Марганець (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марганець
Marganec gerb.png Marhanec prapor.png
Герб Марганця Прапор Марганця
Марганець
Розташування міста Марганець
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Дніпропетровська область
Рада Марганецька міська рада
Код КОАТУУ 1211300000
Засноване 1938
Статус міста з 1938 року
Населення 47 812 (01.01.2016)[1]
Агломерація Нікопольська агломерація
Площа 37 км²
Густота населення 1292 осіб/км²
Поштові індекси 53400-53490
Телефонний код +380-5665
Координати 47°38′41″ пн. ш. 34°36′15″ сх. д. / 47.64472° пн. ш. 34.60417° сх. д. / 47.64472; 34.60417Координати: 47°38′41″ пн. ш. 34°36′15″ сх. д. / 47.64472° пн. ш. 34.60417° сх. д. / 47.64472; 34.60417
Висота над рівнем моря 30[2] м
Водойма р. Дніпро, Каховське водосховище
Назва мешканців марганчани
День міста друга неділя вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Марганець
До обл./респ. центру
 - фізична 92 км
 - автошляхами 114 км
До Києва
 - фізична 428 км
 - залізницею 566 км
 - автошляхами 525 км
Міська влада
Адреса м. Марганець, вул. Єдності, 29а, 2-20-17
Веб-сторінка Офіційний веб-сайт
Міський голова Жадько Олена Анатоліївна

Commons-logo.svg Марганець у Вікісховищі

Мáрганець — місто обласного значення у Дніпропетровській області. Восьме за чисельністю населення місто області, центр видобування і переробки марганцевих руд. Населення — 48 тис. мешканців (2016).

Етимологія[ред.ред. код]

Назва міста походить від імені мінералу, що тут добувається — марганцю.

Географія[ред.ред. код]

Розташування[ред.ред. код]

Марганець розташований у південній частині Дніпропетровської області в межах Причорноморської низовини. Південна межа міста проходить за 1,5 кілометри від правого берега Каховського водосховища. В межах міста також протікають річки Томаківка і Ревун. У північній частині міста розташоване Миколаївське водосховище. Висота над рівнем моря від 90 до 10 метрів.

Відстань до Дніпра становить 114 кілометрів автошляхами Н08, Т 0809 та Т 0435. Неподалік Марганця розташовані промислові міста Нікополь та Покров.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат — помірно-континентальний. Літо в основному жарке і сухе, зима — м'яка і малосніжна. Місто Марганець входить до південного посушливого, теплого агропромислового регіону. В силу свого географічного положення Марганець знаходиться під впливом повітряних мас, що приходять з Атлантики, Арктичного басейну або сформувалися над великими континентальними територіями Євразії. Для нього характерний помірно-континентальний клімат з посушливим літом і малосніжною зимою. Щодо агрокліматичного районування — місто розташоване в межах південного посушливого дуже теплого агрокліматичного району.

Середньорічна температура повітря становить +9,2 °C, найнижча вона у січні (в середньому −4,4 °C), найвища — в липні (+22,0 °C). Абсолютний мінімум температури повітря (-34 °C), був зафіксований в 1940 році, абсолютний максимум (40,1 °C) — 10 серпня 1930. Норма атмосферних опадів, прийнята для міста становить 430 мм. Найбільша середня кількість опадів випадає в Марганці в червні (60 мм), найменша — в жовтні (27 мм). Щорічно в Марганці утворюється сніговий покрив, проте його висота незначна. Відносна вологість повітря в середньому становить 73 %, найменша вона в серпні (62 %), найбільша — у грудні (87 %). Найменша хмарність спостерігається в серпні (3,8 балів), найбільша — у грудні (8,1 балів) по 10-бальній шкалі хмарності. Найбільшу повторюваність у Марганці має північно-східний вітер (17,2 %), найменшу — південно-західний (10,4 %). Найбільша середня швидкість вітру в лютому (3,6 м/с), найменша — влітку (2,0 м/с). Штиль спостерігається в середньому 52 дні на рік, найчастіше літніми ночами.

Істотний вплив на клімат міста чинить антропогенний чинник. Після створення Каховського водосховища значно змінився розподіл атмосферних опадів у зоні впливу водойми. Водосховище також надає термічний вплив на прилеглу територію, сприяючи розвитку додаткових висхідних потоків повітря і має утеплюючий ефект. Середня температура води в Каховському водосховищі влітку біля міста становить +22,3 °C. У спекотні дні температура води сягає 30-31 °C.

