Саник Олег Володимирович

Саник Олег Володимирович
Солдат
Загальна інформація
Народження	21 липня 1980(1980-07-21) Поділ, Чернігівська область, УРСР
Смерть	12 квітня 2017(2017-04-12) (36 років) Авдіївка, Донецька область, Україна
Громадянство	Україна
Alma Mater	ІФНТУНГ
Військова служба
Роки служби	2015—2016, 2017
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	72 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Авдіївку
Командування
командир відділення
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Оле́г Володи́мирович Са́ник (21 липня 1980(19800721), с. Поділ, Срібнянський район, Чернігівська область, Українська РСР — 12 квітня 2017, м. Авдіївка, Донецька область, Україна) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Біографія

Народився 1980 року в селі Поділ на Чернігівщині. Батько — інженер, мати — медична сестра. Родина переїхала в село Івківці Прилуцького району, що неподалік райцентру. Мати померла, коли Олегу було 15 років. У 1997 році закінчив 11 класів Прилуцької середньої школи № 6 із золотою медаллю. З 1997 по 2000 рік навчався у Прилуцькому гідромеліоративному технікумі (нині — Прилуцький агротехнічний коледж) на відділенні «Обслуговування установок та систем газопостачання», здобув фах газівника. 1998 року одружився. У 2000—2005 роках навчався на заочному відділенні Івано-франківського університету нафти і газу. До 2001 року працював в місті Прилуки у ПЗК ПАПК, з 2002 — у Будівельному управлінні № 1 АТ «Укргазбуд», Прилуцькій виховній колонії, у ТОВ «Агрокім». Щоб забезпечити сім'ю, брався за будь-яку роботу, їздив на заробітки у Дагестан — працював на газопроводі.

Під час російської збройної агресії проти України з 29 січня 2015 до 31 березня 2016 року проходив службу за частковою мобілізацією у складі 72 ОМБр, на різних посадах, воював у районі Волновахи. На початку 2017 повернувся до війська, — після підготовки у 169-му Навчальному центрі «Десна» 31 січня 2017 року уклав контракт, з 2 лютого виконував завдання на лінії бойового зіткнення першого ешелону оборони в районі Авдіївки.

Солдат, командир бойової машини — командир механізованого відділення 8-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2167, м. Біла Церква.

Загинув 12 квітня 2017 року внаслідок мінометного обстрілу взводного опорного пункту на позиції «Шахта» (Шахта «Бутівка»), — вентиляційний ствол шахти «Бутівка-Донецька» («Путилівська»), що розташований між Авдіївкою та окупованим селом Спартак. Дістав черепно-мозкову травму та множинні осколкові проникаючі поранення тулуба, що несумісні з життям.

Похований 14 квітня на кладовищі рідного села Поділ, поряд із могилою батька.

Розлучений. Залишилися сестра Лариса Ковальова та син В'ячеслав 2000 р.н.

Нагороди та звання

• Указом Президента України від 22 травня 2017 року № 138/2017, за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
• 21 серпня 2018 року нагороджений нагрудним знаком «Гідність та честь» (посмертно).

Вшанування пам'яті

27 червня 2017 року на фасаді Прилуцького агротехнічного коледжу було відкрито меморіальну дошку загиблому на війні випускнику Олегу Санику.

Джерела

• Саник Олег Володимирович // Книга пам'яті полеглих за Україну.
• Герої не вмирають! Саник Олег Володимирович // Сторінка пам'яті на сайті Чернігівської ОДА.
• Герої не вмирають! Саник Олег Володимирович // Сторінка пам'яті на сайті Прилуцької РДА.
• Срібнянщина втратила героя // «Срібнянщина», 14 квітня 2017.
• Наталія Федосенко. «Я сподіваюсь, що Олежка в раю. Він на нього заслуговує» // Гарт. — 2017. — 20 квітня. — № 16 (2821). — С. 3, 18. Текст(рос.) на сайті Gorod.cn.ua