Цигани

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Цигани
Загальна кількість За різними оцінками від 5 до 11 млн у світі[1][2], від 10 до 12 млн в Європі[3].
Найбільші розселення Іспанія Іспанія, Румунія Румунія, Туреччина Туреччина, Франція Франція, Болгарія Болгарія, Угорщина Угорщина, Греція Греція, Росія Росія, Італія Італія, Сербія Сербія, Велика Британія Велика Британія, Словаччина Словаччина, Німеччина Німеччина, Республіка Македонія Республіка Македонія, Україна Україна (Закарпаття).
Близькі етнічні групи Доми, боша, інші індоарійські народи
Мова Циганська мова, мова в залежності від місцевості
Релігія Християни
(православні, католики, протестанти),
мусульмани,
індуїсти[4]

Цигани — група народів індійського походження[5], що проживає у багатьох країнах світу — в Європі, Близькому та Середньому Сході, Північній Африці та в країнах обох Америк (переважно в Латинській).

Етнонім цигани походить від середньогрецького Atsigan, перші згадки датуються ХІІІ століттям, саме від цього кореня пішла ціла група схожих назв у слов'янських та німецькій мові.

Циганська мова належить до індійської групи індоєвропейських мов. Однак слід зазначити, що дуже значна частина циган, якщо не більшість, не говорять циганською, а послуговуються місцевими мовами або ж їх діалектами.

Історія[ред.ред. код]

Movimiento gitano.jpg
Eurogipsy.PNG

Історія поширення[ред.ред. код]

Час виходу з Індії різні дослідники називають періоди від 5-7 до 10-12 століть. Після виходу з Індії цигани спершу осіли в Західній Азії і жили переважно у східній частині Візантійської імперії та закавказьких провінціях Ірану. Про це свідчать лінгвістичні дані - в циганській мові є цілий пласт запозичень з перської, грецької та вірменської мов. І навпаки, відсутні запозичення з арабської, що беззаперечно спростовує колись популярну «єгипетську» теорію походження. У 13-18 століттях розселилися по Європі. З 16-17 століття з'являються в країнах Південної Америки. Після вимирання більшості індіанців від хвороб уряди Іспанії та Португалії використовували різні способи залюднення своїх величезних колоній в Америці — зокрема, й примусове переселення циган.[Джерело?]

У Європі появу циган вперше зафіксовано у хроніці угорського короля Андраша ІІ (1219). У Словаччині їхня поява відображена у хроніці Далиміла 1242 року. Але це були невеличкі групи циган. Масова їх поява у Чехії відома з 1399 року, коли з Австрії прибули сікапу černy. В Угорщині цигани масово з'явилися близько 1417 року, коли імператор Сигізмунд погодився видати їм охоронні грамоти. Вони прибули до Вестфалії, ганзейських міст, Швейцарії. 1419 року цигани перейшли кордони сучасної Франції, а у серпні 1427 року вперше з'явилися біля брам Парижа, який перебував тоді в руках англійців. Їхній табір у Шатель-Сен-Дені протягом трьох тижнів приваблював цілі юрби допитливих.

Перші згадки про циган у португальських джерелах належать до XVI ст. Майже тоді ж вони з'явилися в Шотландії та Англії. Можливо, там вони привертали менше уваги, ніж на своїх попередніх стоянках, бо на Британських островах споконвіку жили кочівники «тінкери», спосіб життя яких багато в чому нагадував циганський.

Нашестя керделарів[ред.ред. код]

Одним з найважливіших явищ циганської історії було розселення румунських циган «керделарів» (котлярів), зараз їх нащадки становлять приблизно половину всіх циган світу. З пізнього середньовіччя Румунія була чи не головною «циганською» країною світу і мала значне циганське населення. Всупереч міфологічним уявленням про «вільний» народ, цигани в Румунії перебували в рабстві, яке було оформлене навіть юридично. І хоч частина з них тікала (саме від таких утікачів походить найбільша українізована частина наших циган «серви», що отримали назву від лат. servus (раб)), але масова міграція румунських циган розпочалася лише після скасування рабства в 60-ті роки 19 століття. Цей процес розселення отримав назву «велике нашестя керделарів». Саме тоді вони розселилися як у країнах, де вже існували циганські меншини, так і в тих, де циган до тих часів не було чи майже не було.

Сучасність[ред.ред. код]

Прапор циган

8 квітня 1971 року в Лондоні відбувся установчий з'їзд Міжнародного союзу циган, в якому взяли участь представники 30 країн (відтоді 8 квітня відзначають як Міжнародний день ромів).

Національний прапор циган: верхня частина — синя (символізує небо), нижня — зелена (символізує траву), посередині — червоне колесо (символ вічної дороги).

Поширеність[ред.ред. код]

Кількість циган у світі припускають в межах 2-8 млн. Майже всі вони двомовні: знають свою мову і тієї країни, де оселилися.