В останні 100—120 років температура повітря в Марганці, так само як і в цілому на Землі, має тенденцію до підвищення.

Таблиця показників клімату Марганця:

Показник Січ Лютий Березень Квітень Травень Червень Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень Рік
Середній максимум, °С −2 −1 4 13 21 24 25 25 20 12 4 0 12
Середня температура, °С −5,5 −4,1 0,8 9,4 16,0 19,6 21,3 20,6 15,4 8,4 2,5 −2,1 8,5
Середній мінімум, °С −7 −6 −1 5 11 15 16 15 11 5 1 −3 5
Норма опадів, мм 45 36 34 38 45 59 56 37 36 32 42 52 513

Екологія[ред.ред. код]

Площа Гірницької слави

Знищені плавні і утворення штучного Каховського моря знищили унікальний тваринний і рослинний світи, змінило клімат. Стояча вода і залишки мінеральних добрив, які потрапляють у Дніпро з ланів, призводять до цвітіння води улітку.

Місто Марганець разом із сусіднім Нікополем перебувають у 30 км зоні Запорізької атомної і теплової електростанцій. Електростанції розташовані на протилежному, лівому березі Каховського моря навпроти м. Марганця у м. Енергодар.

Основні екологічні проблеми міста:

  • підтоплення території м. Марганець внаслідок підвищення рівня ґрунтових вод. Близькість Каховського водосховища, рівень води якого вище окремих земельних ділянок місцевих забудов; присутність миколаївського водосховища, як частини гідротехнічних споруд Каховського водосховища з рівнем води перевищуючий допустимий; порушення поверхневого стоку; відсутність організованого побутового і поверхневого стоку; відсутність каналізації на значній території міста; Процеси, які є наслідком підтоплення міста, з кожним роком посилюються, збільшується потік скарг про наявність води в підвалах, руйнування фундаментів житлових будинків;
  • відсутність полігону твердих побутових відходів, у зв'язку із закриттям полігону ТПВ у місті існує загроза негативного впливу відходів на навколишнє середовище та здоров'я мешканців Марганця.

Історія[ред.ред. код]

Курганнi поховання[ред.ред. код]

У межах міста у великому скіфському курганi (43 століття до н.е.) розкопано поховання вождя із золотими прикрасами та зброєю. Е кургани до 14—15 століть.

Перелік пам'яток археології — курганів по м. Марганець, які підлягають охороні та збереженню, як історико-культурні цінності

№п/п № пам'ятки Назва та адреса пам'ятки Час виникнення Хто і коли виявив Розмір
1 6136 Курган

Селище Жовтневе Марганецької міськради, на кладовищі

III-II тис. до н.е. 1983 р., археолог Голубчик Л.М. Н-1м, Д-40м
2 6134 Курган

Урочище Ракшино, південна частинна міста

III-II тис. до н.е. 1983 р., археолог Голубчик Л.М. Н-4м, Д-40м
3 6135 Курган

Масив Ювілейний, біля ЗАТ «Стрічка»

III-II тис. до н.е. 1983 р., археолог Голубчик Л.М. Н-5м, Д-40м
4 6139 Могильник курганний (2 кургани) Селище Жовтневе III-II тис. до н. е. 1983 р., археолог Голубчик Л. М. Н-2 м, Д-30м

Н-0,2 м, Д-10м

5 6631 Курган

м. Марганець, біля дороги, яка веде до Грушівського кар'єру біля недобудованого гідролізного заводу

II тис. до н.е. 2003 р., Жаринова Н.М. Н-3,5м, Д-40м
6 66332 Курган

м. Марганець, вул. Київська, ліворуч дороги, яка веде до центру міста у лісосмузі лісництва, навпроти ВГРЗ

II тис. до н.е 2003 р., Жаринова Н.М. Н-3м, Д-40м

Період існування запорозького козацтва[ред.ред. код]

У південній частині міста, в районі Острів, поміж річкою Томаківка і Каховським водосховищем є пагорб, який є місцем розташування першої Запорізької Січі. Цей острів називається Томаківка. Томаківська Січ проіснувала з 1530-их років до 1593 року, якого вона переїхала на острів Базавлук, поблизу сучасного села Капулівка, на захід від м. Нікополя і південь від м. Покров. Вона отримала назву Базавлуцька Січ.

