Римські канікули
«Римські канікули» ![]() |
|
---|---|
«Roman Holiday» | |
![]() |
|
Жанр | Комедія Драма |
Режисер | Вільям Вайлер |
Продюсер | Вільям Вайлер |
Сценарист | Йен МакЛеллан Гантер Далтон Трамбо Джон Дайтон |
У головних ролях |
Одрі Гепберн Грегорі Пек Едді Альберт |
Оператор | Анрі Алекан Франц Планер |
Композитор | Жорж Орік Віктор Янг |
Кінокомпанія | Paramount Pictures |
Тривалість | 118 хв. |
Мова | Англійська Італійська |
Країна | ![]() ![]() |
Рік | 1953 |
Дата виходу | 27 серпня 1953 р. |
Кошторис | 1,5 млн $ |
Касові збори | 12 млн $[1] |
IMDb | ID 0046250 |
Римські канікули у Вікісховищі? |
«Римські канікули» (англ. «Roman Holiday») — романтична кінокомедія або лірична драма 1953 року режисера Вільяма Вайлера. Головна та перша відома велика роль Одрі Гепберн. Також у фільмі у головних ролях знялися Грегорі Пек та Едді Альберт.
Зміст
Підзаголовок[ред. • ред. код]
Романтика в романтичному Римі! |
Сюжет[ред. • ред. код]
У рамках дипломатичного туру країнами Європи, до Рима з офіційним візитом прибуває принцеса Анна. На офіційній церемонії, присвяченій перебуванню принцеси в столиці Італії, вона знайомиться з багатьма урядовцями та першими політиками Італії. Після закінчення урочистого балу напружений розклад візиту виводить принцесу з рівноваги. Втомлена Анна впадає в істерику ще й через те, що і наступні дні складатимуться з низки таких одноманітних офіційних візитів та церемоній. Щоб заспокоїти принцесу фрейліна-графиня покликала лікаря, який зробив Анні ін'єкцію снодійного.


Та коли всі придворні залишили її саму в спальні, Анна потайки тікає з палацу. Радісна принцеса опиняється в самому серці нічного Риму і насолоджується новим для неї почуттям свободи. Проте невдовзі вона починає на ходу засинати через снодійні ліки і засинає прямо на лавці парку. Там випадково Анну знаходить американський репортер на ім'я Джо Бредлі, який повертався додому після гри в карти з друзями. Коли він спитав хто вона і чи має вона при собі гроші, вона крізь сон почала йому розповідати свою завчену завтрішню доповідь. На банальне запитання про її помешкання, дівчина повідомила, що проживає у Колізеї. Бредлі стало шкода дівчини, і щоб її не забрала поліція, він привозить її на таксі до свого будинку.
Сонна і безпорадна Анна, яка звикла до оточення покоївок, просить Джо допомогти їй роздягнутися. Спантеличений репортер пояснює їй, що він їй не зможе допомогти, а тому ненадовго вийде з кімнати, щоб дати дівчині змогу самій переодягтися в піжаму. Коли Джо повернувся, то побачив, що всупереч його проханню лягти на кушетку ця дівчина спокійно спить у його ліжку.
Тим часом у посольстві вже встигли помітити зникнення принцеси Анни. Поліція отримує таємний наказ знайти дівчину.
Наступного ранку Джо Бредлі проспав прес-конференцію принцеси Анни. Він швидко вдягається та їде на таксі до редакції газети де він працює. Своєму шефові він розповідає байку про те, що нібито взяв інтерв'ю в принцеси. Шеф робить вигляд, що вірить та потім раптово показує своєму працівникові перші заголовки газети, де величезним шрифтом повідомлялося про хворобу принцеси Анни та скасування всіх прес-конференцій принцеси. Джо дивиться на фото принцеси і німіє з подиву: на фотознімку була розкішно вбрана дічина, надзвичайно схожа на ту, якій Бредлі надав нічний притулок, і яка зараз спокійно спить у його кімнаті!
Джо заявляє головному редактору, що він зуміє взяти «пікантне» інтерв'ю у принцеси Анни і, зрозуміло, зробить він це за певну суму доларів. Геннесі погоджується і Джо їде до себе додому. Там він застає дівчину. Вона прокидається і з подивом для себе бачить, що всі її нічні пригоди не сон. Анна представляється Джо просто як Аня, а Бредлі, в свою чергу, не сказав їй, що він репортер. Вона просить у нього дозволу прийняти ванну, а Джо тим часом поспішає вниз та дзвонить своєму другові — фотографу Ірвіну Радовичу. Бредлі говорить йому, що є «винятковий матеріал» для роботи і призначає зустріч у кафе.
