Села Моліса
| Села Моліса | |
|---|---|
| Міністр торгівлі | |
| 13 травня 2011 — 24 квітня 2011 | |
| Прем'єр-міністр | Серж Вохор |
| Попередник | Гам Ліні |
| Наступник | Гам Ліні |
| Міністр фінансів | |
| 2 грудня 2010 — 22 вересня 2008 | |
| Прем'єр-міністр | Едуард Натапеї |
| Попередник | Віллі Джиммі |
| Наступник | Моана Каркассес Калосіль |
| Член Парламенту Вануату | |
| вересень 2012 — серпень 1982 | |
| Народився |
15 грудня 1950 Еспіріту-Санто, Провінція Санма, Вануату |
| Помер |
21 серпня 2022 (71 рік) Порт-Віла, Вануату[1] |
| Відомий як | політик |
| Країна | Вануату |
| Alma mater | Південнотихоокеанський університет |
| Політична партія | Партія Вануаку |
Села Моліса (нар. 15 грудня 1950 — пом. 21 серпня 2022)[2] — вануатський політик, член парламенту Вануату з 1982 по 2012 рік[3][4]. Він обіймав кілька посад в уряді протягом своєї кар'єри, зокрема чотири терміни на посаді міністра фінансів.
Біографія[ред. | ред. код]
Моліса навчався в британській колоніальній середній школі на тодішніх Нових Гебридах з 1966 по 1970 рік, вищу освіту здобував в Південнотихоокеанському університеті в Суві, Домініон Фіджі з 1971 по 1973 рік. У 1974 році він навчався в Школі медицини Фіджі[5].
Моліса був членом парламенту з 1982 по 2012 роки, як представник двох виборчих округів на своєму рідному острові Еспіриту-Санто. У 1983 році він обіймав посаду міністра внутрішніх справ; з 1983 по 1987 рік — міністра закордонних справ; з 1987 по 1991 рік — міністра фінансів; у 1996 році — міністра торгівлі, комерції та промисловості; з 1998 по 1999 рік — міністра фінансів; з 2001 по 2002 рік — міністра земель та природних ресурсів; з 2002 по 2004 рік, з 2008 по 2010 рік і з 2011 по 2012 рік — міністра фінансів[5][6]. Кожного разу, коли він обіймав посаду міністра фінансів, він також керував Групою світового банку, Міжнародним валютним фондом й Азійським банком розвитку.
Наприкінці 1980-х років, як міністр закордонних справ, він контролював угоду з Радянським Союзом про комерційний вилов риби[7]. На посаді міністра фінансів він контролював виключення Вануату зі списку ОЕСР як офшорної зони неготової до співпраці[8]. Він прагнув заохочувати використання кокосової олії, отриманої з виробленої у Вануату копри, як палива для автомобілів для зменшення залежності країни від імпортної нафти[9].
У березні 2006 року Моліса звинуватив уряд Хама Ліні в нерішучості з низки питань і спробував замінити його на посаді прем'єр-міністра через вотум недовіри парламенту. Молісу підтримали Конфедерація зелених, Меланезійська прогресивна партія та Союз поміркованих партій, але ця ініціатива провалилася[10].
У червні 2008 року Моліса став головою незалежної моніторингової групи, якій доручили нагляд за підготовкою Народної хартії Республіки Фіджі за зміни, мир і прогрес[3][11].
У вересні 2008 року його знову призначили міністром фінансів, але він втратив свою посаду 2 грудня 2010 року, коли уряд Натапеї відсторонили через вотум недовіри, і він сидів на лаві опозиції протягом наступних чотирьох місяців. 24 квітня 2011 року нового прем'єр-міністра Сато Кілмана усунули через вотум недовіри, і його змінив Серж Вохор. Вохор призначив Молісу міністром торгівлі; однак через три тижні апеляційний суд скасував обрання Вохора та його прем'єрство, і Моліса втратив свою посаду в уряді[12]. 16 червня Верховний суд скасував вибори та прем'єрство Кілмана на конституційних підставах, і попередній прем'єр-міністр Едвард Натапеї став тимчасовим прем'єр-міністром до обрання нового лідера. Молісу відновили на посаді тимчасового міністра торгівлі[13].
З 2014 по 2015 рік він обіймав посаду посла Вануату в Китайській Народній Республіці.
У 1976 році Села Моліса одружився з Грейс Мера Молісою, впливовим політиком і поетесою. Вони вдвох брали участь у підготовці Конституції Вануату. Грейс Мера померла у 2002 році[14].
Додаткова література[ред. | ред. код]
- Molisa, Sela (9 травня 2022). EU, France should look at themselves before targeting Pacific nations on tax. The Pacific Advocate.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Vanuatu mourns passing of former parliamentarian Sela Molisa — 2022.
- ↑ Vanuatu mourns passing of former parliamentarian Sela Molisa
- ↑ а б «Vanuatu MP to monitor charter», Fiji Times, 12 June 2008
- ↑ «Molisa wins Vanuatu seat», Fiji Times, 13 September 2008
- ↑ а б Biography of Sela Molisa [Архівовано 2 березня 2012 у Wayback Machine.] on the website of the Parliament of Vanuatu
- ↑ Australian National University (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 липня 2008. Процитовано 23 серпня 2022.
- ↑ «Fishing Yields Soviet a South Pacific Toehold», New York Times, 11 May 1987
- ↑ «Vanuatu retiré de la liste» [Архівовано 26 червня 2008 у Wayback Machine.], Tahiti-Pacifique Magazine, June 2003
- ↑ «In Vanuatu, a proving ground for coconut oil as an alternative fuel», Onecountry.org, June 2003
- ↑ «Melanesia in Review: Issues and Events, 2006» [Архівовано 16 червня 2011 у Wayback Machine.], The Contemporary Pacific, autumn 2007
- ↑ Newly appointed Fiji People’s Charter Monitoring Group chair prepared for difficult role. Radio New Zealand International. 13 червня 2008. Процитовано 8 листопада 2011.
- ↑ «Vanuatu Court decision results in change of government», ABC Radio Australia, 13 May 2011
- ↑ Vanuatu interim leader appoints cabinet ministers ahead of prime ministerial vote Thursday. Radio New Zealand International. 20 червня 2011. Процитовано 8 листопада 2011.
- ↑ «Voice of Vanuatu's women» [Архівовано 2012-01-17 у Wayback Machine.], University of the South Pacific
Посилання[ред. | ред. код]
|