Селище Городище мало центр у південній своїй частини, що межує через протоку з Томаківським островом і колишньою Січчю. Саме тут через протоку, на півночі Томаківського острову була Томаківська січ, а через протоку, де зараз південь Городища, цивільне містечко.

Після зруйнування Січі за наказом російської імператриці Катерини ІІ, більшість козаків пішла на Кубань і за Дунай, частина залишилось у цій місцевості. До відкриття покладів марганцевої руди тільки західна частина міста була забудована. Це козацьке село Городище, а зараз район міста і кінець головного автобусного маршруту № 1 від марганецьких вокзалів.

Заснування поселень при рудниках[ред.ред. код]

З 1886 року провадилась розробка родовищ марганцевих руд Нікопольського басейну. Першим рудником був Городищенський рудник. На початку XX століття через басейн прокладено залізницю, що з'єднувала Кривий Ріг із Донбасом і Олександрівським. Це значно пришвидшило розвиток промисловості у східній частині басейну. На території Городищенського рудника 1904 року було збудовано залізничну станцію Марганець. Також навколо рудників виникали робітничі селища.

Вони підпорядковувались Нікопольській Раді народного господарства.

Згодом Городищенський рудник був перейменований на ім. Комінтерну. В середині 30-х років у басейні працювали 20 шахт і 4 збагачувальних фабрики. Виникло ще два робітничих селища — на рудниках ім. Ворошилова та ім. Максимова. Марганецьке рудоуправління було поділене на два — Комінтернівське і Максимівське рудоуправління. Посприяла розвитку видобування руди електрифікація шахт після спорудження Дніпрогесу.

Кількість населення селищ зростала і станом на 1938 рік становила 20,8 тисяч. На їх території діяла семирічна школа, будинок культури ім. Артема, лікарня, поліклініка.

Заснування міста[ред.ред. код]

У лютому 1936 року на марганцевських рудниках було оформлено районний комітет партії, підпорядкований Нікопольському міському комітету. На той час система адміністративно-територіального устрою в СРСР базувалась на структурі осередків КПРС, тому виділення для рудників окремого райкому було першим кроком для утворення нової адміністративно-територіальної одиниці.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 22 жовтня 1938 року населені пункти довкола рудників об'єднані у нове місто Марганець. У 1941 році місто мало три лікарні, дитячу поліклініку, протитуберкульозний пункт, санепідемстанцію, пологовий будинок. Крім того, на підприємствах діяло 5 фельдшерських та 2 лікарняних (на руднику ім. Ворошилова та в с. Мар'ївка) пункти охорони здоров'я. Працювало дві середні школи, школа ФЗН. При рудниках відкривалися клуби, виходило дві багатотиражні газети.

З початком Німецько-радянської війни частина населення Марганця (близько 500 родин) була евакуйована на схід СРСР. 17 серпня 1941 року місто було окуповане німецькими військами, звільнене 6 лютого 1944 року. За цей час місту та промисловим об'єктам завдано сильних руйнувань.

У післявоєнні роки Марганець продовжує розвиватись як промислове місто. Було споруджено нові шахти, виникли нові кар'єри так як, Мар'їнський, Басанський, Грушівський. В середині 1960-х років населення міста становило 44,5 тисячі жителів.

Південна межа міста проходить за 1,5 кілометри від правого берега Каховського водосховища. До агломерації ввійшли й розташовані неподалік від Марганця промислове місто Покров, село Капулівка, селище Городище та ін.

Влада[ред.ред. код]

Міське самоврядування в місті Марганець здійснюються міською громадою через органи місцевого самоврядування. Основною ланкою в системі місцевого самоврядування у м. Марганець є Марганецька міська рада. Важливу роль у роботі самоврядних органів Марганець відіграють постійні комісії міської ради. Основними принципами місцевого самоврядування є самостійність і незалежність Марганецької міської ради у межах своїх повноважень, самофінансування і самозабезпечення, оптимальна децентралізація. До системи самоврядування міста входять також інші форми територіальної самоорганізації громадян: квартальні комітети і будинкові комітети. Функціонування органів територіальної самоорганізації громадян міста Марганець розширює соціальну основу місцевого самоврядування, забезпечує умови для реалізації громадянами їх конституційних прав на участь в управлінні державними і громадськими справами. Місто Марганець з 2011 року є членом Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України».

