Рязанов Ельдар Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ельдар Олександрович Рязанов
рос. Эльдар Александрович Рязанов
Ельдар Рязанов в молодості.jpg
Дата народження 18 листопада 1927(1927-11-18)
Місце народження Самара, СРСР СРСР
Дата смерті 30 листопада 2015(2015-11-30) (88 років)
Місце смерті Москва, Росія Росія
Поховання
Національність Єврей
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Професія режисер
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії (1950)
Член у Спілка письменників СРСР і Спілка кінематографістів СРСР
IMDb ID 0752922
Нагороди та премії
www.eldar-ryazanov.ru
Commons-logo.svg Рязанов Ельдар Олександрович у Вікісховищі

Ельда́р Олекса́ндрович Ряза́нов (рос. Эльдар Александрович Рязанов; нар. 18 листопада 1927, Самара, РСФСР, СРСР — пом. 30 листопада 2015, Москва, Росія) — радянський і російський кіно- і телережисер, поет. Народний артист СРСР (1984). Працював в основному у жанрі ліричної комедії, а також знімав костюмовані телефільми і екранізації літературних творів. Вів авторські програми на телебаченні, присвячені мистецтву кіно. Видав книги віршів, спогади.

Біографія[ред. | ред. код]

Ельдар Рязанов в останні роки життя

У 1950 р. закінчив режисерський факультет ВДІКу (майстерня Сергія Ейзенштейна, Григорія Козінцева). Працював режисером документальних фільмів на Центральній студії документальних фільмів (ЦСДФ), з 1955 р. — режисер-постановник кіностудії «Мосфільм». Автор і ведучий телепрограм: «Кінопанорама» (1979–1986, ЦТ), «Коміки ХХ століття» (1991, РТР), «Вісім дівок, один я» (1992, ЦТ), «Розмови на свіжому повітрі» (1992–1994, ЦТ), «Білосніжка і сім гномів» (1993, REN-TV), «Непідбиті підсумки» (1994, REN-TV), «Чоловіча розмова» (1996, REN-TV), «Паризькі таємниці» (1996–1997 , REN-TV), «Поговоримо про дивацтва любові» (2004, Перший канал) та інших.

Помер 30 листопада 2015 року від гострої серцевої недостатності[1].

Вибрана фільмографія[ред. | ред. код]

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

У березні 2014 року разом з дружиною Еммою Абайдулліною та понад 200 іншими російськими кінематографістами Ельдар Рязанов підписався під зверненням до українських колег зі словами підтримки і запевненнями, що вони не вірять офіційній пропаганді Кремля, яку поширюють провладні ЗМІ, та проти російської військової інтервенції в Україну[2][3].

Призи та нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (3 липня 2008).
  • Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (20 червня 1996).
  • Два ордени Трудового Червоного Прапора (1969, 1977).
  • Орден Дружби народів (1987).
  • Орден Мистецтв та літератури (Франція) .
  • Кавалер ордена Почесного легіону (Франція, 1998).
  • Кавалер Золотого Почесного знаку «Суспільне визнання» (1999).
  • Державна премія СРСР (1977, за фільм «Іронія долі, або З легким паром!»).
  • Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих (1979, за фільм «Службовий роман»).
  • Премія «Ніка» в номінації «Найкраща режисура» за 1991 рік, фільм «Небеса обітовані».
  • Премія «Ніка» в номінації «Найкращий ігровий фільм» за 1991 рік, фільм «Небеса обітовані».
  • Премія «Ніка» в номінації «Честь і гідність» за 2006 рік.
  • Премія «Тріумф» (2006).
  • Премія «ТЕФІ» (Спец. приз, 1997).
  • МКФ в Канні (Приз за д/ф «Острів Сахалін», 1955).
  • МКФ в Единбурзі (Диплом, фільм «Карнавальна ніч», 1957).
  • ВКФ у номінації «Перший приз серед комедій» за 1958 рік.
  • ВКФ (Друга премія по розділу художніх фільмів, фільм «Карнавальна ніч», 1958).
  • МКФ комедійних фільмів у Відні (Диплом журі, фільм «Гусарська балада», 1963).
  • МКФ в Сіднеї (Диплом, фільм «Стережись автомобіля», 1966).
  • МКФ в Единбурзі (Диплом, фільм «Стережись автомобіля», 1966).
  • МКФ в Мельбурні (Почесний диплом, фільм «Стережись автомобіля», 1967).
  • ВКФ (Спец. приз «За внесок у розвиток радянської кінокомедії», 1983).
  • ВКФ (Приз за найкращу режисуру, фільм «Вокзал для двох» , 1983).
  • Приз критики найкращому зарубіжному фільму року в Польщі (Приз «Варшавська сирена», фільм «Вокзал для двох», 1984).
  • МКФ в Делі (Гран-прі «Золотий павич», фільм «Жорстокий романс», 1985).
  • МКФ в Мадриді (Гран-прі, фільм «Небеса обітовані» , 1992).
  • КФ «Віват кіно Росії!» В Санкт-Петербурзі (Гран-прі, фільм «Старі шкапи», 2000).
  • ОКФ «Кіношок» в Анапі (Гран-прі «Золота лоза» за найкращий повнометражний ігровий фільм, фільм «Тихі вири», 2000).
  • КФ російських фільмів в Онфлері (Гран-прі, фільм «Старі шкапи», 2001).
  • КФ «Віват кіно Росії!» В Санкт-Петербурзі (Гран-прі, фільм «Ключ від спальні», 2003).
  • КФ «Московська прем'єра» (Другий приз, фільм «Ключ від спальні», 2003).
  • ОРКФ у Сочі «Кінотавр» (Приз Президентської ради, фільм «Ключ від спальні», 2003).
  • Царськосільська мистецька премія (2005).
  • КФ «Віват кіно Росії!» В Санкт-Петербурзі (Гран-прі, Приз преси, фільм «Андерсен. Життя без любові», 2007).
  • КФ «Московська прем'єра» (Приз «За внесок у московське кіно, створення екранного образу нашої столиці, служіння її красі протягом 50 років професійної кінематографічної діяльності», 2007).
  • РКФ «Література і кіно» в Гатчині (Гран-прі «Гранатовий браслет», фільм «Андерсен. Життя без любові», 2007).
  • Відзнака «За заслуги перед Москвою» (2007).
  • Орден Честі (Грузія, 2008).
  • 17-й МКФ «Золотий Витязь» (Золота медаль Сергія Федоровича Бондарчука в номінації «За видатний внесок у кінематограф», 2008).
  • Національна премія «Росіянин року» (2008).
  • Почесний громадянин Самари (2012).

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]