Свербига звичайна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Свербига звичайна
Цвітуча рослина із зав'язаними плодами. Австрія
Цвітуча рослина із зав'язаними плодами.
Австрія
Біологічна класифікація
Царство: Рослини
Відділ: Покритонасінні
Клас: Дводольні
Підряд: Капустоцвіті
Родина: Капустяні
Рід: Свербига
Вид: Свербига звичайна
Біноміальна назва
Bunias orientalis
Посилання
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Bunias orientalis
EOL logo.svg EOL: 592420
IPNI: 279703-1
ITIS logo.svg ITIS: 23067
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 358661

Сверби́га звича́йна (Bunias orientalis)[1] — багаторічна, рідше дворічна, трав'яниста рослина родини Капустяних. Велика рослина заввишки до метра та більше, із списоподібно-стрілоподібними в основі нижніми листками, яскраво-жовтими квітками, зібраними у верхівковий зонтик, і покритими темними бородавочками стеблами та плодами.

Їстівна рослина, на смак нагадує хрін, застосовується у свіжому стані в салатах, а також у вареному та сушеному вигляді.

Початково поширена, ймовірно, на Кавказі, у XXI столітті ця рослина трапляється майже по всій Європі та Західному Сибіру, а також на сході та заході Північної Америки. На розширення ареалу в Європі суттєво вплинули війни — свербигу використовували як фураж російські війська, ненавмисно переносячи її плоди на великі відстані.

Назва[ред. | ред. код]

У Словнику українських наукових і народних назв судинних рослин для цього виду наведені такі синоніми:

  1. сверби́га схі́дна — використовують нарівні з основною науковою назвою);
  2. порчак звича́йний, порчак, сверби́гуз звича́йний, свербі́гуз, гірчак, шкорлупа, хлезі́нь, сверіпа, свербейка, ласоч-трава, ласик, горлюпа, гарлюпа, гарлупа — етимологія цих народних назв залишається невідомою;
  3. грецики, грицай, грицик(и), катран, ріпа́к, ріпець — ці назви вказують на зовнішню схожість цього виду із, відповідно, грициками звичайними, катраном та справжнім (посівним) ріпаком[1].

Література[ред. | ред. код]

  • (рос.)Буйко Р. А., Кузьмина Л. В., Буданцев А. Л., Фурса Н. С. Сем. 9. Brassicaceae Burnett (Cruciferae Juss.) — Крестоцветные // Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование. Семейства Paeoniaceae — Thymelaeaceae / отв. ред. П. Д. Соколов. — Л. : Наука, 1985. — С. 52.
  • (рос.)Былова А. М. Свербига восточная / под ред. Т. А. Работнова // Биологическая флора Московской области. — Изд-во МГУ, 1974. — Вип. 1. — С. 52—66.
  • (рос.)Губанов И. А., Крылова И. Л., Тихонова В. Л. Род Свербига — Bunias L. // Дикорастущие полезные растения СССР / отв. ред. Т. А. Работнов. — М. : Мысль, 1976. — С. 144—145. — (Справочники-определители географа и путешественника). — 70 000 экз.
  • (рос.)Данчул Т. Ю., Шагова Л. И., Буданцев А. Л., Дорофеев В. И. Сем. 2. Brassicaceae Burnett (Cruciferae Juss.) — Крестоцветные // Растительные ресурсы России / отв. ред. А. Л. Буданцев. — СПб.—М., 2009. — Т. 2. — С. 103. — ISBN 978-5-87317-600-7.
  • (рос.)Ларин И. В., Ларина В. К. Bunias L. — Свербига // Кормовые растения сенокосов и пастбищ СССР / под ред. проф. И. В. Ларина. — М.—Л. : Сельхозгиз, 1951. — Т. II. — С. 427—428. — 10 000 экз.
  • (рос.)Ярмоленко А. В., Васильченко И. Т. 30. Bunias L. — Свербига // Сорные растения СССР / гл. ред. акад Б. А. Келлер, ред. тома Р. Ю. Рожевиц. — Л. : Изд-во АН СССР, 1934. — Т. III. — С. 94—96. — 10 175 экз.
  • (рос.)Al-Shehbaz I. A. 30. Bunias Linnaeus // Flora of North America. — New York — Oxford, 2010. — Vol. 7. — P. 444—445. — ISBN 0-19-531822-6.
  • (рос.)Cheo T. Y., Lu L. L., Yang G., Al-Shehbaz I., Dorofeev V. 35. Bunias Linnaeus // Flora of China. — Beijing, 2001. — Vol. 8. — P. 58—59. — ISBN 7-03-009359-3.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]