Рудольф фон Ксиландер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Ксиландер.

Рудольф фон Ксиландер
нім. Rudolf Ritter und Edler von Xylander
Народився 26 грудня 1872(1872-12-26)[1]
Шарлевіль-Мезьєр
Помер 18 лютого 1946(1946-02-18)[1] (73 роки)
Мюнхен, Американська зона окупації Німеччини[1]
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany (1935–1945).svg Німеччина
Діяльність військовий історик, автор
Володіє мовами німецька
Учасник Перша світова війна
Військове звання Генерал-майор
Партія Німецька національна народна партія і Німецька народна партія свободи[d]
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден дому Гогенцоллернів з мечами
Орден «За заслуги» (Баварія)
Військовий орден Максиміліана Йозефа
Орден Корони (Вюртемберг)
Орден Альберта (Саксонія)
Командор ордена Корони Італії
Медаль «Ліакат»
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами

Рудольф Ріттер унд Едлер фон Ксиландер (нім. Rudolf Ritter und Edler von Xylander; 26 грудня 1872, Шарлевіль-Мезьєр - 18 лютого 1946, Мюнхен) - німецький офіцер і військовий історик, генерал-майор вермахту.

Біографія[ред. | ред. код]

Виходець із знатного роду Ксиландер. Син генерал-полковника Еміля фон Ксиландера і його дружини Рози Лоґан.

Навчався у гімназії Вільгельма в Мюнхені. 1 серпня 1890 року поступив на службу кандидатом в офіцери у 5-й кавалерійський полк «Ерцгерцог Фрідріх Австрійський» Баварської армії. Учасник Першої світової війни, воював на Західному фронті і в Карпатах. Відзначений численними нагородами. Після війни був членом Комісії генерального штабу з питань миру і працював над альтернативним варіантом Версальського договору генерала Ганса фон Зекта, однак під тиском Франції 3 вересня 1921 року Ксиландера відправили у відставку.

Рудольф фон Ксиландер (другий праворуч) біля пам'ятника Армінію (1 вересня 1929)

Після звільнення Ксиландер займався військово історичними дослідженнями і написав ряд книг з цієї теми, а також був активним учасником баварського націоналістичного руху. З 1935 року викладав історію війни у Берлінській військовій академії.

На початку Другої світової війни призваний на службу, проте не отримав призначення. З 24 квітня 1941 року - командир 680-ї польової комендатури в Мелені і, одночасно, керівник відділу військовї науки ОКГ. Здійснював лекційні поїздки по Франції, Кубані та Румунії. 31 січня 1943 року відправлений у відставку.

Сім'я[ред. | ред. код]

Перша дружина - Гелена Фроммель (2 липня 1898). В шлюбі народились син Вольф-Дітріх і 3 дочки. Незабаром після смерті дружини одружився 30 червня 1923 року з Луїзою Беттельгойзер.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Перша світова війна[ред. | ред. код]

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

Деякі книги Ксиландера були забороненів радянській зоні окупації Німеччини:

  • Deutsche Führung in Lothringen 1914 (Junker u. Dünnhaupt. Berlin 1935.)
  • Die kriegswirtschaftliche Verfassung Italiens (Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg 1935.)
  • Die Eroberung Abessiniens 1935/36 (Mittler. Berlin 1937.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Othmar Hackl: Die Bayerische Kriegsakademie (1867–1914). C.H. Beck´sche Verlagsbuchhandlung, München 1989, ISBN 3-406-10490-8, S. 606.
  • Rudolf von Kramer, Otto Freiherr von Waldenfels: VIRTUTI PRO PATRIA. Der königlich bayerische Militär-Max-Joseph-Orden Kriegstaten und Ehrenbuch 1914–1918. Selbstverlag des königlich bayerischen Militär-Max-Joseph-Ordens, München 1966, S. 436–438.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #116943157 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.