Кобижча
| село Кобижча | |||
|---|---|---|---|
| |||
 | |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Чернігівська | ||
| Район | Ніжинський район | ||
| Громада | Бобровицька міська громада | ||
| Облікова картка | село Кобижча Облікова картка села Кобижча | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1100 | ||
| Населення | ▼ 3344 (01.01.2021) | ||
| Площа | 15,317 км² | ||
| Густота населення | 218,32 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 17411[1] | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 50°50′08″ пн. ш. 31°30′33″ сх. д. / 50.83556° пн. ш. 31.50917° сх. д.Координати: 50°50′08″ пн. ш. 31°30′33″ сх. д. / 50.83556° пн. ш. 31.50917° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
132 м[2] | ||
| Відстань до обласного центру |
121 км[3] | ||
| Відстань до районного центру |
45 км[3] | ||
| Найближча залізнична станція | імені Попудренка, Кобижчі, Космічна | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 17400, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, м. Бобровиця, вул. Незалежності, 46 | ||
| Карта | |||
  Кобижча | |||
 Кобижча | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Коби́жча — село в Україні, у Бобровицькій міській громаді Ніжинського району Чернігівської області на річці Бурчак (Кобижчі). Село розташоване на відстані близько 100 км від Києва в бік Ніжина. У межах села розташовано 3 залізничні станції — імені Попудренка, Кобижчі та Космічна. Село одне з найбільших в Україні, простягнулося на 8 км уздовж старого річища р. Кобижча.
Назва[ред. | ред. код]
Назву села Kobicz можна зустріти на «Загальній карті України» середини XVII століття французького картографа Боплана .
У історико-статистичному описі Чернігівської єпархії, том. 5 видання 1873 року сказано: «Коб» — давньоукраїнське слово, означає чаклунство, Кобнік — чаклун, Кобижча — сильне чаклунство і житло чаклунів. Можливо, жителі села Кобижчі були схильні до чаклунства, звідки й походить назва села.
Також зустрічалася назва Кобызча. За В. Б. Антоновичем, слово «кобиз» або «кобуз» татарською означає музичний інструмент, запозичений потім козаками під ім'ям кобзи.[4]
Серед місцевих жителів поширена легенда, що нібито назва села походить від фрази вимовленої Катериною ІІ — кабы щи, тобто якби то б щі, яка проїжджала даною місцевістю. Проте дана назва фіксується набагато раніше, тоді як цариця жила у XVIII столітті.
Природа[ред. | ред. код]
На території Кобижчі розташовані кургани 2 000 до н. є.[джерело?]
Історія[ред. | ред. код]
Село засноване у 1100 році, але прямого зв'язку з теперішнім не має. В 1239 році село постраждало у війні з Золотою Ордою.
Знову засновано у часи Яреми Вишневецького. Пережило міжусобні війни у 1638—1640-х роках. 1646 належало єдиному православному сенатору Сейму Польщі каштеляну (воєводі) Чернігова та Києва Адаму Киселю (1600—1653 рр.). Усе життя він намагався поєднати в братському союзі народи України та Польщі. На згадку про цей період частина села називається в народі Каштелянівкою. На місці, де раніше був клуб, був «замок» Кисіля. Там ще проглядаються оборонне обвалування.
З початком Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького утворюється Кобижчанська (Кобизька) сотня Ніжинського полку — із центром у селі.
У переписній книзі Малоросійського приказу (1666) згадується город Кабызжа. У книзі поіменно перераховано 120 чоловіків та вдів. У господарствах загалом було 176 волів та 79 коней.[5][6]
1687 року гетьман Іван Мазепа передав Кобизьку сотню до складу Київського полку[7].
Під час Генерального слідства Київського полку в містечку Кобижчі 54 двори належали до Кобизької ратуші[8]. Сотником був Семен Мандрика.
У 1751 р. гетьман Кирило Розумовський повідомляв свою матір Наталію Дем'янівну про те, що виділив їй у вічне володіння містечко Кобижчу з усіма посполитими людьми і їх землею та майном, що підтвердив власним універсалом.[9]
Після ліквідації полково-сотенного устрою замість Кобизької сотні було утворено Кобизьку волость у складі Козелецького повіту.