5 червня 2013 року депутати Марганецької міської ради висловили недовіру міському голові Олегу Бідянку через непрозоре проведення тендерів та нецільове використання коштів[3]

12 лютого 2015 року у місті невідомі завалили пам'ятник Леніну.

Демографія[ред.ред. код]

Населення[ред.ред. код]

Таблиця чисельності постійного населення, осіб:

1939 1959 1970 1979 1989 2001 2001 2009 2010 2011 2012
20700 34422 46905 50328 54391 49592 49800 49503 49760 49642

Таблиця чисельності і розподіл постійного населення за статтю, тис. осіб:

Рік Кількість населення Кількість чоловіків  % чоловіків до загальної кількості населення Кількість жінок  % жінок до загальної кількості населення
2009 49,8 22,6 45,38 27,2 54,62
2010 49,7 22,6 45,47 27,1 54,53
2011 49,6 22,5 45,36 27,1 54,64

Статевий розподіл постійного населення за статтю за 2009—2011 роки залишається стабільним з перевагою кількості жінок у співвідношенні 55 % жінки, 44 % чоловіки.

Таблиця природного та міграційного руху населення, осіб:

Показники 2009 2010 2011 I півріччя 2012
Народженні 546 484 501 236
Померлі 874 928 791 436
Природне скорочення −328 −444 −290 −200
Прибулі 901 924 849 463
Вибулі 549 596 660 214
Міграційний приріст 352 328 189 249

В останні роки продовжується тенденція зменшення населення, незважаючи на поступову стабілізацію показника народжуваності.

Таблиця розподілу населення за основними віковими групами, тис. осіб:

Показники 2009 2010 2011
Населення у віці молодшому за працездатний 7,3 8,3 9,3
Населення у працездатному віці 29,5 29,2 29,1
Населення у віці старшому за працездатний 12,9 12,1 11,8

Зайнятість населення та безробіття[ред.ред. код]

Таблиця загальної тенденції Населення у віці старшому за працездатний:

Показники 2007 2008 2009 2010 2011
Зайнятість населення 12844 12133 10968 11091 10413

За період 2007—2011 роки кількість штатних працівників по місту зменшилась на 2431 осіб. Значне зменшення відбулось в 2009 році. Кількість фізичних осіб-підприємств становила у 2009—2965. у 2010—2992, у 2011—2902.

Таблиця показників зареєстрованого безробіття:

Показники 2009 2010 2011
Чисельність населення, яке перебуває на обліку в службі зайнятості, осіб 3119 3459 3096
Кількість зареєстрованих безробітних на кінець року, осіб 935 787 755
Рівень працевлаштування, % 28,7 38,8 44,4
Рівень зареєстрованого безробіття, % 3,2 2,6 2,78
Середній розмір допомоги по безробіттю 577,8 781,3 818,0
Працевлаштовано 1087 1343 1376

Економіка[ред.ред. код]

Промисловість[ред.ред. код]

Головне виробництво, яке дало основу для існування міста — видобуток і збагачення марганцю. У мальовничій поймі Дніпра на правому його березі розташувався Нікопольський марганцевий басейн — найвідоміше у світі родовище марганцевої руди, відкрите у 1883 році видатним геологом В.Домгером. Для підготовки кадрів для гірничої промисловості в місті існує Гірничий технікум (колись — Інститут, який готував інженерів). На 16(?) шахтах і 2 величезних кар'єрах (Басанівський і Грушівський) видобувається марганцева руда. Належать вони фінансовій групі Приват (м. Дніпро).

Однією з провідних галузей промисловості міста є металургійний комплекс, до складу якого входять два основних підприємства — ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» та ВАТ «Марганецький рудоремонтний завод». Містоутворюючим підприємством є ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», яке добуває марганцеву руду та виробляє марганцевий концентрат, що використовується у металургійній промисловості. ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» є одним із провідних у світі підприємств з видобутку й переробки марганцевої руди. Він займає східну частину Нікопольського марганцевого басейну.

На території міста розташовані 12 промислових підприємств: металургійної промисловості — крім вищезгаданих ще ВАТ «Металургмодуль», СПУ-11 ВАТ «Кривбасрудоремонт»; інших галузей — ОП «Марганецька міська друкарня», ВАТ «Марганецький завод керамзитового гравію», ВАТ «Марганецький хлібокомбінат», ВАТ «Квазар-екскавація» та інші.

