Свьонтники-Гурне
Свьонтники-Гурне Świątniki Górne | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Основні дані | ||||
49°56′ пн. ш. 19°57′ сх. д. / 49.933° пн. ш. 19.950° сх. д. | ||||
Країна | Польща | |||
Регіон | Малопольське воєводство | |||
Столиця для | Ґміна Сьвйонтники-Ґурне (місько-сільська гміна) | |||
Статус міста | 1997 | |||
Площа | 4,44 км² | |||
Населення | 2280 (2011)[1] | |||
· густота | 479 (2008[2]) осіб/км² | |||
Телефонний код | (48) 12 | |||
Часовий пояс | UTC+1 і UTC+2 | |||
Номери автомобілів | KRA | |||
GeoNames | 3084107 | |||
OSM | ↑2645060 ·R (Ґміна Сьвйонтники-Ґурне) | |||
SIMC | 0337774 | |||
Поштові індекси | 32-040 | |||
Міська влада | ||||
Вебсайт | swiatniki-gorne.pl | |||
Мапа | ||||
| ||||
| ||||
Свьонтники-Гурне у Вікісховищі |
Свьо́нтники-Гу́рне (пол. Świątniki Górne) — місто в південній Польщі. Належить до Краківського повіту Малопольського воєводства. Географічно воно розташоване на Велицькому Передгір’ї. Відомий осередок слюсарного ремесла (замки, художні слюсарні вироби).
Свьонтники-Гурне було засновано, ймовірно, в XI столітті як службове поселення, що належало капітулу Краківського собору. Відібрані жителі були зобов’язані служити в соборі в Кракові на богослужіннях, стежити за порядком, дзвонити (у тому числі в дзвін Зигмунта в певний період). Першу збережену згадку про Свьонтники-Гурне можна знайти в "Liber beneficiorum" Яна Длугоша, де згадується, серед іншого, про поділ села на 12 дворів, про кордони.
У 1590–1600 рр. краківський єпископ кардинал Єжи Радзивілл залучив італійських зброярів для оснащення єпископських хоругв. Це дало поштовх ковальській та зброярській діяльності у Свьонтниках. Коли наприкінці XVIII століття не було ринку збуту гусарських обладунків і шабель, жителі села перенесли свій досвід на виробництво переважно замків і навісних замків.
З 1772 року Свьонтники-Гурне перебували під владою Австрії. Турбуючись про технічний і промисловий розвиток Галичини, на прохання сейму у Львові цісарська влада у 1888 році заснувала Слюсарну школу для навчання майбутніх слюсарів і запровадження нової технології виробництва замків (наприклад, ручні та парові преси).
Жителі Свьонтників-Гурне брали участь у боротьбі за волю 1846 р. (в Угорщині) та в Січневому повстанні. Вони також воювали в лавах польських легіонів і призивалися до австрійської армії під час Першої світової війни, а потім і під час польсько-радянської війни 1920-1921 рр. У міжвоєнний період у Свьонтниках-Гурне припадає пік розвитку слюсарної справи. Крім Слюсарної фірми, що діяла при Слюсарній школі, діяли також невеликі промислові фірми – «Haszpień» Станіслава Квінтовського, "Mazur» і фірма «Polonez». Після Другої світової війни нова влада, обклавши приватні підприємства величезними податками, призвела до припинення їхньої діяльності та створила на їхньому місці кооператив металістів «Przyszłość».
У 1975-1998 рр. містечко знаходилося в краківському воєводстві. Свьонтники-Гурне отримали права міста у 1997 р.
З 2001 р. діє Музей слюсарної справи Марціна Мікули. Костьол св. Станіслава внесено до воєводського реєстру пам’яток[3].
В атмосферному, приємному музеї невеликих розмірів ми дізнаємось більше про польських гусар, а також побачимо дивовижні колекції інструментів та слюсарних виробів. Виставка в Музеї слюсарного мистецтва неодмінно зацікавить усіх чоловіків, а особливо любителів саморобки. Це чудова можливість здійснити подорож у часі та дізнатися багато цікавинок. Музей єдиний у своєму роді і є унікальною пам'яткою, якої немає в жодному іншому регіоні країни.
Історична будівля імператорсько-королівського слюсарного училища була побудована в 1888-1894 рр. Збудована з червоної цегли, в стилі галицької архітектури, двоповерхова. Будівлю спроектував Юзеф Сари. У підвалі школи розташована «Півниця під таємним замком», унікальне місце зустрічі жителів та прихильників ґміни, де організовуються історичні майстерні, мистецькі вистави та інші культурні заходи. На розі будинку встановлено кований орел-прапор 1912 р. поряд із шкільною брамою у вигляді переплетених гілок троянд і винограду. Ініціатором та їх автором був перший випускник, а згодом викладач Слюсарної школи Станіслав Квінтовський. На шкільному подвір’ї стоїть ковальський фрикційний прес ХІХ ст. як пам’ятка про неіснуючі шкільні майстерні. Це пам'ятка і символ багатовікових ковальських і слюсарних традицій. Нині будівля є частиною шкільного комплексу[3].
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:
Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
---|---|---|---|---|
Чоловіки | 1128 | 228 | 797 | 103 |
Жінки | 1152 | 232 | 690 | 230 |
Разом | 2280 | 460 | 1487 | 333 |
- ↑ а б GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1]. [недоступне посилання]
- ↑ а б Świątniki Górne. Wikipedia, wolna encyklopedia (пол.). 25 листопада 2022. Процитовано 13 лютого 2023.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
Це незавершена стаття з географії Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |