Ромашка Демид Остапович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ромашка Демид Остапович (?, с. Ярославка, Козелецький повіт, Чернігівська губернія — 8 липня 1920, с. Піски, Козелецький повіт, Чернігівська губернія) — повстанський отаман.

З життєпису[ред. | ред. код]

1919 року очолив селянське повстання на півдні Чернігівської губернії проти Білої армії генерала Денікіна. Станом на 23 серпня 1919 року у загоні Демида Ромашки нараховувалося 2500 осіб, мав 4 кулемети.

Після відступу денікінців розпочав боротьбу уже проти радянської влади. Сферою впливу та дій отамана Ромашки були південь нинішньої Чернігівської області і прилегла до неї лівобережна Київщина — сучасні Остерський, Козелецький, Бобровицький, Броварський райони.

Згідно з «Протоколом огляду Демида Остаповича Ромашки, уродженця с. Ярославки Козелецького повіту», який зберігається у Державному архіві Чернігівської області (Ф. 5080, оп. 1, спр. 3) Д. О. Ромашка загинув 8 липня 1920 року, отримавши «дві наскрізні рани від куль у голову і лице, несумісні з життям». Проте, є свідчення, що отаман насправді не загинув і продовжив боротьбу. Так, газета «Свобода», що виходила у Нью-Джерсі (США) від 21 вересня 1920 року згадує серед повстанських загонів, що діяли на той час в Україні «батальйон Шевченка» під командою прапорщика Ромашка.

У розвідчому звіті Партизансько-повстанського штабу від 22 вересня 1921 року зазначається: "25 серпня в районі Ніжин — Носівка оперував повстанчий відділ полковника Ромашки (до 3 тисяч). Відділ перервав сполучення між Києвом і Бахмачем. Один із більшовицьких полків, посланий для його ліквідації, у повному складі перейшов на бік повстанців. 28 серпня відділ Ромашки захопив ст. Кобижча, а біля ст. Бобровиця висадив міст, повстанці захопили бронепотяг «Другий червоний командир» з 4 гарматами, 10 кулеметами і різним військовим спорядженням. За останні дні загін значно збільшився й існує під назвою «Друга дика дивізія».

Червона армія, як і СРСР називали отамана бандитом, і розповідали, що Ромашка зі своєю бандою заважав працювати в Броварах та тероризував населення містечка.

Згадки про отамана[ред. | ред. код]

Плакат 1920-х років де у вірші згадується Ромашка

Про Ромашку згадується у вірші невідомого автора «Куркуль та бандит», де отамана порівнюють з такими діячами Повстанської Армії України як Махно і Тютюнник.

« Ви чували про Ромашку,

Про Тютюнника, Махно?

Ми зійдемся всі до купи

І стоятимем в одно.

»

Про отамана Демида Ромашку також розповідається у книзі Володимира Гузія «Золота очеретина».

« Цьому рухові властива партизанська тактика лісової війни, зв'язки з петлюрівським керівництвом, сувора дисципліна. Сферою впливу та дій отамана Ромашки стали Остерщина, Козелеччина, Басанщина, Броварщина.

У 1920 році більшовицькі газети скаржилися, що на Басанщині не міг з'явитися жоден представник радянської влади. Ромашківців було багато, але діяли вони підпільно, як і махновці.

На початку 1920 року загін Ромашки напав на Броварі, Гоголів, Русанів. На весні 1920 року, перед початком повстань у Зазим'ї, Літках, Требухові проти Ромашки було кинуто регулярні частини Червоної Армії.

»

Ймовірне припущення, що саме землякові Ромашці присвятив Павло Тичина свій знаменитий вірш

« На майдані коло церкви

революція іде.

Хай чабан!

усі гукнули,

за отамана буде.

»

Джерела[ред. | ред. код]