Ярославка (Бобровицький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Ярославка
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Бобровицький район
Рада/громада Ярославська сільська рада
Код КОАТУУ 7420688401
Облікова картка Ярославка 
Locator Dot2.gif
Розташування села Ярославка
Основні дані
Засноване 1198
Населення 1191
Площа 7,167 км²
Густота населення 166,18 осіб/км²
Поштовий індекс 17423
Телефонний код +380 4632
Географічні дані
Географічні координати 50°39′37″ пн. ш. 31°18′13″ сх. д. / 50.66028° пн. ш. 31.30361° сх. д. / 50.66028; 31.30361Координати: 50°39′37″ пн. ш. 31°18′13″ сх. д. / 50.66028° пн. ш. 31.30361° сх. д. / 50.66028; 31.30361
Середня висота
над рівнем моря
116 м
Відстань до
обласного центру
111 км
Відстань до
районного центру
10 км
Місцева влада
Адреса ради 17422, Чернігівська обл., Бобровицький р-н, с. Ярославка, вул. Калініна, 10а, тел. 38-5-42
Карта
Ярославка is located in Україна
Ярославка
Ярославка
Ярославка is located in Чернігівська область
Ярославка
Ярославка

Яросла́вка — село в Україні, в Чернігівській області, Бобровицькому районі. Центр сільради. Територія сільської ради розташована в західній частині району, межує з територіями Бобровицької міської, Марковецької, Озерянської, Старобасанської, Щаснівської сільських рад Бобровицького району. Західна частина території Ярославської сільської ради межує з Київською областю.

Відстань до районного центру автомобільними шляхами — 10 км, до обласного центру — 111 км. На честь села названо залізничну зупинну платформу Ярославка (1974, колишня назва — «Листочок»).

Життя громади[ред.ред. код]

2016 року відкрито дитсадок «Колосок»[1] та видано книгу «Ярославка від роду до роду».[2]

Історія[ред.ред. код]

Поблизу Ярославки виявлено кургани ІІ-І тисячоліття до н. е.

Село було засновано у 1196 році. Назва села походить від імені його засновника — чернігівського князя Ярослава, який правив у 11771198 роках. На території села є рештки поселення «Княже дворище» (ХІІ-ХІІІ ст.).

Польська люстрація Остерського староства 1628 р. згадує село Jarosławke, 1636 р. — Jarosławska.[3][4]

Згідно з Генеральним слідством про маєтності Київського полку до початку XVIII ст. Ярославка входила до складу Бобровицької сотні Київського полку і була власністю гетьманів. Змѣнникъ Мазепа заволодів ним, пізніше ним володіла його мати ігуменя Марія Магдалина, а потім — гетьман Іван Скоропадський. У 1713 році Скоропадський своїм універсалом «несправедливо» (по 10 пункту) віддав Ярославку Києво-Видубицькому монастирю, однак самого документу не знайшлося.[5]. У 1715 році ігумен монастиря Лаврентій Горка віддав у оренду шинок у Ярославці літківському єврею Леську на рік за 300 золотих. Ярославським підданим заборонялося для проведення значних заходів купувати горілку в інших місцях, а за порушення вони мали сплатити штраф. Натомість шинкар мав робити знижки в окремих випадках. У 1716 році трапилася суперечка за сіно, кошене у степу біля Чорного кургану між Озерянами та Ярославкою. Майбутній переяславський полковник Василь Танський, брат київського полковника Антона Танського, дозволив через озерянського старосту бобровицькому сотнику Костянтину Косташу скосити сіно для свого маєтку в Озерянах. Іван Скоропадський у листі Лаврентію Горці та в окремому універсалі розпорядився повернути сіно в Ярославку, підтвердив належність поля, обмеженого Чорним курганом, Басанським шляхом та доріжкою від Бобровиці до Ярославки, наказав, або ярославські селяни та підсусідки не записувалися в козаки, але не підтвердив володіння монастирем греблі на річці Смердлику. Цього ж року вдова Леська Тумка подарувала гай на березі над річкою нижче Шаповалового млина священику Ярославки ієрею Олексію за поминання небіжчика. Священик за певні гроші віддав гай монастирю. У купчій згадано поіменно деяких жителів села.[6][7] У 1726 році в селі Ерославка 68 дворів (1729 року в селі Ярославка — 53 двори) належали монастирю.[5] Тут було створено економію з двох фруктових садів, ставу, водяного млина і винокурні. В селі була поштова станція, яку охороняли солдати Новгородського солдатського полку, в центрі села церква, а на околиці — монастирське дворище.

У 1738 році в Ярославці з'явився самозванець, що видавав себе за сина Петра І Олексія Петровича. Ним виявився наймит басанського сотника Іван Петрович Миницький. Самозванця підтримав місцевий священик Гаврило Могила. 7 жовтня обох було привселюдно жорстоко страчено в Ярославці. Загалом по справі було страчено 11 осіб.[8]

Село було центром Ярославської волості Козелецького повіту.

За даними 1859 року населення села становило 2440 осіб на 362 двори[9]. Серед них — 1182 чоловіка та 1258 жінок. Ярославка — село казачье и владѣльческое, при протокѣ Смердликѣ. У селі були православна церква та сільське приходське народне училище, відкрите у 1856 році.[10].

