Руська Мокра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
село Руська Мокра
Панорама села
Панорама села
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Тячівський район
Рада/громада Руськомокрянська сільська рада
Код КОАТУУ 2124486101
Основні дані
Засноване 1760
Населення 2016
Площа 24 км²
Густота населення 84 осіб/км²
Поштовий індекс 90521
Телефонний код +380 3134
Географічні дані
Географічні координати 48°20′54″ пн. ш. 23°54′03″ сх. д. / 48.34833° пн. ш. 23.90083° сх. д. / 48.34833; 23.90083Координати: 48°20′54″ пн. ш. 23°54′03″ сх. д. / 48.34833° пн. ш. 23.90083° сх. д. / 48.34833; 23.90083
Середня висота
над рівнем моря
557 м
Водойми р. Мокрянка
Найближча залізнична станція Тересва
Відстань до
залізничної станції
52 км
Місцева влада
Адреса ради 90521, с. Руська Мокра, вул. Миру, 225, тел. 7-68-30
Карта
Руська Мокра. Карта розташування: Україна
Руська Мокра
Руська Мокра
Руська Мокра. Карта розташування: Закарпатська область
Руська Мокра
Руська Мокра

Руська Мокра у Вікісховищі?

Ру́ська Мо́кра — село в Україні, в Тячівському районі Закарпатській області.

Населення становить 1490 мешканців, нараховується 592 домогосподарства. Село розташоване в горах, за 55 км від автотраси МукачевеІвано-Франківськ і за 65 км від райцентру (Тячів). За 8 км вище лежить село Німецька Мокра. Площа села — 24 км²[1].

Географія[ред.ред. код]

Село Руська Мокра розташоване на берегах річки Мокрянка, на висоті 600 м над рівнем моря. Село простягається від південного сходу до північного заходу. Межею Руської Мокрої з Німецькою Мокрою є урочище «Церковний звур», а зі сторони Усть-Чорної – урочище «Заньово». На заході височіють гори Гропа і Ружа, які продовжуються полонинами Кичера і Красна, що височать над селом з південної сторони. Від Усть-Чорної на захід простяглася полонина Діл на південно-східну сторону до урочища «Яновець», а з півночі розташована полонина Прибуй. Найвища вершина — гора Стримба (понад 1600 м. над р. м.)[1].

На північно-західній околиці села струмок Климовець впадає у річку Мокрянку.

Клімат[ред.ред. код]

Через специфіку розташування населеного пункту серед гірських хребтів — Красна, Привододільні Ґорґани, Свидівець, у селі Руська Мокра сніг лежить у середньому 162 дні на рік. Найдовше зберігався 178 діб. Гори затіняють територію від прямих сонячних променів. Тому, в селі часто випадають опади і зберігається похмура погода[2].

Походженя назви села[ред.ред. код]

Через те що літо супроводжувалося частими опадами, корінні жителі, русини, назвали село Руська Мокра, а прилеглу річку — Мокрянка[1].

Історія[ред.ред. код]

Перші згадки про село датуються першою половиною XVII століття. Засновниками Руської Мокрої є переселенці-русини із західноукраїнських земель, що втікали від феодального гноблення та кріпацтва в пошуках кращої долі. Поширені прізвища в селі на кшталт Горкавчук, Країло, Магаль, Менджул, Міцура, Попина, Ігнатюк, Лазур, Ферима, свідчать про те, що їхні предки були опришками. Основне заняття перших поселенців — полювання на диких звірів, чию шкуру обмінювали на харчі та інші потреби. Також розводили овець, яких випасали потім на полонинах.

Згодом у 1775 році до русинського населення додалися німці.

У 1922 році чеський уряд зініціював прокладання вздовж села вузькоколійки, яка ще 18 км простягалася за межі сусіднього села Німецька Мокра. Ліс та інші матеріали вивозили аж до Тересви.

З 1942 рік — початок підготовчих робіт по спорудженню оборонної лінії з назвою «Лінія Арпада». Одна з таких ліній проходить між селами Усть-Чорна — Руська Мокра та Усть-Чорна — Лопухово.

Жовтень 1944 року — село визволили від німецько-угорських окупантів.

1946 рік — в селі Руська Мокра створено першу сільську раду. Через укрупнення сільських рад у 60-х роках, об'єднали села Комсомольськ, Лопухово та Руську Мокру, а сільська рада розміщувалася в селі Усть-Чорна.

1992 рік — в селі Руська Мокра знову відкрили власну сільську раду.

У 50-ті роки молоді спеціалісти, які приїхали в село, започаткували колгосп «Комсомолець», який згодом перейменований в «Молоду гвардію»[1].

Руськамокра2286.jpg
Руськамокра2288.jpg
Руськамокра2287.jpg

Освіта[ред.ред. код]

1947 рік — заснування руськомокрянської школи (чотири початкові класи у пристосованих хатах вибулих німців).

1955 рік — запровадження семирічної школи на зміну старій, яка у 1962 році стала восьмирічною.

У 1972-1975 роках — зведення корпусу нової школи.

За часи незалежності восьмирічну школу реорганізовали в загальноосвітню школу І-ІІ ступенів.

У 1946 році відкрито сільську бібліотеку у будівлі сільської ради, де організовувались громадські організації, клубно-бібліотечні ради, тощо[1].

Релігія та храми[ред.ред. код]

В селі є три конфесії: православна, греко-католицька та Християн Віри Євангельської[1].

Рекреація і туризм[ред.ред. код]

Руськамокра2284.jpg

На території села є 5 мінеральних джерел з корисними для здоров'я людей властивостями, а також три туристичні комплекси: «Діана», «Ялинка» та «Карпати»[1].

У 1998 та 2001 роках у селах Руська Мокра та Німецька Мокра повінь знесла 28 будинків та пошкодила 42 домогосподарства, а також дамби, вулиці, мости[3].

Найбільш дощовий населений пункт Карпат з річним показником опадів 2238 мм[4].

Видатні люди села[ред.ред. код]

  • Михайло Федорович Країло — делегат Першого з'їзду народних комітетів Закарпаття, перший голова села.
  • Михайло Іванович Менджул — професор, доктор біологічних наук.
  • Василь Михайлович Країло — начальник військового госпіталю, доктор медичних наук.
  • Михайло Іванович Країло — голова Тячівської районної ради, голова Закарпатської обласної ради і облвиконкому, Представник Президента України в Закарпатській області[1].
При в'їзді в Руську Мокру

Фотогалерея[ред.ред. код]

Відео[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и Данилюк, М.В. (2012). Тячівщина. Історико-краєзнавчі нариси (українською). Київ: Карпати. с. 268–270. 
  2. Русин, Сніжана. У Руській Мокрій сніг лежить 162 дні на рік. Газета.юа (українською). 
  3. Подоляк, Лариса (2012). Закарпаття: Трагедією нагадала природа про "дірки" у бюджетному фінансуванні. http://zakarpattya.net.ua (українською). 
  4. Самые дождливые города Украины. Пресс-релизы (ru). Процитовано 2017-08-16. 

Джерела[ред.ред. код]

1. Данилюк, М.В. (2012). Тячівщина. Історико-краєзнавчі нариси (українська). Київ: Карпати. с. 268-270.