Селезінка Василь Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Селезінка Василь Михайлович
Селезінка1.jpg
Псевдо Ахтемійчук О., Далак Б., Ясурі М.,Зеленчук А.,Зомай Г.,Турецький В.та інші (всього 12)
Народився 14 жовтня 1933(1933-10-14)
с. Іспас (тепер Спас) Коломийського району на Івано-Франківщині
Помер 11 листопада 2017(2017-11-11) (84 роки)
м. Чернівці
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність письменник, журналіст, актор, театральний критик, театральний і телевізійний режисер, педагог, музикант
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Мова творів українська, білоруська, російська, румунська
Роки активності 1956 — 2017
Нагороди Лауреат «Музичного турніру міст» СРСР (1971), лауреат премії ім. Йосипа Главки (2001), нагороджений дипломами за участь і перемогу в багатьох творчих конкурсах. У 2005 році йому присвоєно звання Заслужений діяч мистецтв України

Селезінка Василь Михайлович
Селезінка25.jpg
Народився 14 жовтня 1933(1933-10-14) (85 років)
Помер 11 листопада 2017(2017-11-11) (84 роки)
Національність українець
Громадянство Україна Україна
Діяльність Актор, амплуа – ролі реалістично-психологічного репертуару
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Роки діяльності 1956 - 1963
Дружина Марія Миколаївна, лікар
Діти Роман, Оксана
Провідні ролі Гриць («Якщо ти любиш» Миколи Зарудного), Тиберій («Вій» М.Кропивницького), Никифор («Дністрові кручі» Юрія Федьковича)
Нагороди та премії
Заслужений діяч мистецтв України

Василь Михайлович Селезінка (народився 14 жовтня 1933 в селі Іспас Горішній, Коломийського району Івано-Франківської області11 листопада 2017, м. Чернівці) — актор, письменник, журналіст, театральний і телевізійний режисер, театральний критик, музикант, педагог, краєзнавець, громадсько-культурний діяч. Член Спілки журналістів України (1973), Заслужений діяч мистецтв України (2005).

Закінчив з відзнакою акторський факультет Київського театрального інституту імені Карпенка-Карого (1956), журналістський факультет Львівського національного університету імені Івана Франка (1967) та режисерські курси в Ленінграді (1968) і в Києві (1973).

Сім років працював актором в Рівненському обласному театрі, потім головним режисером Чернівецької обласної студії телебачення. Автор, або співавтор і режисер, призначених для передачі по республіканському (УТ), союзному (ЦТ) та Інтербаченню, зокрема передач культурно-мистецького спрямування «Сяйво». Автор, режисер та ведучий циклу передач (всього було 139 передач) «Місто моєї любові», в яких передавав глядачам архітектурну і пейзажну красу «маленького Парижа» (Чернівців).

Був художнім керівником Чернівецького українського музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської.

Є автором близько 1000 друкованих статей, рецензій, драматичних і прозових творів.

Освіта[ред. | ред. код]

Перша фотографія

Навчався в Коломийській середній школі імені В. Стефаника, але в 10 класі його виключено з політичних мотивів; через 50 років школа вибачилась, вручивши йому медаль «Найкращий випускник школи».

З 1951 — бібліотекар в Іспасі (Горішньому) та учень Ковалівської вечірньої середньої школи робітничої молоді.

В юному віці почав писати і ставити на сільській сцені власні п'єси та інсценізувати інших авторів.

У 1956 році закінчив з відзнакою Київський інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого (у професорів К.Хохлова і Л.Олійника).

з дружиною і дітьми

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

З 1956 по 1963 роки працює в місті Рівне — актор, одночасно асистент режисера, зав. трупою, керівник і викладач акторської студії при театрі, член режисерської колегії (здійснив постановку «Білої троянди» Б.Юнгера), а за сумісництвом — викладач Рівненського педагогічного інституту, позаштатний кореспондент обласної газети "Червоний прапор, лектор товариства «Знання».

В 1963 році його запрошують на роботу в м.Чернівці, де він впродовж 32 років — незмінний керівник режисерсько-постановочної групи Чернівецької державної студії телебачення. З 1994, будучи головним режисером, був за сумісництвом впродовж 2,5 років, ще й художнім керівником Чернівецького українського музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської, де здіснив постановку забутої п'єси замовчуваного драматургаСильвестра Яричевського «Ні, це не біс у ребро», а в народному оперному театрі Центрального Палацу Культури Чернівців — опер «Катерина» Миколи Аркаса і «Наталка Полтавка» Миколи Лисенка, За сумісництвом деякий час — викладач режисерського відділу культосвітнього училища та Вищого професійного художньо-технічного училища. З 1992 — керівник народного літературного театру «Слово» Будинку естетики та дозвілля Чернівців, для якого написав понад 10 п'єс та композицій.

У 1967 закінчив факультет журналістики Львівського університету ім. І.Франка без відриву від виробництва, а в 1968 — режисерські курси в м. Ленінград..