Цигани в Україні[ред.ред. код]

Тарас Шевченко. Циганка-ворожка. 1841 рік
Докладніше: Цигани в Україні

Вперше в Україні з'явилися у 15-16 ст. — спочатку в Бессарабії та в Криму.

Перша письмова згадка про циган в Україні — 1501 рік (в охоронній грамоті, виданій великим литовським князем Олександром циганському ватажкові Василю).

Традиційними зайняттями циган були ремесла: ковальство, столярство, лоткарство, конярство і мандрівна торгівля; інші джерела їх заробітку — музика, співи і танці, також ворожіння.

За релігією цигани на Наддніпрянщині були православні, в Галичині й на Закарпатті — греко-католики.

За переписом 1926 р. в УСРР жило 13 000 циган (у тому ч. 2 500 у містах); у Криму їх було 1 300, на Північному Кавказі — 6 800. Усіх циган на українських етнічних землях (на 1926 р.) було бл. 20 000.

За переписом 1970 р. в УРСР жило 30 100 циган (1959 — 28 000).

Цигани у Вінниці

Розселені по всіх областях України, але найбільше їх на Закарпатті, у Криму і Південній Бессарабії. Майже половина їх живе по містах. Лише 40 % циган у містах вважають циганську мову рідною, у селах — 35 %; решта за рідну мову вважає українську, російську та румунську мови.

За радянських часів влада намагалася змусити всіх циган до осілого життя (постанова 1926 року і указ Президії Верховної Ради СССР 1956 р.).

Нині багато циган працює в сільському господарстві і промисловості, але й далі чимало їх тримається старих традицій.

Цигани вирізняються своєрідним одягом, мають багатий фольклор, зокрема, у ділянці народної поезії (особливо казки), музики, танцю.

Циганські мотиви мали вплив на музику й літературу, зокрема, в Україні є вони в творчості Степана Руданського, Михайла Старицького, Миколи Гоголя, Івана Франка та ін.

Цигани в ЄС[ред.ред. код]

Левова частина циган в Євросоюзі опинилися там разом із його розширенням. Хвиля ж переселення циган з центральної і східної Європи в західному напрямку почалася з 2004 року та досягла свого апогею після приєднання Румунії до ЄС у 2007 році. Тамтешні цигани їдуть до Італії, яка є найближчою до Балкан країною зі старої європейської сім'ї. Восени 2007 року кількість таборів, що виросли довкола італійських міст досягла вже 340. Міністр внутрішніх справ Італії Джуліано Амато виступив у Сенаті з гострою промовою стосовно ситуації, що склалася:

« Це справжній біблійний вихід (exodus) циган із Румунії. Ситуація кризова і ми маємо діяти.  »

Італійські політики були одностайні в тому, що потрібно обмежити приплив циган, оскільки є побоювання виникнення етнічних конфліктів. Мийники автомобільного скла, що силоміць нав'язують свої послуги, жебраки та грабіжники сьогодні в Італії творять образ цього народу в ЄС.[6]

Впродовж 2005 до 2015 років у восьми країнах Центральної та Східної Європи триватиме проект Декада ромської інтеграції.

Кочівництво[ред.ред. код]

Всупереч уявленням, більшість циган не кочують. Дійсно, в циган є традиція кочівлі, а їхні традиційні ремесла - ковальство, лудження посуду, торгівля кіньми, ворожіння — сприяли переїздам із місця на місце в пошуках клієнтів. Однак, насправді завжди більшість циган живуть осіло, а кочівники становлять лише меншу частину. Часто значно меншу. Навіть у Румунії 18-19 століть, яка вважається еталоном циганського способу життя, кочувало дещо менше половини циган. Міф про кочових циган має два підґрунтя. По-перше, оскільки цигани становили й становлять лише невеличку частку населення, більшість людей ніколи не бачили циганських поселень, але майже всі бачили кочових циган. По-друге, дійсно є регіон, де цигани виключно кочували і де досі саме так живе більшість із них - це Західна й частково Центральна Європа. У часи пізнього Середньовіччя в Німеччині, Франції та Англії було прийнято закони, що забороняли циганам оселятися будь-де постійно та володіти нерухомістю, тож вести інший спосіб життя, окрім кочівлі, цигани просто не могли. Саме тому в західноєвропейській традиції цигани є виключно кочівниками.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Encyclopædia Britannica Online (англ.)
  2. Ethnologue: Languages of the World, Sixteenth edition. Dallas 2009. (англ.)
  3. EU demands action to tackle Roma poverty (англ.)
  4. Worldmark Encyclopedia of Culture & Daily Life. Vol. 4: Europe. Cleveland 1998. РР. 316, 318. (англ.)
  5. Генетики підтвердили індійське походження циган
  6. Цигани йдуть на Рим. Італії загрожує етнічний конфлікт із циганами. «ЕКСПРЕС» 7-7 жовтня 2007 року № 146 (3627) ст.5

Література[ред.ред. код]

Ресурси інтернету[ред.ред. код]

Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми


Етнографія Це незавершена стаття з етнографії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Етнологія Це незавершена стаття з етнології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.