Сейдозерит
| Сейдозерит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | перевизначений (Rd)[d][1][2] |
| Абревіатура | Sdz[3] |
| Хімічна формула | Na₂Zr₂Na₂MnTi(Si₂O₇)₂O₂F₂[1] |
| Nickel-Strunz 10 | 9.BE.25 |
| Dana 8 | 56.2.6a.1 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | моноклінна сингонія[4] |
| Просторова група | просторова група P2/cd[4] |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Сейдозероd[5] |
| Типова місцевість | Сейдозероd[5] |
 Сейдозерит у Вікісховищі | |
Сейдозерит (рос. сейдозерит; англ. seidozerite; нім. Seidozerit m) — мінерал, силікат цирконію, титану й натрію острівної будови.
За назвою Сейдозера, Кольський півострів (Й. И. Семенов, М. Е. Казакова, В. И. Симонов, 1958).
- 1. За Є. Лазаренком: Na4MnTi(Zr1,5Ti0,5) [(O|F|OH)|Si2O7]2.
- 2. За «Fleischer's Glossary» (2004): (Na, Ca)2(Zr, Ti, Mn)2Si2O7 (O, F)2.
Склад у % (з р-ну Сейдозера): Na2O — 14,55; MnO — 4,22; ZrO2 — 23,14; TiO2 — 13,16; F — 3,56; SiO2 — 31,40; H2O — 0,60. Домішки: Fe2O3 (2,85); CaO (2,80); Al2O3 (1,38); MgO (1,79); FeO (1,06); Nb2O5 (0,60).
Сингонія моноклінна. Утворює віялоподібні зростки, аґреґати з видовжених кристалів, а також сфероліти. Спайність досконала. Густина 3,47. Тв. 4,0 — 5,5. Колір буро-червоний, червонувато-жовтий, коричневий. Напівпрозорий, просвічує червоним кольором. Блиск скляний, сильний. Крихкий. Утворюється з мікрокліном і егірином на ранніх стадіях пегматитового процесу. Зустрічається з апатитом, ільменітом, титан-ловенітом у нефелінових пегматитах. Рідкісний. Знайдений у лужних пегматитах Ловозерського масиву (р-н Сейдозера, Кольський п-ів).
Розрізняють:
- сейдозерит кальціїстий (різновид сейдозериту, який містить до 9 % CaO).
- ↑ а б International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (November 2016) — 2016.
- ↑ Sokolova E. V., Cámara F. The seidozerite supergroup of TS-block minerals: nomenclature and classification, with change of the following names: rinkite to rinkite-(Ce), mosandrite to mosandrite-(Ce), hainite to hainite-(Y) and innelite-1T to innelite-1A // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2017. — Vol. 81. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MINMAG.2017.081.010
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б mineralienatlas.de
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Сейдозерит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Сейдозерит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |