Грицики звичайні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Грицики звичайні
Capsella bursa-pastoris Sturm23.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
- Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Brassicales
Родина: Капустяні (Brassicaceae)
Рід: Грицики (Capsella)
Вид: Грицики звичайні
Біноміальна назва
Capsella bursa-pastoris
(L.) Medik.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Capsella bursa-pastoris
ITIS logo.jpg ITIS: 22766
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 3719
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Capsella bursa-pastoris

Гри́цики звича́йні (Capsella bursa-pastoris L., Capsella hyrcana Grosch.) — однорічна або багаторічна зелена рослина з родини Капустяних (Brassicaceae).

Міжнародна назва роду походить від латинського слова, що означає «сумка». Видова назва у перекладі з латинської мови — «пастухова». Місцеві назва — дика гречка, горобинець, горобине око тощо.

Морфологічна характеристика[ред.ред. код]

Hirtentäschelkraut.jpg

Однорічна трав'яниста рослина (10—15 см заввишки). Стебло пряме, просте або розгалужене. Прикореневі листки зібрані в розетці, перистороздільні, з трикутними, гострими, зубчастими частками, черешкові. Стеблові листки дрібніші, цілісні, ланцетні, сидячі, при основі стрілоподібні, стеблообгортні.

Квітки дрібні, правильні, зібрані у верхівкову китицю. Чашолистків і пелюсток по чотири, чашолистки яйцеподібні, пелюстки (2—3 мм завдовжки) білі, майже вдвоє більша від чашолистків. Тичинок шість, з них дві коротші за інші. Маточка одна, з верхньою зав'яззю, одним стовпчиком і головчастою приймочкою.

Плід — стиснутий з боків трикутно-оберненосерцеподібний стручечок (5—8 мм завширшки).

Екологічна приуроченість[ред.ред. код]

Росте як бур'ян на лісокультурних площах, лісових розсадниках, поблизу доріг, жител. Тіньовитривала рослина. Цвіте у квітні— червні.

Поширення[ред.ред. код]

Трапляються грицики по всій Україні. Заготовляють їх в усіх областях України.

Практичне використання[ред.ред. код]

Лікарська, вітамінозна, харчова, медоносна, кормова рослина.

У науковій медицині використовують надземну частину — Herba bursae pastoris, яку рекомендують проти різноманітних внутрішніх кровотеч (легеневих, ниркових, носових, шлунково-кишкових і особливо маткових), а також при надмірних менструаціях. Препарати грициків посилюють перистальтику кишечника, рекомендуються при застудах, хворобах печінки і нирок, сечового міхура, при порушенні обміну речовин, ревматизмі, малярії.

Квітки грицики звичайні

У народній медицині грицики використовують як кровоспинний засіб, при блювотах у вагітних жінок, при гіпертонічній хворобі, катарі і виразках шлунка, при запаленнях і піску в сечовому міхурі, при туберкульозі, простуді, геморої, жовчних каменях, нетриманні сечі, жіночих хворобах, дизентерії, венеричних хворобах. Сік з свіжої рослини п'ють при ревматизмі і проносах. Зовнішньо вживають для промивання ран, для компресів або розтирання при пораненнях чи контузії.

У гомеопатії використовують есенцію з свіжої рослини. У ветеринарній практиці грицики застосовують при кривавих проносах і сечі у великої рогатої худоби, при маткових кровотечах і послабленні тонусу матки. У траві грициків містяться алкалоїд бурсин, ефірні олії, сірковмісні й дубильні речовини, сапоніни, холін, яблучна, винна і лимонна кислоти, фітонциди, багато калію, залізо, мідь, хром, манган та інші мікроелементи. Листки містять вітамін С (90-170 мг%), провітамін А (10-12 мг%), вітаміни К, В2, D. Молоді рослини ніжні й смачні, придатні для приготування салатів, як приправа до м'ясних страв, їх добавляють у борщі, супи; з протертих листків готують пюре. Насіння грициків містить олію (27,9 — 30 %), тому його використовують як замінник гірчиці. Рослина задовільно поїдається худобою, медонос.

Збирання, переробка та зберігання[ред.ред. код]

Збирають надземну частину під час цвітіння, зрізуючи ножами, серпами, а при суцільних заростях скошують косами. Сушать на відкритому повітрі, на горищах під залізним дахом або під наметами з доброю вентиляцією, розстилаючи тонким шаром. Суху речовину пресують у тюки вагою по 100 кг. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк зберігання — три роки.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: «Урожай», 1979.


Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.