У «Списку населених місць Російської імперії» за 1859 рік вказано, що у волосному казач. и вл. містечку Кобижча (Кобыжча) при рч. Кобыжчѣ мешкало 7826 осіб на 1475 дворів (3985 чоловіків та 3841 жінка). Згадувались 1 церква та каплиця, 3 винокурні, сільське училище, базари. У містечку протягом року відбувалося 3 ярмарки[10]. На той момент діяло чотири «старі» церкви: Покрови Пресвятої Богородиці (побудована в 1796 р.), Різдва Христового (1733 р.), Успіння Богородиці на Савинцях (1700 р.) і Троїцька (1801 р.).
Під час скасування кріпосного права 1861 року значна частина землі поміщиків пішла на відкуп кріпосним та козакам (здебільшого — державним селянам).
Влітку 1893 року в село було привезено два ткацькі верстати-літаки для початку промислового ткацького виробництва.[11] До того часу 92 ткача виготовляли лише грубі та вузькі полотна.
За переписом 1897 року в містечку мешкало 10881 особа, серед них — 5330 чоловіків та 5551 жінка. Православними себе назвали 10469[12].
1896 — збудована лікарня-амбулаторія на 15 ліжок, 1915 року — нова залізнична станція. У 1914 році була зведена й прийняла учнів нова середня двоповерхова школа № 1 у центрі села.
1899 року в містечку було 2 земських училища, велика церковно-приходська школа та 2 школи грамоти.[13]
Завдяки Столипінській реформі (1906), яка зобов'язала громаду виділяти землю в масиві для окремих господарів, навкруги села виникло багато хуторів (особливо на південь від містечка, за залізницею). Потім, уже за радянської влади, з боку Симанівки висадили ліс, а людей переселили в село, ближче до колгоспів. В тому лісі ще й досі можна зустріти фруктові дерева чи садові квіти.
1917 року село стає частиною Української Народної Республіки. Під час інтервенції в Україну російських військ, взимку 1919 під селом точилися бої між більшовицькими загонами Троцького й військами генерала Денікіна. Остаточна окупація Кобижчі відбулася 1919 року і тривала з перервою на кілька років до 1991.
У 1923 році в Кобижчі були 3 школи, лікнеп, бібліотека, сільбуд (селянський будинок), телефон та поштово-телеграфна контора. Населення Кобижчі налічувало 11960 осіб на 3108 господарств. Кобижча була центром Кобизького (Кобижчанського) району Ніжинської округи (1923—1930)[14].
У 1926 році згідно з переписом населення Кобижчі налічувало 12063 особи[15].
До 1928 року Кобижча була містечком.
Голодомор[ред. | ред. код]
Містечко постраждало внаслідок геноциду українського народу 1932—1933, проведеного урядом СРСР. Резонансною в історії села стала трагедія родини Дитин, у якій комуністи замучили голодом четверо малолітніх дітей — від трьох до восьми років. Менш відомою є також трагедія сім'ї настоятеля Свято-Успенського храму отця Олександра (Колесника), який після загибелі своєї дружини (матушки) і трьох старших дітей, змушений був покинути паству, священницьку службу і рятувати менших дітей, виїхавши в Яготин. Неповний список убитих голодом мешканців села (23 особи) міститься у Національній книзі пам'яті жертв голодомору в Україні 1932—1933 років.
Декомунізація[ред. | ред. код]
У відповідності до Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» голова Чернігівської облдержадміністрації Валерій Куліч 20 травня 2016 року підписав розпорядження «Про перейменування об'єктів топоніміки у населених пунктах області»[16], зокрема, наступних вулиць в селі Кобижча:
- вул. Енгельса — на вул. Козацьку;
- вул. Колгоспну — на вул. Молодіжну;
- вул. Котовського — на вул. Якова Рощепія;
- вул. Піонерську — на вул. Галини Кузьменко;
- пров. Піонерський — на пров. Галини Кузьменко;
- вул. Фадєєва — на вул. Дараганівську;
- вул. Чапаєва — на вул. Івана Мазепи;
- вул. Червону — на вул. Павла Тичини.