У місті діють 14 шкіл, 10 дошкільних закладів, 3 позашкільні заклади, лікарня, поліклініка, санаторій-профілакторій, аптеки, заклади культури та спорту.

Заробітна плата[ред.ред. код]

Середньомісячна номінальна заробітна плата становила: у 2009—1451,93 грн., у 2010—2043,0 грн., у 2011—2436,76 грн., у I півріччі 2012—2760, 87 грн. Найвищий рівень середньої зарплати по місту фіксується в промисловості, фінансовій діяльності.

Транспорт[ред.ред. код]

Місто знаходиться за 120 км від обласного центру. Марганець має залізничну станцію на магістралі АпостоловеЗапоріжжя. Через місто проходить автомобільна дорога загальнодержавного значення Н23 (ЗапоріжжяКропивницький). Найближча залізнична станція — Нікополь. Відстань до обласного центру — 120 км, залізницею — 135 км, автошляхами — 108 км. Відстань до Києва — 421 км, залізницею — 546 км, автошляхами — 520 км.

Перевезення пасажирів автотранспортом загального користування забезпечують 9 приватних підприємців, 35 одиниць автотранспорту (30 автобусів − 14 місць, 2 автобуси — 22 місця, 3 автобуси — 24 місця). На регулярних міських автобусних маршрутах загального користування, згідно з договорами з перевізниками, виділено 2 пільгових місця у кожному транспортному засобі, у тому числі інваліди війни обслуговуються незалежно від наявності пільгових місць.

Таблиця показників роботи транспорту міста:

Показники 2009 2010 2011 I півріччя 2012 року
Перевезено пасажирів, тис. осіб 2572,2 2530,0 2528,0 1530,6
Пасажиропотік, млн пас. 28,7 29,2 27,3 18,3
Вантажообіг, млн т 7,6 11,5 6,5 -
Вантажні перевезення, тис. т вант. 33,9 37,6 37,8 -

Архітектура[ред.ред. код]

Архітектурною окрасою Марганця стали Палац Культури гірників (ПК), Будинок зв'язку, автобусний і залізничний вокзали, центральний стадіон. В місті багато клубів, один кінотеатр, музична школа, п'ять бібліотек, парк Островського і центр місцевого краєзнавства — історико-краєзнавчий музей. Найвищі будинки у місті — два 9-типоверхових будинку. Три великих, 4-ьох і 5-ти поверхових райони, — Кірова (у районі старого Інституту), Ворошилівка й Інститут. Центр має красиві 4-5 поверхові будинки сталінської епохи і стадіон. Всі інші — 1-2 поверхові. Райони міста: Городище, Максимівка, Підгора, Закам'янка, Новоселівка, Енгельс, Острів (Томаківка), Кірова, Інститут, Ворошилівка, Центр, Басанівка, Грушівка.

Загальна площа житлових приміщень, що експлуатуються, за І півріччя 2012 року становить 492, 2 тис. кв. м., з них:

  • 2 поверхові будинки — 27,1 % (58 буд.);
  • 5 поверхові будинки — 54,2 % (116 буд.);
  • 9 поверхові будинки — 0,9 % (2 буд.).

Пам'ятники та пам'ятні знаки[ред.ред. код]

  • Братська могила радянських воїнів та мирних жителів, 1941—1944 (урочище Ракшино);
  • Меморіал «Вічний вогонь» (вул. Єдності);
  • Братська могила курсантів Одеського артилерійського училища (с. Городище);
  • Пам'ятний знак воїнам визволителям м. Марганця (територія залізничної станції Марганець);
  • Братська могила радянським військовополоненим (вул. Кленова);
  • Братська могила, могила рядового Наливайка (цвинтар по вул. Виїзна);
  • Могила невідомого солдата (цвинтар по вул. Бестужева, сел. Тимошовка);
  • Пам'ятник знак воїнам-інтернаціоналістам, загиблим у Афганістані (вул. Лермонтова, перехрестя з вул. Київською);
  • Пам'ятний знак робітникам рудоремонтого заводу, загиблим у роки Великої Вітчизняної війни (парк культури і відпочинку ВАТ «Марганецький рудоремонтний завод»);
  • Пам'ятник А. С. Пушкіну (вул. Прохолодна, СЗШ № 3);
  • Пам'ятник «Великому Кобзарю» (вул. Єдності);
  • Пам'ятний знак Івану Сірку (південна околиця м. Марганця, балка Гологрушевка);
  • Пам'ятний знак на честь визволителів міста — бійців і командирів 203-ї та 303-ї стрілецьких дивізій 6-ї армії 3-го Українського фронту (вул. Єдності, Сквер Перемоги).
  • в 10-х числах лютого 2015 року ліквідовано «пам'ятник Леніну»[4]