За 40 років роботи на Чернівецькій студії телебачення він автор, або співавтор і режисер спочатку всіх без винятку, а згодом — найвідповідальніших, найпрестижніших телепередач,

З японкою Йоко Окуно, яка жила в сім'ї В.Селезінки, вивчаючи українську мову

призначених для передачі по республіканському (УТ), союзному (ЦТ) та Інтербаченню. В. М. Селезінка лауреат «Музичного турніру міст» СРСР (1971), лауреат премії ім. Йосифа Главки (2001), нагороджений дипломами за участь і перемогу в багатьох творчих конкурсах.

Основні дати життя й діяльності В. М. Селезінки[ред. | ред. код]

14 жовтня (за іншими даними 26 жовтня) 1933 року М. С. Селезінка народився в селі Іспас Горішній (тепер село Спас) Коломийського району Івано-Франківської області.
1941–1949 рр. Навчався в школі села Іспас Горішній (тепер село Спас).
1949–1951 рр. Учень Коломийської середньої школи № 1 ім. В.Стефаника.
1951–1952 рр. Навчався в Ковалівській вечірній середній школі робітничої молоді. Одночасно — завідувач сільської бібліотеки с. Іспас Горішній (тепер село Спас).
1952–1956 рр. Студент Київського інституту театрального мистецтва імені Карпенка-Карого, який закінчив з відзнакою. (Професори К. Хохлов, Л. Олійник)
1956–1063 рр. Актор Рівненського обласного музично-драматичного театру, де зіграв понад 30 ролей.
1957–1963 рр. Лектор товариства «Знання» (м. Рівне).
1960–1963 рр. За сумісництвом викладач Рівненського педагогічного інституту.

Сцена з вистави «Тайфун»
Роль свата з вистави «Безталанна» Карпенка-Карого

1963–1995 рр. Керівник режисерсько-постановочної групи Чернівецької державної студії
телебачення (м. Чернівці).
1995–2007 рр. Чільний працівник Чернівецької державної студії телебачення (м. Чернівці). 1963–1964 рр. Викладач режисерського відділу Чернівецького культосвітнього училища. 1963–1967 рр. Навчався на факультеті журналістики Львівського державного університету ім. І.Франка без відриву від виробництва та отримав фах журналіста.
1968 р. — Закінчив режисерські курси в м. Ленінград.
1971 р. — Лауреат «Музичного турніру міст» СРСР.
1973 р. — Вступив до Спілки журналістів України.
1982 р. — Закінчив режисерські курси в Києві.
1994–1998 рр. Художній керівник Чернівецького обласного державного музично-драматичного театру ім. О.Кобилянської.
1999–2002 рр. Викладач Чернівецького вищого художнього професійного училища.
2001 р. — Відзначений премією ім. Йосифа Главки.
2001 р. — Вийшла в світ книга «Золотої нитки не згубіть».
2002 р. — Вийшла в світ перша частина книги «Місто моєї любові».
2003 р. — Вийшла в світ книга «Світло цецинської гори» (у співавторстві).
2006 р. — Присвоєно звання «Заслужений діяч мистецтв України».
2006 р. — Вийшла в світ книга «Грабовий масаж».
2007 р. — Вийшла в світ друга частина книги «Місто моєї любові».
1992–2008 рр. Режисер Літературного народного театру Будинку естетики та дозвілля міста Чернівці.

Творча діяльність[ред. | ред. код]

Письменницька творчість[ред. | ред. код]

Селезінка В. М. на сьогоднішній день має шість окремо опублікованих книг і декілька десятків прозових робіт, опублікованих в періодичних виданнях. Ним також написано близько 20 п'єс. Частина з них вже поставлена на сцені.

Акторська творчість[ред. | ред. код]

Василь Селезінка працював актором після закінчення Київського театрального інституту імені Карпенка-Карого 7 років. За час своєї акторської творчості зіграв більше 30 ролей.

МБ11.jpg

Режисерська творчість[ред. | ред. код]

Василь Селезінка віддав режисерській творчості близько 40 років. 32 роки він був головним режисером Чернівецької телестудії. Паралельно (по суміснитцтву) в певні періоди життя займався активно театральною режисурою.

Журналістська творчість[ред. | ред. код]

Член Спілки журналістів України Василь Михайлович Селезінка журналістську діяльність суміщував спочатку з акторською діяльностю, а потім режисерською. Таке сумісництво тільки допомагало в роботі — знакомило з неординарними людьми, цікавими подіями. А це будило уяву, підказувало нові теми для статей.

Творчість Василя Селезінки — театрального критика і оглядача[ред. | ред. код]

Василь Селезінка написав більше 300 критичних, театрознавчих і оглядових статей про театр.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Лауреат «Музичного турніру міст» СРСР (1971), лауреат премії ім. Йосипа Главки (2001), нагороджений дипломами за участь і перемогу в багатьох творчих конкурсах.

