Рязанов Ельдар Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ельдар Олександрович Рязанов
рос. Эльдар Александрович Рязанов
Ельдар Рязанов в молодості.jpg
Дата народження 18 листопада 1927(1927-11-18)
Місце народження Самара, СРСР СРСР
Дата смерті 30 листопада 2015(2015-11-30) (88 років)
Місце смерті Москва, Росія Росія
Поховання Новодівочий цвинтар
Національність Єврей
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Професія режисер
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії
IMDb ID 0752922
Нагороди та премії
Орден «За заслуги перед Вітчизною» — 2008 Орден «За заслуги перед Вітчизною» — 1996
Орден Трудового Червоного Прапора — 1969 Орден Трудового Червоного Прапора — 1977 Орден Дружби народів  — 1987
Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
Кавалер ордена Почесного легіону
Орден Мистецтв та літератури
Кавалер ордена Честі (Грузія)
Народний артист СРСР— 1984 Народний артист РРФСР—  1974 Заслужений діяч мистецтв Росії — 1965 Державна премія СРСР — 1977
Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих
www.eldar-ryazanov.ru
Commons-logo.svg Рязанов Ельдар Олександрович у Вікісховищі

Ельда́р Олекса́ндрович Ряза́нов (рос. Эльдар Александрович Рязанов; нар. 18 листопада 1927, Самара, РСФСР, СРСР — пом. 30 листопада 2015, Москва, Росія) — радянський і російський кіно- і телережисер, поет. Народний артист СРСР (1984). Працював в основному у жанрі ліричної комедії, а також знімав костюмовані телефільми і екранізації літературних творів. Вів авторські програми на телебаченні, присвячені мистецтву кіно. Видав книги віршів, спогади.

Біографія[ред. | ред. код]

Ельдар Рязанов в останні роки життя

У 1950 р. закінчив режисерський факультет ВДІКу (майстерня Сергія Ейзенштейна, Григорія Козінцева). Працював режисером документальних фільмів на Центральній студії документальних фільмів (ЦСДФ), з 1955 р. — режисер-постановник кіностудії «Мосфільм». Автор і ведучий телепрограм: «Кінопанорама» (1979–1986, ЦТ), «Коміки ХХ століття» (1991, РТР), «Вісім дівок, один я» (1992, ЦТ), «Розмови на свіжому повітрі» (1992–1994, ЦТ), «Білосніжка і сім гномів» (1993, REN-TV), «Непідбиті підсумки» (1994, REN-TV), «Чоловіча розмова» (1996, REN-TV), «Паризькі таємниці» (1996–1997 , REN-TV), «Поговоримо про дивацтва любові» (2004, Перший канал) та інших.

Помер 29 листопада 2015 року від гострої серцевої недостатності[1].

Вибрана фільмографія[ред. | ред. код]

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

У березні 2014 року разом з дружиною Еммою Абайдулліною та понад 200 іншими російськими кінематографістами Ельдар Рязанов підписався під зверненням до українських колег зі словами підтримки і запевненнями, що вони не вірять офіційній пропаганді Кремля, яку поширюють провладні ЗМІ, та проти російської військової інтервенції в Україну[2][3].

Призи та нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (3 липня 2008).
  • Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (20 червня 1996).
  • Два ордени Трудового Червоного Прапора (1969, 1977).
  • Орден Дружби народів (1987).
  • Орден Мистецтв та літератури (Франція) .
  • Кавалер ордена Почесного легіону (Франція, 1998).
  • Кавалер Золотого Почесного знаку «Суспільне визнання» (1999).
  • Державна премія СРСР (1977, за фільм «Іронія долі, або З легким паром!»).
  • Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих (1979, за фільм «Службовий роман»).
  • Премія «Ніка» в номінації «Найкраща режисура» за 1991 рік, фільм «Небеса обітовані».
  • Премія «Ніка» в номінації «Найкращий ігровий фільм» за 1991 рік, фільм «Небеса обітовані».
  • Премія «Ніка» в номінації «Честь і гідність» за 2006 рік.
  • Премія «Тріумф» (2006).
  • Премія «ТЕФІ» (Спец. приз, 1997).
  • МКФ в Канні (Приз за д/ф «Острів Сахалін», 1955).
  • МКФ в Единбурзі (Диплом, фільм «Карнавальна ніч», 1957).
  • ВКФ у номінації «Перший приз серед комедій» за 1958 рік.
  • ВКФ (Друга премія по розділу художніх фільмів, фільм «Карнавальна ніч», 1958).
  • МКФ комедійних фільмів у Відні (Диплом журі, фільм «Гусарська балада», 1963).
  • МКФ в Сіднеї (Диплом, фільм «Стережись автомобіля», 1966).
  • МКФ в Единбурзі (Диплом, фільм «Стережись автомобіля», 1966).
  • МКФ в Мельбурні (Почесний диплом, фільм «Стережись автомобіля», 1967).
  • ВКФ (Спец. приз «За внесок у розвиток радянської кінокомедії», 1983).
  • ВКФ (Приз за найкращу режисуру, фільм «Вокзал для двох» , 1983).
  • Приз критики найкращому зарубіжному фільму року в Польщі (Приз «Варшавська сирена», фільм «Вокзал для двох», 1984).
  • МКФ в Делі (Гран-прі «Золотий павич», фільм «Жорстокий романс», 1985).
  • МКФ в Мадриді (Гран-прі, фільм «Небеса обітовані» , 1992).
  • КФ «Віват кіно Росії!» В Санкт-Петербурзі (Гран-прі, фільм «Старі шкапи», 2000).
  • ОКФ «Кіношок» в Анапі (Гран-прі «Золота лоза» за найкращий повнометражний ігровий фільм, фільм «Тихі вири», 2000).
  • КФ російських фільмів в Онфлері (Гран-прі, фільм «Старі шкапи», 2001).
  • КФ «Віват кіно Росії!» В Санкт-Петербурзі (Гран-прі, фільм «Ключ від спальні», 2003).
  • КФ «Московська прем'єра» (Другий приз, фільм «Ключ від спальні», 2003).
  • ОРКФ у Сочі «Кінотавр» (Приз Президентської ради, фільм «Ключ від спальні», 2003).
  • Царськосільська мистецька премія (2005).
  • КФ «Віват кіно Росії!» В Санкт-Петербурзі (Гран-прі, Приз преси, фільм «Андерсен. Життя без любові», 2007).
  • КФ «Московська прем'єра» (Приз «За внесок у московське кіно, створення екранного образу нашої столиці, служіння її красі протягом 50 років професійної кінематографічної діяльності», 2007).
  • РКФ «Література і кіно» в Гатчині (Гран-прі «Гранатовий браслет», фільм «Андерсен. Життя без любові», 2007).
  • Відзнака «За заслуги перед Москвою» (2007).
  • Орден Честі (Грузія, 2008).
  • 17-й МКФ «Золотий Витязь» (Золота медаль Сергія Федоровича Бондарчука в номінації «За видатний внесок у кінематограф», 2008).
  • Національна премія «Росіянин року» (2008).
  • Почесний громадянин Самари (2012).

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]