Семидьянова Ольга Олександрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ольга Семидьянова
Семидьянова Ольга Олександрівна
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png Солдат
Семидьянова Ольга Олександрівна.jpg
Загальна інформація
Народження 10 липня 1973(1973-07-10)
Запоріжжя, УРСР, СРСР
Смерть 3 березня 2022(2022-03-03) (48 років)
на рубежі Донецької та Запорізької областей
(загинула у ході російського вторгнення в Україну.)
Національність українець
Військова служба
Роки служби 2016—2022
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки

Ольга Олександрівна Самарська-Семидьянова (нар. 10 липня 1973, Запоріжжя, УРСР, СРСР — пом. 3 березня 2022, на рубежі Донецької та Запорізької областей) — військовслужбовець Збройних сил України, бойова медикиня 24 ОШБ «Айдар», загинула у ході російського вторгнення в Україну.

Життєпис[ред. | ред. код]

Ольга Семидьянова народилася 1973 року у місті Запоріжжя. Одружилася в 19-річному віці. У сім'ї народилося п'ятеро дітей. Потім 2008 року з чоловіком переїхала у великий будинок поблизу Марганця, де народилася молодша дочка. Після цього вирішили виховувати прийомних дітей. Тому крім шести своїх дітей (чотири дочки і два сини), до родини взяли також шість прийомних хлопців. Всі вони були досить важкими дітьми. Їм було від 11 років, у кожного психологічна травма з минулого. Так родина Семидьянових одержала статус дитячого будинку сімейного типу.

З початком війни на сході України їздила на передову, рятувала поранених. У 2015 році чоловік Ольги пішов добровольцем в батальйон ДУК «Правий сектор». Наступного року Ольга приєдналася до чоловіка й пішла на фронт разом з донькою Юлією Волковою у батальйон «Айдар»[1].

« "Вона була на передовій і рятувала поранених як бойовий медик у третій штурмовій роті. Тільки через два роки в батальйон приїхали фахівці, і таким чином мама отримувала необхідні медичні знання, щоб офіційно займати цю посаду", - згадувала донька[2]. «

3 березня 2022 року на рубежі Донецької та Запорізької областей Ольга Семидьянова була поранено в області живота. Російські війська стріляли з танків та стрілецької зброї, тому екіпірування не врятувало її від поранення — незабаром загинула[1][3]. Два тижні після смерті її сім'я все ще не може поховати загиблу через запеклі бої[4].

Родина[ред. | ред. код]

Батько родини — служить у територіальній обороні. Серед дітей старший брат — був на фронті у війні на сході України, а під час російського вторгнення в Україну у територіальній обороні. Інша сестра захищала Україну добровольцем. Молодший брат служить із 2019 року на контракті та захищає Харків. Ще одна сестра служить у поліції в Запоріжжі. Ольга за життя дочекалася онуки Софійки, яка народилася восени 2021року[1].

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Микитюк, Вікторія (16 березня 2022). «Вона до останнього рятувала побратимів»: окупанти вбили матір шести дітей. Факти (укр.). Процитовано 16 березня 2022. 
  2. Мащенко, Світлана (16 березня 2022). Військовий медик, мама 12 дітей з Марганцю загинула в бою з окупантами. РБК-Україна (укр.). Процитовано 16 березня 2022. 
  3. Ганюкова, Ольга (16 березня 2022). Відчувала смерть і встигла попрощатися: у бою із окупантами загинула мати дванадцяти дітей. Фото. Українська правда. Життя (укр.). Процитовано 16 березня 2022. 
  4. Кречетова, Діана (16 березня 2022). Російські окупанти вбили бойового медика і матір-героїню 12-ти дітей – сім’я не може її поховати. Українська правда. Життя (укр.). Процитовано 16 березня 2022.