У 1866 році школа, на відміну від більшості шкіл повіту, підпорядковувалася Палаті Державного Майна, а не Чернігівській єпархії. У ній навчалися 44 хлопця та 17 дівчат віком 7-12 років. Під школу коштом громади було виділено окремий будинок. Учителем був священик Андрій Муравський, якого було відзначено за свої здібності та старанність у викладанні. Окремої платні за викладання вчителю не надавалося.[11]

У 1892 році Козелецьке земство відкрило Ярославську лікарню.

У 1895 році в Тобольській губернії переселенцями з Ярославської волості було засновано Ярославку.

За переписом 1897 року в селі мешкали 3583 особи, серед них — 1751 чоловік та 1832 жінки. Православними себе назвали 3507[12].

У 1901 році побудовано дерев'яну православну Покровську церкву[13].

Протягом 1919-1921 років у районі проти денікінців та більшовиків воював повстанський загін уродженця села отамана Демида Ромашки (до 3 тисяч бійців).

У 1919—1924 Чернігівське губернське статистичне бюро склало список населених пунктів губернії. Згідно з податковими списками у 1923 році в селі було 899 господарств, у яких мешкало 4314 людей. У селі була сільрада, до якої також належали хутори Куст (3 господарства, 12 людей, 2,5 версти від сільради) та Попова Гребля (11 господарств, 59 людей, 3 версти від сільради). До районного центру Бобровиця, що тоді підпорядковувався Ніжинській окрузі, вела ґрунтова дорога довжиною 12 верст. У селі був телефон, але не було ні школи, ні клубу, ярмарки не проводились. Найближча залізнична станція — Бобровиця (12 верст).[14]

Населення[ред.ред. код]

За даними перепису 2006 року в Ярославській сільраді мешкають 936 осіб.

Уродженці села[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. Садочок «Колосок» зібрав докупи свої «зернятка»
  2. Василь Круглик. Ярославка від роду до роду. — Чернігів: Десна Поліграф, 2016. — 271 с.
  3. Александровичъ М. Н. Остерскій уъезд: историческое описаніе. Ч. 1.: До окончанія смутъ въ Восточной Украинъ (1669 г.). — 1881. — с. 88, 102. http://libkor.com.ua/frm/download.php?part=1&id=123
  4. Архивъ Юго-Западной Россіи. Ч. VII. Т. 1. Акты о заселении Юго-Западной Россіи. — Кіевъ, 1886. — с. 343.
  5. а б Н. П. Василенко. Генеральное слѣдствіе о маетностяхъ Кіевскаго полка 1729—1731 гг. // Чтенія въ Историческомъ обществѣ Нестора-лѣтописца, 1893, книга VII, отд. 3, с. 38, 60. http://archive.is/20130417212847/ksm-m.ucoz.ru/load/zhurnaly_i_sborniki/chtenija_v_istoricheskom_obshhestve_nestora_letopisca/chtenija_v_istoricheskom_obshhestve_nestora_letopisca_kniga_7/45-1-0-798
  6. Протоієрей Юрій Мицик, І. Ю. Тарасенко. З джерел до історії Свято-Михайлівського Видубицького монастиря початку ХVІІІ ст. // Труди Київської Духовної Академії: богословсько-історичний збірник Київської православної богословської академії Української Православної Церкви Київського Патріархату. — 2014. — # 14. — с. 204-214.
  7. о. Юрій Мицик, Інна Тарасенко. З нових документів до історії Сіверщини (друга половина ХVІІ – ХVІІІ ст.) (частина 4) // Сіверянський літопис, 2016, № 5 (131), с. 81-83.
  8. Олег Усенко. Иван, испугавший Анну // Родина, 2008, № 11, с. 55–57. http://olegusenko1965.narod.ru/olderfiles/1/109_Ivan_ispugavshii_Annu.pdf
  9. Списки населённых мест Российской Империи. XLVIII. Черниговская губерния, 1866, с. 66.
  10. Памятная книжка Кіевскаго Учебнаго Округа на 1901 годъ. Часть IV. Черниговская губернія. — Кіевъ, 1901. — с. 46. http://libkor.com.ua/php/fulltext_files/The_memorial_book_p.pdf
  11. Отчетъ о состояніи начальныхъ народныхъ училищъ и сельскихъ школъ, состоящихъ Черниговской губерніи въ уѣздѣ Козелецкомъ за 1866 годъ // Черниговскія Епархіальныя извѣстія. Часть оффиціальная. № 15 (1 августа 1867 г.), с. 559-562.
  12. Населенныя мѣста Россійской Имперіи въ 500 и болѣе жителей. 1905. — с. 268.
  13. Труды Черниговской губернской архивной комиссіи (1906—1908). Выпускъ седьмой. Приложенія.  — с. 14. http://web.archive.org/web/20131109032317/http://89.252.24.138/sites/default/files/trudyi_chernigovskoy_gubernskoy_arhivnoy_komissii_1906-1908_vyipusk_7.pdf
  14. Список населенных мест Черниговской губернии. 1924 год / Центральное статистическое управление; Черниговское губернское статистическое бюро. — Чернигов: Гостиполитография, 1924. — c. 40-41.
  15. О. В. Юркова. КЛИМЕНКО Пилип Васильович  // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком. — К.: «Наукова думка», 2007. — 528 с. http://www.history.org.ua/index.php?termin=Klymenko_P

Корисні посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.