Освіта[ред.ред. код]

У місті функціонує 10 загальноосвітніх шкіл, 1 початкова школа, 1 загальноосвітня школа-інтернат, 1 загальноосвітня школа — інтернат для дітей з розумовими та фізичними вадами, 1 вечірня школа, 8 дошкільних закладів, з них 1 навчально-виховний комплекс «Школа — дитячий садок», 3 позашкільних заклади, 2 дитячих спортивні школи, 1 центр трудової підготовки учнівської молоді, професійно — технічний ліцей та коледж.

Таблиця дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів:

Показники 2009 2010 2011 І півріччя 2012
Кількість дошкільних закладів, одиниць 8 8 8 8
Кількість дітей у дошкільних закладах, осіб 1326 1418 1757 2010
Кількість загальноосвітніх навчальних закладів, одиниць 14 денних, 1 вечірня 14 денних, 1 вечірня 13 денних, 1 вечірня 12 денних, 1 вечірня
Кількість учнів у загальноосвітніх закладах, осіб 4329 денні, 116 вечірні 4194 денні, 119 вечірні 4087 денні, 112 вечірні 4087 денні, 112 вечірні
Кількість вчителів у загальноосвітніх навчальних закладах 384 371 344 342

Культура[ред.ред. код]

У місті працює музична школа, клуб «Дніпро», 4 бібліотеки у складі Марганецької міської централізованої бібліотечної системи (ЦБС): центральна міська бібліотека ім. М. Островського, міська бібліотека для дітей, бібліотека-філіал № 1 в с. Городище та бібліотека-філіал № 2.

У клубі «Дніпро» (колишній кінотеатр) працюють 9 аматорських колективів різних напрямків. Створена асоціація майстрів народно-прикладного мистецтва різних жанрів. Марганчани різного віку відвідують вокальні колективи «Мелодіка» та «Золота осінь». На базі клубу працює народний театр «ВІЗ і Ко», ізостудія «Палітра». З 2015 року в клубі почав свою роботу фотогурток. (Інформація станом на 2015 рік)

29 квітня 1969 року в м. Марганці відчинив свої двері марганчанам та гостям міста Марганецький міський історико-краєзнавчий музей[5]. З червня 1971 р. він має звання «Народний». Розташований на першому поверсі житлового будинку в центрі міста за адресою: вул. Радянська, 76 (Телефон для довідок: (05665) 2-35-16). Займає площу — 194 кв. м.

Зібрання музею налічує близько 6000 одиниць збереження з історії, археології, етнографії, природи краю, про початок видобутку руди у Марганці. Це археологічні, побутові (етнографічні) речі, матеріали, пов'язані з гірничо-збагачувальним комбінатом, Героями Соціалістичної Праці, Героями Радянського Союзу, а також речі багатьох марганчан, що брали участь у Великій Вітчизняній війні та відбудові міста. В музеї зберігаються особисті речі Героя Радянського Союзу Кисиленка Петра Євдокимовича і фотографії Героя Радянського Союзу Фокіна Андрія Петровича. Музей зберігає документи і матеріали, пов'язані з періодом окупації населення в роки Другої світової війни (гроші, фото, аусвайси, особисті речі партизан), предмети по геології і палеонтології, шахтарського життя 30-50-хх років минулого століття.

Відкриті постійно діючі експозиції «Геологія і палеонтологія Придніпров'я» та «Марганець і марганчани у Другій світовій війні», виставка місцевого художника Григорія Аврамовича Кириленка «Крим — це Україна». Планується відкриття при музеї арт-галереї «Марганець» й інших постійно діючих експозицій: з археології Придніпров'я, періоду козацької доби (XVI—XVIII століття), початку рудорозробок краю та створення міста у 30-ті роки ХХ століття.(Інформація станом на 2015 рік)

Музей проводить велику роботу з охорони, дослідженню і популяризації знань про пам'ятники історії, археології і архітектури.