Релігія[ред. | ред. код]
27 вересня 2012 року в селі згоріла дерев'яна Свято-Успенська церква, збудована 1875 року (належить УПЦ МП)[17]. 6 червня 2015 року Архієпископ Ніжинський і Прилуцький Іриней освятив відбудовану на благодійні кошти громадян церкву. Храм став цегляним, але зберіг обриси попередника[18].
Інфраструктура[ред. | ред. код]
Освіта[ред. | ред. код]
В селі діє Кобижчанський заклад загальної середньої освіти I-III ступенів[19].
Транспорт[ред. | ред. код]
Поблизу села розташовано 3 залізничні станції приміського сполучення — імені Попудренка, Кобижчі та Космічна, що дає змогу місцевим жителям швидко дістатись до Києва, Ніжина, Броварів і так далі. Крім цього у Кобижчі є 2 автобусних маршрути — перший — від станції Попудренко до Майдану (повна вартість проїзду 20 грн.), другий — від станції Кобижчі до колишньої школи № 2 (повна вартість проїзду 20 грн.).
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Гурнак Людмила Миколаївна (нар. 1940) — український промисловець, заслужений працівник промисловості України. В Кобижчі проживала з батьками у 1943—1964 роках.
- Динник Андрій Леонтійович (06.03.1920—30.03.1987) — поет, працював конструктором на одному з київських заводів, начальником лабораторії, старшим інженером у Київському радіоцентрі (м. Бровари). Автор збірок сатири та гумору «Підслухана розмова», «Ридикюль і Торбина», «Всім по заслузі», «Проста арифметика», «Кропива», «Веселенькі були», «Складна ситуація» та інших. Член Спілки письменників з 1963 року.
- Книш Іван Тарасович — український радянський онколог, доктор медичних наук.
- Орап Іван Григорович (1903—1991) — український радянський діяч, заступник голови виконавчого комітету Тернопільської обласної ради депутатів трудящих. Депутат Верховної Ради УРСР 1–2-го скликань (1940—1951).
- Шпиг Федір Іванович — (нар. 1956, Кобижча—2020) — український банкір, політик і громадський діяч, депутат Верховної Ради України.
Пам'ятники[ред. | ред. код]
| Назва | Рік встановлення | Розташування | Фото | Короткі відомості | |
| Тарасу Шевченку | 1974 | Біля Кобижчанського закладу загальної середньої освіти I—III ступенів № 1[20] |  |
На пам'ятнику частково затертий напис:
| |
| Червоним партизанам, пам'ятник-поховання |
Біля сільського будинку культури |  |
Виконаний у формі піраміди, біля самого пам'ятника розташовано могили партизанів-більшовиків | ||
| В. І. Леніну | Біля сільської ради в центрі села |
 |
Знесений сільськими активістами у 2014 році | ||
| Борцям за радянську владу та воїнам ВВВ |  |
Монумент присвячений всім, хто боровся за радянську владу під час Громадянської та німецько-радянської воєн | |||
| Невідомому солдату і полеглим визволителям Кобижчі |  |
Біля пам'ятника розташовані могили загиблих солдатів та офіцерів Червоної Армії, які вибили гітлерівців з Кобижчі. |
Галерея[ред. | ред. код]
-
Магазин «Світлана» -
Будівля сільської ради -
Відділення поштового зв'язку -
Покинута будівля -
Успенська церква
(2002 рік; згоріла у 2012) -
Відділення Ощадбанку -
Кобижчанська лікарська амбулаторія
Див. також[ред. | ред. код]
- Ходики-Кобизевичі
- Кобищани
- Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Чернігівська область)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 18 червня 2022.
- ↑ Прогноз погоди в селі Кобижча. weather.in.ua. Погода в Україні. Архів оригіналу за 18 червня 2022. Процитовано 18 червня 2022.
- ↑ а б Відстані від села Кобижча. della.com.ua. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 18 червня 2022.
- ↑ Антонович В. Б. Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори. — К.: Либідь, 1995. — с. 164. http://litopys.org.ua/anton/ant09.htm [Архівовано 27 Вересня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ Переписні книги 1666 року / Приготував до друку і зредагував В. О. Романовський. Всеукраїнська академія наук, Археографічна Комісія. — Київ, 1933. — с. 222-225.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 Грудня 2014. Процитовано 17 Грудня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Заруба В. М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648—1782 рр / Рецензенти: Негодченко О. В., Швидько Г. К. Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, Кафедра українознавства. — Дніпропетровськ : ПП «Ліра ЛТД», 2007. — С. 152. — ISBN 978-966-383-095-7.
