rome: Casa editrice italiana, 1909)
  5. Commissione parlamentare d'inchiesta sulla spesa per la costruzione del palazzo di giustizia in Roma (Legge 4 aprile 1912, N. 317): Relazione e allegati (Rome: Tipografia del Senato, 1913)