В Марганецьку міську ЦБС входять 4 бібліотеки, які обслуговують за рік близько 11 тисяч користувачів. Веб-сайт ЦМБ ім. М.Островського, віртуальну газету «Марганець бібліотечний» за 2014 рік відвідало 13299 осіб. В 3-х бібліотеках щоденно працюють Інтернет-центри вільного безкоштовного доступу до Інтернету. Бібліотеки виконують свою місію — забезпечувати кожній людині вільний доступ до інформації і знань. Головними функціями бібліотек сьогодні є інформаційна та освітня. Бібліотекарі популяризують читання в громаді, працюють з патріотичного, етичного і естетичного виховання марганчан, профорієнтації молоді, навчають комп'ютерній грамотності всіх бажаючих. Розвивають інтерактивні форми читання. На базі бібліотек ЦБС працюють клуби за інтересами. Бібліотеки беруть участь в проведенні міських свят.

При Марганецькій центральній міській бібліотеці ім. М. Островського вже багато років діє Марганецьке міське літературне об'єднання «Віра» (колишня поетична студія «Боян»), до складу якого входять літератори, талановиті марганчани.

Спорт[ред.ред. код]

Для підготовки спортсменів у місті працюють дві дитячо-юнацькі спортивні школи — плавальний басейн і спортивний клуб «Надія». Фізичне виховання та фізкультурно-оздоровча робота проводиться в дошкільних закладах та загальноосвітніх середніх школах. Проводяться змагання, спортивні свята, спартакіади серед дітей.

У місті Марганці кількість охоплених всіма видами фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи в 2009 році склав 6219 чол., що у відсотках становить 12,4 % до загальної кількості населення міста. В 2010 році цей показник збільшився (7013 чол., що у відсотках становить 14,11 % до загальної кількості населення міста).

Сучасність[ред.ред. код]

12 жовтня 2010 року поблизу Марганця відбулось зіткнення залізничного потягу та пасажирського автобуса, внаслідок чого загинули 45[6] осіб (див. Марганецька катастрофа).

В місті діє храм УПЦ КП на честь св. перв. ап. Петра і Павла[7].

Видатні люди міста[ред.ред. код]

  • Бідняк Григорій Прокопович — український письменник, Почесний громадянин міста Марганець;
  • Салгаєв Олексій (ландшафтно-парковий скульптор);
  • Каїрський Микола Миколайович (Герой Радянського Союзу);
  • Кисиленко Петро Євдокимович (Герой Радянського Союзу);
  • Фокін Андрій Петрович (Герой Радянського Союзу);
  • Антоненко Анатолій Олексійович — відомий марганецький поет, голова Марганецького міського літературного об'єднання «Віра» (колишня Марганецька поетична студія «Боян»), талановитий стоматолог, Почесний громадянин міста Марганець;
  • Пугач Володимир Харлантійович — відомий марганецький поет, меценат всіх книг марганецьких авторів, член Марганецького міського літературного об'єднання «Віра» (колишня Марганецька поетична студія «Боян»);
  • Мельник Анатолій Анатолійович — марганецький поет, член Марганецького міського літературного об'єднання «Віра» (колишня Марганецька поетична студія «Боян»);
  • Лопатюк Любов Василівна — відома марганецька поетеса;
  • Хвостик Віра Павлівна — відома марганецька письменниця, член Національної спілки журналістів України, колишній редактор громадсько-політичної газети «Марганчанка», редактор багатьох книг марганецьких авторів;
  • Байбурін Равіль Мубаракович — історик-краєзнавець, дослідник історії марганецького краю, автор багатьох історичних праць;
  • Войтенко Петро Михайлович — автор пам'ятних знаків в м. Марганці, Почесний громадянин міста Марганець.
  • Стародуб Андрій Вікторович (1984—2015) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017.

Поезія[ред.ред. код]

Твої шахти,
Заводи, кар'єри
У світанні
Звелись голубім.
Я люблю твої
Парки і сквери.
Місто Марганець -
Рідний мій дім. (Григорій Бідняк)
Мов у краю зеленого життя ми,
Де творять щастя руки золоті.
Оточений садами і копрами,
Підвівся Марганець, змужнілий у труді. (Володимир Сосюра)

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Олександр Морщавка. Марганець: Сторінки минулого. — Київ: КМЦ «Поезія», 2004 — ISBN 966-8455-01-0
  • Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
  • Марганец: к 70-летию города/ уклад. О. М. Максименко та ін. — Дніпропетровськ: Січ, 2008. — 193 с. — ISBN 978-966-511-347-X.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]