У 2005 році йому присвоєно звання «Заслужений діяч мистецтв».

Джерела[ред. | ред. код]

Артист і режисер І. Миколайчук — гість молодіжної програми (1966)
  • Про автора. Післямова до книжки В. М. Селезінки «Місто моєї любові», частина перша. Видавництво «Крайова освіта», м. Чернівці, 2002 р., 351с.
  • М. М. Довгань, А. С. Лупан, О. І. Щербанюк «Василь Селезінка. Біобібліографічний покажчик». Видавництво «Буковина», м. Чернівці, 2008 р. 67с.
  • Селезінка Василь Михайлович // Васильчук М. Коломийський азбуковник: друкарство, журналістика, література 1939–1999 рр.:біобібліогр. Словник.- Коломия,2000.- С.153.
  • Довгань О. Місто любові: [розробка заходу, присв'яч. життю і діяльності журналіста, режисера, актора, театр. критика та літератора В.Селезінки] // Уроки українознавства 5-11 класи: навч. метод. посібник / упоряд. Т. А. Мінченко. Ч.1.- Чернівці, 2004.-С. 174–179.
  • Гусар Ю. 14 жовтня народився літератор, режисер театру і телебачення, «Відмінник телебачення і радіо», лауреат премії Й.Главки Василь Селезінка(1933) // Вечірні Чернівці.- 2007.- 4 жовт. (№ 40).- С. 6.
  • Дем'янюк Р. Націоналісти всіх країн — друзі: [про В. Селезінку] // Час.- 1994.- 22 квіт. (№ 27).- С. 3.
  • Драчковська О. Дитина сонця Йоко говорить українською [жила у В.Селезінки] // Нова буковин. газ. 1995.- 21 лип.(№ 30).- С. 1,8.
  • Щастя — це дуже проста річ: [виступ В.Селезінки в день ювілею] // Буковин. віче.- 1993.- 6 листоп. (№ 95).- С. 2.

Посилання[ред. | ред. код]

1. [1] Сторінки пам'яті Володимира Івасюка. Спогади Василя Михайловича Селезінки.
2. [2] Літопис випускників Львівського національного університету імені Івана Франка.
3. [www.library.cv.ua/zahody/mykolaychuk.htm] Чернівецьке обласне об'єднання всеукраїнського товариства …
4. [3] Детальніше — Чернівецька обласна універсальна наукова бібліотека …
5. [4] «Українознавство — наука любові, етики, життєтворчості»
6. [5] Список осіб представлених обласною державною адміністрацією до відзначення державними нагородами.
7. [6]Козак Селезінка поважає Роксолану і не п'є горілки.
8. [7] Библиотеки России, Украины, мира (каталоги, полные тексты)
9. [8] Про відзначення державними нагородами України.
10. [9] ЧДТРК
11. [10]Зелений світ Буковини відзначив 20-ліття | Буковина online

Частина творів В.Селезінки вийшло окремими книгами

12. [11] Хроніка культурного життя міста.
13. [12] Про відзначення державними нагородами України.
14. [13] Відповіді на історичні загадки — у новій книзі Василя Селезінки.
15. [14] Соціально-економічний паспорт.
16. [15] Володимир Михайлович Івасюк.
17. [www.city.cv.ua/data/mv/mvk2008011.doc] Про внесення змін в План розвитку — Chernivtsi City .
18. [16] Грабовий масаж — книга про курйози з життя буковинців.
19. [17] Яєчні білки зберегли нам кінопалац «Чернівці».
20. [18] 30 років тому автор «Червоної рути» зник безвісти.
21. [19] Конкурс на найкраще методичне об'єднання суспільно-гуманітарних дисциплін. Головне управління освіти і науки Чернівецької облдержадміністрації.
22. [20] В експозиції виставлені книги буковинських авторів — В. Селезінки, І. Чеховського, О. Масана.

В.Селезінка — ведучий телевікторини «Чи знаєте ви рідне місто?» на Соборній площі Чернівців (2008)

23. Великі Українці.
24. [21] Етнічні архітектурні надбання Буковини.
25. [22] Василь Селезінка освідчився в любові Чернівцям 130 разів.
26. [www.bardlitopys.sumy.ua/ivasyuk/lepsha.doc] «Життя і смерть Володимира Івасюка».
27. [23] «Слово Просвіти». Всеукраїнський культурологічний тижневик.
28. [24] Газета «Буковинське віче». Належно оцінити працю.
29. [25] Всеукраїнському дню працівників культури і аматорів народного мистецтва.
30. ENG (Електронний каталог).
31. [www.bardlitopys.sumy.ua/ivasyuk/monolog.doc] «Монолог перед обличчям сина»
32. [26] Один з прообразів отця Захарія в повісті Ольги Кобилянської «Апостол черні».
33. [27] У Чернівцях попрощалися з відомим телеведучим і журналістом Василем Селезінкою