Родіонов Сергій Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сергій Петрович Родіонов
рос. Сергей Петрович Родионов
RodionovSP.gif
Народився 8 жовтня 1898(1898-10-08)
Загорськ (тепер Московська область)
Помер 2 травня 1961(1961-05-02) (62 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Alma mater Катеринославський гірничий інститут
Галузь наукових інтересів петрографія
Науковий ступінь Доктор геологічних наук
Член Національна академія наук України
Нагороди
Орден Червоної Зірки Орден Трудового Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня

Сергі́й Петро́вич Родіо́нов (рос. Сергей Петрович Родионов; 8 жовтня 1898, Загорськ — † 2 травня 1961) — вчений-петрограф, дослідник родовищ залізних руд України, доктор геолого-мінералогічних наук (1947), професор (1947), член-кореспондент АН УРСР (1951), професор Криворізького гірничо-геологічного інституту, Київського гірничо-геологічного інституту і Київського держуніверситету імені Т. Шевченка (19501961).

Біографія[ред.ред. код]

Народився 8 жовтня 1898 року в місті Загорську (тепер Московської області) в селянській родині. Навчався у міському училищі до 1914 року.

У 1918 році вступив добровольцем до Червоної армії, де пройшов шлях від рядового до полковника — командира батальйону зв'язку.

Після закінчення громадянської війни С. П. Родіонов перебував на військовій службі на Дніпропетровщині і паралельно навчався заочно на геологорозвідувальному відділенні Катеринославського гірничого інституту. У 1929 році одержав диплом гірничого інженера-геолога і почав працювати асистентом на кафедрі мінералогії у кристалографії цього ж інституту.

У 1931 році директивні органи призначили С. П. Родіонова директором і головним інженером Криворізької геологорозвідувальної бази. У 1935 році перейшов на роботу у Київ на посаду начальника науково-дослідного сектора Геолкому. Тут він опрацьовував матеріали по Криворізькому залізорудному басейну і читав курси з кристалографії у Київському гірничо-геологічному інституті і Київському геологорозвідувальному технікумі. У 1938 році Сергій Петрович перейшов на наукову роботу в Інститут геологічних наук АН УРСР, де очолив відділ великого Кривого Рогу. У травні 1939 року він успішно захистив кандидатську дисертацію на тему «Кременчуцький залізорудний басейн» і був призначений заступником директора з наукової роботи ІГН. У цей період публікується низка його наукових праць, зокрема «Железорудные месторождения Украины» (1939) і «Геологическая интерпретация магнитных аномалий Большого Кривого Рога» (1941).

На початку німецько-радянської війни С. П. Родіонов був мобілізований до лав Червоної Армії. Він командував окремим саперним батальйон на Північно-Західному, Сталінградському та 4-му Українському фронтах. Наприкінці 1944 року його було відкликано з армії і призначено головним геологом Українського геологорозвідувального управління.

У 1946 році вчений повертається до наукової роботи в ІГН АН УРСР. Протягом 19461961 років перебував на посаді директора геологічного музею ІГН, де за його ініціативою було засновано відділ регіональної геології. В цей же період він захищає докторську дисертацію на тему «Метаморфізм кристалічних сланців Великого Кривого Рогу». У 19451952 роках він очолював кафедру мінералогії і кристалографії, а у 19491957 роках був також деканом геологічного факультету Київського університету.

Могила Сергія Родіонова

Через тяжку хворобу і перенесену операцію С. П. Родіонов жив і працював лише з однією легенею. 2 травня 1961 року на 63 році життя Сергій Петрович Родіонов раптово помер. Поховали його в Києві на Байковому кладовищі.

Наукова і громадська робота[ред.ред. код]

Опублікував близько 100 наукових праць. Поряд з дослідженнями залізорудних формацій України вчений займався також вивченням архейських утворень Українського щита, в тому числі порід тетерево-бузької серії, до якої належали чарнокітовий комплекс, а також карбонатні інтрузії.

Важливими працями С. П. Родіонова були:

  • «Орехово-Запорожский комплекс кристаллических сланцев» (1946);
  • «Контактные процессы Кривого Рога» (1948);
  • «Прогнозная карта Большого Кривого Рога» (1949);
  • «Ингулецкий кристаллический комплекс» (1950);
  • «Закономерности размещения формаций в докембрии УССР» (1954);
  • «Железные руды УССР» (1958);
  • «Ксенолиты скарноидов в гниванских гранитоидах» (1957);
  • «Пегматиты чарнокитов Подолии» (1958);
  • «Генезис чарнокитов Украины» (1958).

С. П. Родіонов вперше охарактеризував геологічну будову нового Кременчуцького залізорудного басейна. В останніх своїх працях вчений дійшов висновку, що розташування залізорудних формацій у докембрійських породах України обумовлені в основному розвитком саксаганської геосинкліналі, починаючи з фази осадконагромадження в ній і закінчуючи процесами магматизму і метаморфізму у гороутворюючу фазу.

Значний інтерес являють собою праці професора Родіонова, пов'язані з історією розвитку геологічних наук, зокрема такі як «Геологические науки в Киевском университете (XIX и начало ХХ века). Очерки по истории геологических знаний» (1954). У них висвітлюється історія і коротка характеристика засновників та учнів київської школи геологів — Е. К. Гофмана, К. М. Феофілактова, П. А. Тутковського, В. Ю. Тарасенка, П. М. Чирвінського, В. І. Лучицького.

С. П. Родіонов був прекрасним педагогом. Аудиторії, де він читав курси кристалографії, мінералогії і корисних копалин, завжди були переповнені слухачами. З-під пера вченого побачили світ такі науково-популярні брошури як:

  • «Вулкани і землетруси» (1947),
  • «Походження залізної руди та способи її обробки» (1947),
  • «Кам'яне вугілля» (1948),
  • «Геологічне минуле України і багатства її надр» (1955),
  • «Як люди дізналися про внутрішню будову Землі» (1956);
  • «В глибоких надрах Радянської України» (1958) та багато інших.

Наукова, педагогічна і громадська діяльність вченого не заважали йому завжди перебувати в гущі геологічного життя. Він консультував багато виробничних геологічних організацій, був учасником всесоюзних нарад і конференцій, присвячених різним геологічним проблемам.

Вшанування[ред.ред. код]

У Буцькому каньйоні на Черкащині на честь вченого названо одну зі скель — «Скеля Родіонова».

Література[ред.ред. код]