Сврліг
| Муніципалітет
Сврліг
Сврљиг 
Координати 43°25′ пн. ш. 22°07′ сх. д. / 43.417° пн. ш. 22.117° сх. д.Координати: 43°25′ пн. ш. 22°07′ сх. д. / 43.417° пн. ш. 22.117° сх. д.
|
Сврліг (серб. кир. Сврљиг) — місто та муніципалітет у Нишавському окрузі на півдні Сербії. Згідно з переписом 2011 року, у місті проживало 7 553 жителі, а в муніципалітеті — 14 249 осіб.
Географія[ред. | ред. код]
Сврліг розташований на річці Сврлішські Тимок, 30 км на схід від Ніша, третього за величиною міста Сербії. До сусідніх сіл належать Црнолєвиця та Преконога.
Історія[ред. | ред. код]
Антропологія[ред. | ред. код]
Антропологічне дослідження Михайло Костича стверджує, що провінція Сврліг була населена переважно «старим» населенням, а частина походить від «колоністів другої половини 15 століття». [1] За словами Петра Влаховича, Сврліг є частиною сербського етнографічного регіону Шопи. [1]
Середньовіччя[ред. | ред. код]
Сврліг — назва жупи (жупи) в середні віки. Вперше згадується в географічному переліку графств і міст у грамотах візантійського імператора Василія II 1019–20 років. [2] Поселення та його околиці згадуються як частина Ніської єпархії. У 1183 році Сврліг та інші прилеглі укріплення були захоплені сербським великим князем Стефаном Неманею. Укріплення здебільшого відноситься до середньовічного сербського періоду. [2] Він знаходився на дорозі, яка з'єднувала Ніш з дорогою на Константинополь. [3] Євангеліє, написане в Сврлігу в сербській редакції старослов'янської мови 1279 року, збереглося фрагментарно. [4] Після завоювання Бранічево сербським королем Стефаном Мілютіном у 1290-х роках Сврліг став прикордонним регіоном. Сврліг був завойований і пограбований у 1413 році османським принцом Мусою Челебі. [2] Тоді воно було частиною Сербської деспотовини Стефана Лазаревича. [2]
Ранньомодерний період[ред. | ред. код]
Османською мовою місто було відоме як Ісферлік та Ісфірліг. [5] В адміністративному відношенні входило до Відинського санджаку. [6]
Новий час[ред. | ред. код]
Під час Топлицького повстання (1917) в регіоні діяли сербські партизанські загони. [7]
У 1922 році було побудовано шосе Ніш–Сврліг–Княжевац–Заєчар. [8] З 1929 по 1941 рік Сврліг входив до складу Моравської бановини Королівства Югославія. Під час Другої світової війни в регіоні діяли югославські партизани. [9]
Демографія[ред. | ред. код]
| Зміни населення | ||
|---|---|---|
| Рік | Населення | Зміна |
| 1948 | 32 282 | — |
| 1953 | 32 939 | +2.0% |
| 1961 | 30 260 | −8.1% |
| 1971 | 26 505 | −12.4% |
| 1981 | 24 242 | −8.5% |
| 1991 | 20 740 | −14.4% |
| 2002 | 17 284 | −16.7% |
| 2011 | 14 249 | −17.6% |
Згідно з результатами перепису 2011 року, муніципалітет Сврліг мав 14 249 мешканців.
Етнічні групи[ред. | ред. код]
Етнічний склад муніципалітету: [10]
| Етнічна група | Населення | % |
|---|---|---|
| серби | 13 843 | 97,15% |
| цигани | 157 | 1,10% |
| угорці | 9 | 0,06% |
| македонці | 8 | 0,06% |
| болгари | 6 | 0,04% |
| хорвати | 6 | 0,04% |
| інші | 220 | 1,54% |
| Всього | 14 249 |
Економіка[ред. | ред. код]
У наступній таблиці наведено попередній огляд загальної кількості зайнятих за основним видом діяльності (станом на 2017 рік): [11]
| діяльність | Всього |
|---|---|
| Сільське, лісове та рибне господарство | 8 |
| Переробна промисловість | 1,105 |
| Розподіл електроенергії, газу та води | 20 |
| Розподіл води та поводження з водними відходами | 36 |
| Будівництво | 109 |
| Опт і роздріб, ремонт | 344 |
| Рух, зберігання та зв'язок | 88 |
| Готелі та ресторани | 73 |
| ЗМІ та телекомунікації | 35 |
| Фінанси та страхування | 10 |
| Майновий фонд і статут | - |
| Професійна, наукова, інноваційна та технічна діяльність | 54 |
| Адміністративні та інші послуги | 12 |
| Адміністрація та соціальне забезпечення | 128 |
| Освіта | 172 |
| Охорона здоров'я та соціальна робота | 113 |
| Мистецтво, дозвілля та відпочинок | 4 |
| Інші послуги | 28 |
| Всього |
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ а б Jasna Bjeladinović-Jergić (2001). Зборник Етнографског музеја у Београду: 1901-2001. Етнографски музеј. с. 183. ISBN 9788678910081.
- ↑ а б в г Geografsko društvo (1969). Glasnik. Т. 49—52. с. 103.
- ↑ Синиша Мишић (2010). Лексикон градова и тргова средњовековних српских земаља: према писаним изворима. Завод за уџбенике. с. 252. ISBN 978-86-17-16604-3.
- ↑ Arheografski prilozi. Narodna biblioteka Srbije, Arheografsko odeljenje. 1999. с. 555.
Ово је писани споменик чије је друго издање приредио Никола Родић 1999. године 1 Фрагменти старог рукописног јеванђеља српске редакције старословенског језика писани су на пергаменту године 1279. у Сврљигу
- ↑ Hazim Šabanović (1969). Prilozi za orijentalnu filologiju: Revue de philologie orientale.
- ↑ Gliša Elezović (1974). Turski spomenice. с. 169.
- ↑ Божица Младеновић (1 вересня 2007). Топлички устанак 1917.: збирка докумената. Istorijski institut. с. 64–. GGKEY:X5X73Z78UTZ.
- ↑ Srboljub Đ Stamenković (2001). Географска енциклопедија насеља Србије: М-Р. Универзитет у Београду. Географски факултет. ISBN 978-86-82657-15-6.
- ↑ Petar Višnjić (1985). Operacije za oslobođenje istočne Srbije: jun-oktobar 1944. Izd. Istorijski arhiv "Timočka krajina".
- ↑ ETHNICITY Data by municipalities and cities (PDF). stat.gov.rs. Statistical Office of Serbia. Процитовано 16 лютого 2018.
- ↑ ОПШТИНЕ И РЕГИОНИ У РЕПУБЛИЦИ СРБИЈИ, 2018 (PDF). stat.gov.rs (серб.). Statistical Office of the Republic of Serbia. Процитовано 16 березня 2019.