- ↑ Н. П. Василенко. Генеральное слѣдствіе о маетностяхъ Кіевскаго полка 1729—1731 гг. // Чтенія въ Историческомъ обществѣ Нестора-лѣтописца, книга VII, отд. 3. — 1893. — С. 37.
- ↑ Корбач І. Шляхами століть: Повість про літописне місто. - К.:1992.- с.54 ISBN 5-8238-0044-4
- ↑ Список населенных мест Российской Империи по сведениям 1859 года / Обработан Н. Штиглицом. Издан Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел. — СПб, 1866. — Т. XLVIII: Черниговская губерния. — С. 62. (рос.)
- ↑ Журналы Козелецкого уездного земского собрания. 1894 год. — C. 77—78. http://www.knigafund.ru/books/81181 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Населенныя мѣста Россійской Имперіи въ 500 и болѣе жителей. 1905. — С. 263.
- ↑ Журналы Козелецкого уездного земского собрания. 1899 год. Очередная сессия — C. 11. http://www.knigafund.ru/books/81184[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Список населенных мест Черниговской губернии. 1924 год / Центральное статистическое управление; Черниговское губернское статистическое бюро. — Чернигов : Госпиполитография, 1924. — С. 42—43.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1926 года / Центральное статистическое управление СССР, Отдел переписи. — Москва : Издание ЦСУ Союза ССР, 1928. — Т. ХІІ: Украинская Социалистическая Советская Республика. Правобережный подрайон. Левобережный подрайон: народность, родной язык, возраст, грамотность. — С. 477.
- ↑ На виконання закону — 83 вулиці перейменувати, 40 пам'ятників — демонтувати. oda.cg.gov.ua. Чернігівська обласна державна адміністрація. 21 травня 2016. Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 18 червня 2022.
- ↑ Сніжана Божок Ущент згоріла церква 19 століття // Чернігівщина. — № 41 (369). — 2012. — 10 жовтня.
- ↑ Архієпископ Іриней освятив новозбудовану церкву. nizhin.church.ua. Ніжинська єпархія УПЦ (МП). Архів оригіналу за 6 листопада 2016. Процитовано 5 листопада 2016.
- ↑ Офіційний сайт Кобижчанського закладу загальної середньої освіти I-III ступенів. kobyzhcha-zosh.cn.sch.in.ua. Архів оригіналу за 8 квітня 2022. Процитовано 18 червня 2022.
- ↑ Пам'ятник Т. Г. Шевченку в селі Кобижча. kobzar.ua. Науково-освітній веб-портал «Тарас Шевченко». Процитовано 18 червня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
Література[ред. | ред. код]
- Чернігівщина:Енциклопедичний довідник / А. В. Кудрицький (відповідальний редактор). — Київ : «Головна редакція Української радянської енциклопедії» ім. М. П. Бажана, 1990. — С. 703.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кобижча |
- Сайт села Кобижча. kobyzhcha.in.ua. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 18 червня 2022. (сайт створений 2015 року за підтримки Борисенко Є. С., уродженця села Кобижча)
- Историко-статистическое описаніе Черниговской епархіи. Книга пятая. Губ. городъ Черниговъ. Уѣзды: Черниговскій, Козелецкій, Суражскій, Кролевецкій и Остерский. — Черниговъ : Земская типографія, 1874. — С. 207—212. (рос.)
- Сайт села Кобижча [Архівовано 25 вересня 2020 у Wayback Machine.], створений у 2008 році
- Верховна Рада України[недоступне посилання з квітня 2019] — с. Кобижча Чернігівська область, Бобровицький район
- Wikimapia [Архівовано 25 серпня 2011 у WebCite] — Кобижча
- Сайт села Кобижча [Архівовано 25 січня 2021 у Wayback Machine.]
- Церква Успіння Пресвятої Богородиці у селі Кобижча
- Історія села Кобижча
- Кобижчанська (Кобизька) сотня (1654—1782) [Архівовано 29 червня 2019 у Wayback Machine.]
| |||||||||||
| |||||||||||
| ||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Чернігівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
