Синявський Вадим Святославович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вадим Синявський
Синявський Вадим Святославович
Народився10 серпня 1906(1906-08-10)
Смоленськ, Російська імперія
Помер3 липня 1972(1972-07-03) (65 років)
Москва, СРСР
ПохованняНове Донське кладовище
ГромадянствоСРСР СРСР
ДіяльністьРадіоведучий
Спортивний журналіст
Знання мовросійська
Учасникнімецько-радянська війна
ПартіяКПРС
У шлюбі зКирилова Ірина Павлівна
ДітиСергій Синявський
Юрій Синявський
Марина Синявська
Нагороди
Орден Червоного Прапора Орден Червоної Зірки Орден «Знак Пошани»
Медаль «За оборону Севастополя»
Медаль «За оборону Севастополя»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Сталінграда»

Синя́вський Вади́м Святосла́вович (нар. 10 серпня 1906, Смоленськ, Російська імперія — пом. 3 липня 1972, Москва, СРСР) — радянський журналіст та радіокоментатор, засновник радянської школи спортивного радіорепортажу. Кавалер орденів Червоного Прапора[1] та Червоної Зірки, а також Ордена «Знак Пошани».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Вадим Синявський народився у Смоленську. Виховувався мачухою М. П. Третьяковою, племінницею відомого мецената Павла Третьякова. Закінчив інститут фізкультури, хоча міг зробити й музичну кар'єру, адже володів абсолютним слухом і навіть працював тапьором у московських кінотеатрах.

З 1924 року обіймав посаду коментатора Всерадянського радіо, разом з Ольгою Висоцькою проводив радіоуроки з гімнастики. Існує загальноприйнята думка, що саме Синявський став першим футбольним радіокоментатором на теренах СРСР, прокоментувавши поєдинок між збірними Москви та України, що відбувся 26 травня 1929 року. Однак журналіст Володимир Пахомов заперечує цю інформацію, приписуючи першість іншим людям[2].А от щодо першості Синявського у коментуванні міжнародних матчів жодних сумнівів не виникає — саме він провів міжнародний футбольний репортаж з матчу між збірними СРСР та Туреччини у 1935 році. Також слід відзначити, що саме на прохання Вадима Святославовича композитор Матвій Блатнер написав широковідомий «Футбольний марш» у 1938 році.

Під час Другої світової війни Синявський був військовим кореспондентом Всерадянського радіо, проводив репортажі з фронта. Його авторству належать передача з бункера в Сталінграді, де капітулював фельдмаршал Паулюс, та репортаж з палаючого танка на Курській дузі. 7 листопада 1941 року голосом Вадима Синявського на радіо транслювався репортаж з історичного параду на Красній площі за участі військ, що відправлялися на передову. У 1942 році журналіста було серйозно поранено під час оборони Севастополя, він втратив око. Втім, це не завадило йому бути одним з тих, хто у 1945 році вів репортаж з Параду Перемоги на Красній площі.

2 травня 1949 року Синявський провів перший в історії радянського футболу телерепортаж матчу між командами «Динамо» (Москва) та ЦДКА з коментаторської кабіни у Петровському парку (до цього усі репортажі велися виключно зі студії). Деякі джерела вказують, що ця подія сталася у 1951 році. Окрім футболу Вадим Святославович коментував плавання, бокс, легку атлетику, шахи та ковзанярський спорт. Востаннє його голос пролунав у ефірі 2 травня 1971 року під час репортажу з легкоатлетичної естафети на приз газети «Вечірня Москва».

Вадим Синявський помер 3 липня 1972 року. Його поховано на Донському цвинтарі у Москві (перша дільниця)[3][4]. Після смерті в нього лишилася дружина та троє дітей: Сергій, Юрій та Марина.

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1946 ф Центр нападу Центр нападения Футбольний радіокоментатор (камео)
1946 мф Тиха галявина Тихая поляна Озвучування
1948 мф Чемпіон Чемпион Озвучування
1950 мф Хто перший? Кто первый? Озвучування
1951 ф Спортивна честь Спортивная честь Футбольний радіокоментатор (камео)
1953 док Наші чемпіони Наши чемпионы Коментатор
1961 ф Артист із Коханівки Артист с Кохановки Спортивний коментатор (голос)
1965 ф Лев, що спить Спящий лев Спортивний коментатор (голос)
1967 мф Машинка часу Машинка времени Озвучування
1984 док Футбол нашого дитинства Футбол нашего детства архівні кадри

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Феномен. Озеров (рос.) . «Спорт-Экспресс». Процитовано 1 лютого 2014.
  2. Поиски первого (рос.) . «Вечерняя Москва». Архів оригіналу за 19 лютого 2014. Процитовано 1 лютого 2014.
  3. Вадим Синявский. Краткая биография (рос.) . «Люди». Процитовано 5 лютого 2014.
  4. Могилы знаменитостей (рос.) . «Некрополь». Процитовано 5 лютого 2014.
  5. а б в Севастопольские новости (рос.) . «ForPost». Процитовано 5 лютого 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]