Але Анна вже чекає Джо, щоб подякувати йому за прихисток і просить у нього трохи грошей в борг, обіцяючи повернути їх поштою. Вона прощається з Джо і вирушає на прогулянку Римом. Журналіст пішов за нею, аби не втрачати з виду. Після того як Анна зайшла в перукарню, Джо зустрічається з нею на Іспанських сходах, роблячи вигляд, що це випадковість. Він пропонує їй провести цей день як канікули. Дівчина погоджується і вони прямують до кафе, де їх повинен чекати Ірвін.
Джо, відвівши Ірвіна в бік, повідомляє йому, що це і є принцеса Анна. Після цього Ірвін фотографує принцесу фотоапаратом, замаскованим під запальничку. Разом трійця відвідує всі значні історичні та архітектурні пам'ятки Риму і навіть потрапляє до поліцейського відділку, з якого їм вдалося вибратися лише завдяки вигадці Бредлі, що у них сьогодні весілля.
Після всіх цих пригод принцеса та журналісти відвідують танцмайданчик, де їх помічають агенти спецслужб, які розшукували Анну. Зав'язалася сутичка, у ході якої агентів заарештувала поліція за порушення громадського порядку, а принцеса та Джо були вимушені діставатися берега вплав. Змоклі, не помічаючи холоду, вони, нарешті, зважилися на пристрасний романтичний поцілунок.
Вже вдома у Бредлі Анна розуміє, що її обов'язок перед країною вищий романтичних почуттів і просить Джо довезти її до воріт посольства. Журналіст виконує її прохання, а потім повертається до своєї квартири.
Вранці до нього приходить шеф, якому Джо заявляє, що ніякого інтерв'ю немає, а коли до нього з фотографіями завітав й Ірвін, Бредлі знаками просить нічого не повідомляти Геннесі. Коли редактор йде, Джо говорить своєму другові, що ніякої сенсації не буде. Ірвін заявив, що Джо, мабуть, збожеволів, але згодом погоджується з ним.
Закінчується фільм прес-конференцією принцеси Анни для журналістів, серед яких вона з подивом бачить Джо Бредлі та Ірвіна Радовича. Джо у ході коротенького діалогу з принцесою натякає їй, що друкувати інформацію про її пригоди в Римі він не буде. А Ірвін дарує їй цікаві фотографії, на яких вона серед пам'яток культури та на танцмайданчику. Коли конференція закінчилася і принцеса зі сльозами на очах виходить із зали, Джо Бредлі не поспішаючи йде до виходу, пригадуючи ці коротенькі римські канікули…
У ролях[ред. • ред. код]
- Грегорі Пек — репортер Джо Бредлі
- Одрі Гепберн — принцеса Анна
- Едді Альберт — Ірвін Радович
- Гартлі Пауер — Геннессі, редактор Джо
- Гаркорт Вільямс — посол країни принцеси Анни
- Маргарет Роулінґс — графиня Вереберґ
- Тулліо Кармінаті — генерал
- Паоло Карлін — Маріо Делані, перукар
- Клаудіо Ермелі — Джованні
- Паула Борбон — прибиральниця
- Ганс Гінріх — лікар Боннаговен
- Лаура Соларі — секретарка містера Геннессі
- Альфредо Ріццо — водій таксі
- Ґорелла Ґорі — вулична продавчиня взуття
Нагороди та номінації[ред. • ред. код]
«Оскар» (1954)[ред. • ред. код]
- «Найкраща акторка» (Одрі Гепберн)
- «Найкращий сценарій» (Далтон Трамбо)
- «Найкраща робота костюмера»
Інші нагороди[ред. • ред. код]
- Премія BAFTA (1954) — найкраща акторка (Одрі Гепберн)[2]
- Премія «Золотий глобус» (1954) — найкраща акторка (Одрі Гепберн)
Номінації[ред. • ред. код]
- «Оскар» — «Найкращий фільм»
- «Оскар» — «Найкраща чоловіча роль другого плану» (Едді Альберт)
- «Оскар» — «Найкращий режисер» (Вільям Вайлер)
- «Оскар» — «Найкращий адаптований сценарій»
- «Оскар» — «Найкраща робота оператора»
- «Оскар» — «Найкраща робота художника»
- «Оскар» — «Найкращий монтаж»
- BAFTA — «Найкращий фільм»
- BAFTA — «Найкращий іноземний актор» (Едді Альберт)
- BAFTA — «Найкращий іноземний актор» (Грегорі Пек)
Цікаві факти[ред. • ред. код]
- В 1999 році стрічка «Римські канікули» була зарахована до Національного реєстру фільмів США[1].
- Спочатку на роль принцеси Анни запрошували Джин Сіммонс[1].
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ а б в КиноПоиск. Римские каникулы (рос.)
- ↑ NY Times: Roman Holiday. NY Times. Процитовано 2008-12-21.
Посилання[ред. • ред. код]
- «Римські канікули» на сайті Internet Movie Database (англ.)
- Римські канікули на сайті AllMovie (англ.)
- Римські канікули на сайті Rotten Tomatoes (англ.)
- Римські канікули на сайті Metacritic (англ.)
|