Різниченко Дмитро Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Портрет Дмитра Різниченка
Експозиція з особистими речами Дмитра Різниченка в Національному музеї Другої світової війни
Встановлення українського прапора разом з соратниками по батальйону на даху міськради міста Попасна одразу після його звільнення

Дмитро́ Володими́рович Різниченко (4 грудня 1982, м. Кривий Ріг) — український громадський діяч та політичний активіст, журналіст.

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив Тернівську гуманітарну гімназію № 77, в 2000—2005 році навчався у Дніпропетровському національному університеті за спеціальністю журналістика (факультет систем і засобів масової комунікації).

Працював журналістом у багатьох виданнях, згодом зосередився на блогерській діяльності, організовував блог-тури, започаткував перший агрегатор українських блогів «NO.UA» (нині проект закритий). Посів друге місце серед україномовних блогерів у конкурсі «The Bobs» (організованому редакцією «Deutshe Welle») в 2013 році[1].

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

В 2004 році брав участь у Помаранчевій революції в Дніпропетровську.

В 2006 році переїхав у Київ, де став активістом вуличних правозахисних, громадських та націоналістичних рухів. В 2008 році перебував у рядах партії «Братство», пізніше вийшов з неї, звинувативши керівництво партії в нечистоплотному ставленні до своїх членів. Згодом став активістом молодіжного націоналістичного угрупування «С14».

Після обрання на президентський пост Віктора Януковича пішов у радикальну опозицію. За участь у Мовному майдані (протестах проти «Закону про регіональні мови» в 2012 році), через бійку зі спецпідрозділом «Беркут»[2] та використання проти міліції спецзасобів перебував у розшуку, був арештований і засуджений до умовного покарання — п'ять років з відстрочкою на два.

Брав активну участь у Зимовій революції 2013—2014, разом з угрупуванням С14 входив до «Сотні імені Святослава Хороброго», яка контролювала захоплену повстанцями Київську міську державну адміністрацію.

З початком російської інтервенції навесні 2014 пішов добровольцем на фронт, записавшись у добровольчий батальйон «Донбас» (Національна гвардія). Брав участь у звільненні міст Попасна та Мар'їнка, в кількох штурмах окупованого Первомайська, Донецька та Іловайська. В боях за Іловайськ дістав поранення, був вивезений у госпіталь.

У грудні 2014 звільнився з Національної гвардії. Після повернення з полону свого безпосереднього командира пішов за ним служити в ряди Збройних сил України, взяв участь у формуванні нового батальйону «Донбас-Україна» (46-го окремого батальйону спеціального призначення ЗСУ) на посаді інструктора-гранатометника. Повернувся на фронт, через рік закінчив службу у званні сержанта.

Після звільнення з армії в 2016 році разом з кількома побратимами проголосив створення громадського руху «Новий вогонь», став автором його політичної програми.

Нагороджений військовими відзнаками «Учасник АТО», «За службу державі», медаллю «За жертовність та любов до України» від Української православної церкви (КП).

Росією внесений у списки «карателів» та заочно засуджений[3].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Захоплювався подорожами автостопом, проїхав Росією від українського кордону до Владивостока.

Посилання[ред. | ред. код]

Блог Дмитра Різниченка в соцмережі Фейсбук

Примітки[ред. | ред. код]